ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 640/20102/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
третя особа Відкрите акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №1 ім. М.В. Співака»
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №1 ім. М.В. Співака» (далі по тексту - третя особа), в якому просить: визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком (список №2) на пільгових умовах; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком (список №2) на пільгових умовах.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19 жовтня 2018 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2).
Листом від 07 серпня 2019 року позивача повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з неможливістю провести перевірку достовірності видачі довідок про пільговий стаж, виданих Відкритим акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №1 ім. М.В. Співака».
З такими діями відповідача позивач не погоджується та вважає, що ним подано усі необхідні документи, які підтверджують його право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2), що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 14 листопада 2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Станом на день ухвалення рішення, відповідач відзиву на позовну заяву не надав з невідомих суду причин.
Третя особа письмових пояснень на позовну заяву не надала.
З урахуванням того, що відповідачем не подано до суду у встановлений строк відзиву на позовну заяву без поважних причин, враховуючи положення частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії розписки - повідомлення 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. До заяви додав:
- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;
- документи про місце проживання (реєстрації) особи;
- паспорт;
- копію трудової книжки;
- військовий квиток (довідка);
- довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року;
- довідку про прийняття на роботу (навчання) (архівний витяг про звільнення);
- довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників;
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (накази про атестації та переліки робочих місць);
- інший документ (копії наказів, особової картки, інше);
- пам'ятку.
Відповідно до відомостей з трудової книжки позивача, останній з 02 липня 1984 року прийнятий на роботу монтажником сталевих та залізобетонних конструкцій Будівельно - монтажного управління №3 Домобудівного комбінату №1 ордена Леніна «Головкиївміськбуд».
Наказом ВАТ ДБК-1 №7 від 20 січня 1998 року БМУ-3 ДБК-1 змінено на Відкрите акціонерне товариство БМУ-3 Домобудівного комбінату №1 ім. М. Співака.
Наказом №25-к від 22 лютого 2000 року по ВАТ ДБК-1 БМУ-3 ВАТ ДБК-1 ім. М. Співака змінено на Відкрите акціонерне товариство «Домобудівний комбінат №1 ім. М.В. Співака» Філія «Будівельно-монтажне управління №3».
Також, із записів трудової книжки вбачається, що 10 грудня 2004 року позивач звільнений з Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №1 ім. М.В. Співака» Філія «Будівельно-монтажне управління №3» за власним бажанням.
Як вбачається з наданої суду копії довідки №8-к від 15 серпня 2018 року, виданої Відкритим акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №1 ім. М.В. Співака», ОСОБА_1 працював повний робочий день монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій в Будівельно-монтажному управлінні №3 Домобудівного комбінату №1 ордена Леніна Головкиївміськбуд з 02 липня 1984 року по 14 листопада 2001 року. Робота монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій дає право на призначення пенсії на пільгових умовах по списку №2. Атестація робочих місць проводилась, як вказано у довідці, на підставі наказів №34 від 08 червня 1994 року, №83 від 13 грудня 1994 року, №19 від 31 січня 2000 року та №81 від 23 червня 2000 року. Пільговий стаж становить 17 років 4 місяці 12 днів.
Вказана довідка підписана головою правління, головним бухгалтером та начальником ВК товариства, їх підписи скріпленні печаткою товариства.
У відповідності до наявної в матеріалах справи копії довідки про заробітну плату №49 від 07 вересня 2018 року, виданої Відкритим акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №1 ім. М.В. Співака», за період роботи позивача за 1987 - 1991 роки останньому виплачувалась заробітна плата та на всі виплати були нараховані страхові внески (єдиний внесок). Також, у вказаній довідці зазначено, що вона видана на підставі особових рахунків за 1987-1991 роки, які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, 2. Ця довідка також підписана головою правління та головним бухгалтером, а їх підписи скріпленні печаткою товариства.
07 серпня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом вих. № 178288/03 повідомило позивача про неможливість проведення перевірки достовірності видачі довідок про пільговий стаж роботи №8-к від 15 серпня 2018 року та №49 від 07 вересня 2018 року про заробітну плату, виданих Відкритим акціонерним товариством «Домобудівний комбінат №1 ім. М.В. Співака», у зв'язку з відсутністю вказаного товариства за юридичною адресою та неможливості його розшуку за адресою, зазначеною у довідці №49 (місто Київ, вулиця Рибальська, 2), тому, як зазначено у листі, відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2).
Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (список №2), позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV), Порядком застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі по тексту - Порядок № 383), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637).
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) № 137-V 14 вересня 2006 року, визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини 2 цієї ж статті передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Аналогічне правове положення закріплено й у статті 48 КЗпП України та в пункті 1 Порядку № 637.
Також, пунктами 1, 2, 20 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Наведене в сукупності свідчить про те, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.
Відповідно до списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, у розділі ХХVІІ «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів» передбачено професію монтажника по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій» (2290000а-14612).
Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 стала неможливість проведення перевірки достовірності видачі довідок №8-к від 15 серпня 2018 року та №49 від 07 вересня 2018 року у зв'язку з відсутністю третьої особи за зареєстрованою юридичною особою та не розшуком товариства за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, 2, де зберігаються особові рахунки працівників за 1987-1991 роки.
Так, відповідно до підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, суд зауважує, що відповідач має лише право, а не обов'язок перевіряти обгрунтованість видачі підприємствами, установами, організаціями, у тому числі, довідок про наявність стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та довідок про заробітну плату.
Але, на переконання суду, такі дії відповідач має вчиняти виключно у разі наявності беззаперечних сумнівів щодо видачі особам таких довідок або у разі наявності переконливих доводів щодо недостовірності, зазначених в них відомостей. Твердження органу Пенсійного Фонду України щодо неможливості провести перевірку у зв'язку з відсутністю товариства за юридичною адресою не є вмотивованою підставою для відмови у призначенні пенсії.
Також суд наголошує, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що останнім дійсно вчинялись дії, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б підтвердити пільговий стаж позивача, посилання на вчинення таких дій у листі від 07 вересня 2019 року №178288/03 суд відхиляє, оскільки зі змісту листа неможливо зрозуміти, яким саме чином відповідач дійшов висновку про відсутність товариства за юридичною адресою та неможливість його розшуку за адресою: м. Київ, вулиця Рибальська, 6а (наявність листування, вихід за вказаними адресами посадових осіб відповідача тощо).
Натомість, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу разом із заявою про призначення пенсії копії трудової книжки, з якої вбачається факт його роботи монтажником по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій у Відкритому акціонерному товаристві «Домобудівний комбінат №1 ім. М.В. Співака», а також уточнюючих довідок про трудовий стаж роботи та заробітну плату позивача.
При цьому, при дослідженні наявних в матеріалах справи копій довідки №8-к від 15 серпня 2018 року про підтвердження трудового стажу та довідки про заробітну плату №49 від 07 вересня 2018 року, суд дійшов висновку, що вказані довідки відповідають затвердженим формам таких довідок, містять реквізити та усі необхідні для призначення пенсії відомості, також вказані довідки підписані відповідними посадовими особами, ці підписи скріплені печаткою товариства.
Тобто, у суду не виникає сумнівів щодо дійсності цих довідок та достовірності зазначених в них відомостей.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірною відмови у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах (список №2), але вважає за необхідне задовольнити їх в наступній редакції: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII та статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.
В той же час, суд звертає увагу, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача саме призначити пенсію не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення сумарного стажу роботи, зокрема пільгового, для призначення пенсії на пільгових умовах по списку №2, а тому, враховуючи встановлені судом обставини та керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2) від 19 жовтня 2018 року відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII та статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача підлягають частковому задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача, понесених позивачем судових витрат, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 352,40 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII та статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №2) від 19 жовтня 2018 року відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII та статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко