ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 640/9247/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- зобов'язати відповідача включити в страховий стаж для обчислення пенсії період навчання на підготовчому відділенні у Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченко згідно даних трудової книжки і архівної довідки з 08 грудня 1977 року по 28 липня 1978 року;
- зробити перерахунок розміру пенсії у зв'язку зі збільшенням страхового стажу;
- стягнути з Пенсійного фонду на користь позивача компенсацію за втрату частини доходу (пенсії) у зв'язку з порушенням його нарахування та терміном виплати, за період з 24 вересня 2016 року по 17 квітня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час розрахунку суми пенсії відповідачем не було зараховано період навчання на підготовчому відділенні в Київському інституті народного господарства ім. Д.С. Коротченко, який складає 8 місяців 24 дні з 08 грудня 1977 року по 28 липня 1978 року, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, зменшився розмір його пенсії.
Більш того, позивач зазначив й про те, що внаслідок невірного розрахунку його страхового стажу, на його думку, слід стягнути суму компенсації за втрату частини доходу (пенсії) за період з 24 вересня 2016 року по 17 квітня 2019 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні пенсії до страхового стажу позивача не було зараховано період перебування слухачем підготовчого відділення, оскільки така особа не здобуває певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня.
На підставі викладеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач у відповіді на відзив послався на аналогічні обставини, що викладені у позовній заяві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне державне забезпечення». Страховий стаж, який був зарахований при обчисленні пенсії, станом на 31 жовтня 2011 року складав 36 років 7 місяців 20 днів (Т.1, а.с. 34).
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до територіального органу Пенсійного фонду України, у тому числі, й до Пенсійного фонду України з заявами, в яких просив зарахувати до страхового стажу період навчання (денна форма) на підготовчому відділенні Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка з 08 грудня 1977 року по 28 липня 2018 року та здійснити відповідний перерахунок пенсії.
Проте, листом №1627/01/К-1071/1 від 11 вересня 2017 року Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав для зарахування вказаного вище періоду навчання на підготовчому відділенні до страхового стажу, оскільки таке навчання є додатковою послугою навчального закладу та після навчання особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня.
Листом від 08 червня 2018 року №12166/К-11 Пенсійний фонд України надав позивачу аналогічну відповідь тій, що була надана Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання (денна форма) на підготовчому відділенні Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченка з 08 грудня 1977 року по 28 липня 2018 року позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 цієї ж статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту «е» статті 3 цього Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.
На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі по тексту - Порядок №590).
Підпунктом «і» пункту 109 Порядку №590визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
Також, пунктом 109 Порядку №590 встановлено, що при призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР, або інша служба, зазначена у підпункту «к».
Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» №681 від 20 серпня 1969 року та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року №573.
Цими нормативно-правовими актами передбачалося, що:
1) «при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців» (пункт 2 зазначених нормативних актів);
2) «на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій» (пункт 3 зазначених нормативних актів).
3) «слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (пункти 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року № 1114».
Пунктом 21 Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, затвердженого наказом Міністерства вищої та середньої освіти СРСР від 14 липня 1987 року № 504 передбачалось, що час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу.
Наведене в сукупності свідчить, що за нормами законодавства, яке діяло у 1977 році, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу, тому підлягає зарахуванню до трудового стажу.
Такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 17 листопада 2016 року у справі №442/5154/13-а.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 на підставі наказу №403-ст від 25 листопада 1977 року позивача з 08 грудня 1977 року зараховано слухачем на підготовче відділення (очна форма навчання) Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченко (Т.1, а.с. 13).
З 01 вересня 1978 року позивач зарахований студентом І курсу (очної форми навчання) Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченко та наказом №174-ст від 30 червня 1982 року з 30 червня 1982 року відрахований у зв'язку з закінченням навчального закладу.
Вказані обставини також підтверджуються наявною в матеріалах справи копією архівної довідки №01/В-900 від 26 липня 2017 року, виданої Державним вищим навчальним закладом «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Також у вказаній довідці зазначено, що позивач навчався на підготовчому відділенні інституту по 28 липня 1978 року (наказ №256-ст від 28 липня 1978 року) (Т. 1, а.с. 14).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, згідно запису трудової книжки ОСОБА_1 №5 від 30 червня 1982 року, архівної довідки №01/В-900 від 26 липня 2017 року, виданої Державним вищим навчальним закладом «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» та копії диплому серії НОМЕР_1 позивач відрахований з інституту з 30 червня 1982 у зв'язку з закінченням денної форми навчання за спеціальністю «Фінанси і кредит» (т.1, а.с. 13,14,15).
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України та статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Тобто трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами тільки у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Під час навчання позивача діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, пункт 2.15 якої передбачав, що студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, що мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить запис про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих і середніх спеціальних учбових закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (науковий заклад) про зарахування або відрахування студента, особи, яка навчається, аспіранта, клінічного ординатора.
Враховуючи те, за нормами законодавства, що діяло у 1977 році, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання у період з 08 грудня 1977 року по 28 липня 1978 року не переривав трудового стажу, тому підлягає включенню до страхового стажу при обчисленні пенсії.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку страхового стажу (т.1, а.с. 34), період навчання на підготовчому відділенні (очна форма навчання) Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченко з 08 грудня 1977 року по 28 липня 1978 року не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 .
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що період навчання позивача з 08 грудня 1977 року по 28 липня 1978 року на підготовчому відділенні (очна форма навчання) Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченко підлягає включенню до загального страхового стажу, що, в свою чергу, свідчить про протиправність дій відповідача в частині його не включення, а тому, зважаючи на положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати такі дії відповідача протиправними, задовольнивши, при цьому, позовні вимоги в частині зобов'язання включити вказаний період до страхового стажу при обчисленні пенсії та здійснити відповідний перерахунок пенсії, починаючи з моменту її нарахування.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення на користь позивача компенсацію за втрату частини доходу (пенсії) у зв'язку з порушенням його нарахування та терміном виплати, за період з 24 вересня 2016 року по 17 квітня 2019 року, суд вважає їх передчасними, оскільки питання розміру виплати пенсії, як і визначення базового місяця, належить до компетенції пенсійного органу при перерахунку пенсії та виплаті відповідних сум. При цьому, у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування компенсації за втрату частини доходу (пенсії) та її розмірів, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання належних позивачу виплат після перерахунку пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не включення до страхового стажу при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 періоду навчання з 08 грудня 1977 року по 28 липня 1978 року на підготовчому відділенні (очна форма навчання) Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченко.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити до страхового стажу при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 період навчання з 08 грудня 1977 року по 28 липня 1978 року на підготовчому відділенні (очна форма навчання) Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченко.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періоду навчання з 08 грудня 1977 року по 28 липня 1978 року на підготовчому відділенні (очна форма навчання) Київського інституту народного господарства ім. Д.С. Коротченко, починаючи з моменту її нарахування.
5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко