05 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1132/20
Чернігівський окружний адміністративний суду складі у складі головуючої судді Поліщук Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі за наявними у ній матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-15016-17 на суму 21 030,90 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що з 09.06.2016 він перебуває в стані припинення підприємницької діяльності і відповідно не є фізичною особою-підприємцем. Підставою для обчислення та нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску є акти документальних перевірок, звітність, що подається платником, бухгалтерські та інші документи, а даних інформаційної системи органу доходів і зборів не входять до їх переліку. Вимога про сплату боргу формується за сукупності підстав - актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, однак як зазначено у самій Вимозі вона була сформована лише на підставі даних інформаційної системи органу. Відповідачем було порушено строки обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, та встановленої процедури надсилання такої Вимоги № Ф-151016-17 на адресу позивача. Оскаржувана вимога була надіслана ГУ ДПС у Чернігівській області до підрозділу виконавчої служби лише в січні 2020 року (через 7 місяців з дня її прийняття), тобто з порушенням встановленого законом строку. Таким чином, вважає, що вимога ГУ ДПС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-15016-17 є неправомірною та такою, що сформована та пред'явлена до примусового виконання з порушенням вимог встановлених чинним законодавством (а.с. 1-6).
ГУ ДПС у Чернігівській області подало відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до даних інформаційної системи «Податковий блок» державну реєстрацію припинення позивача як фізичної особи-підприємця проведено 09.06.2016. Проте, згодом зазначену реєстраційну дію було відмінено. Таким чином позивач на дату формування оскаржуваної вимоги перебував у статусі фізичної особи-підприємця і відповідно бу платником єдиного внеску. Станом на 20.04.2019 було нараховано розрахункову суму єдиного внеску: за 2017 рік - 8448,00 грн (704,00 грн*12 міс.); за 2018 рік - 9828,72 грн (819,06 грн*12 міс.); за І квартал 2019 рік - 2754,18 грн (918,06 грн*3 міс.). Оскаржувана вимога є узгодженою.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачений обов'язок фізичної особи-підприємця, сплачувати єдиний внесок, незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Те, що позивач не здійснював підприємницької діяльності, не є підтвердженням її припинення, та відповідно, не скасовує обов'язку щодо сплати єдиного внеску. Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів є самостійною підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність. Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, передбачено обов'язок платника самостійно обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Зазначеними нормативно-правовими актами не передбачено підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) у зв'язку з несвоєчасним формуванням та направленням (а.с. 27-31).
Процесуальні дії у справі: ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 620/1132/20. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 19-20).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань від 08.04.2020 № 1006535087 позивач був зареєстрований, як фізична особа підприємець 17.09.2009. В податковому органі був взятий на облік, як платник єдиного внеску, 17.09.2009 (а.с. 34-35).
Наявний запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за власним рішенням 09.06.2016 № 20550060004001020 (а.с. 34-35).
Згідно роздруківки ідентифікаційних даних ГУ ДПС у Чернігівській області щодо позивача датою зняття з обліку платника податків є 27.03.2020. Стан платника до цієї дати є: 11 - припинено, але не знято з обліку (а.с. 36-37).
Із облікових карток позивача вбачається, що відповідачем йому нараховано суму єдиного внеску в загальному розмірі 21030,90 грн за 2017, 2018 та І квартал 2019 року (а.с. 38-39).
ГУ ДПС у Чернігівській області сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № 15016-17, згідно якої за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 21030,90 грн (а.с. 8).
З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вбачається, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) була вручена позивачу 19.07.2019 (а.с. 40).
Згідно Рішення про залишення скарги без розгляду Державної податкової служби України від 20.02.2020 № 6420/6199-00-08-06-01-06 скаргу позивача про скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № 15016-17 залишено без розгляду, оскільки оскаржувана вимога є узгодженою (а.с. 9-11).
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону єдиний внесок нараховується: 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць; 3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За визначенням пункту 5 частини першої статті 1 Закону мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що не зважаючи на наявність чи відсутність позитивної (більше 0) бази нарахування єдиного внеску (стаття 7 Закону), фізичні особи-підприємці незалежно від обраної системи оподаткування, зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску.
Законом чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом не звільнено від сплати єдиного внеску у розмірі мінімального страхового внеску фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, у разі відсутності у них доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, чи будь-якого іншого доходу.
Водночас, важливою умовою для нарахування та сплати єдиного внеску у цьому випадку є наявність діючого статусу фізичної особи-підприємця.
Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону, зокрема періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Судом встановлено, що позивач був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 17.09.2009 та фактично здійснював підприємницьку діяльність до 09.06.2016 року. Згідно Витягу з ЄДР від 08.04.2020 № 1006535087 зазначено, що 09.06.2016 було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 35).
Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-VI (далі по тексту - Закон № 755-VI) визначено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру (ст. 16 Закону № 755-VI).
Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 755-VI відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 755-VI державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи-підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Частиною третьою статті 46 Закону № 755-VI передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржувана вимога була сформована (надіслана) відповідачу протиправно.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач в позовній заяві в прохальній частині просить стягнути з відповідача на його користь кошти у сумі 840,80 грн, сплачений ним, як судовий збір (а.с. 6). З приводу цього суд зазначає наступне.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 840,80 грн згідно квитанції від 25.03.2020 № 0.0.1660677340.1 (а.с. 8).
Враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, тому на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-15016-17 на суму 21 030,90 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у строк, встановлений статтею 295, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ: 43143966.
Повне судове рішення складено 05 червня 2020 року.
Суддя Л.О. Поліщук