05 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/827/20
Чернігівський окружний адміністративний суду складі у складі головуючої судді Поліщук Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі за наявними у ній матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 , в якому просить: визнати протиправними дії відповідача 1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення; зобов'язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.10.2016.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідачем протиправно ненараховувалася та невиплачувалася позивачу індексація грошового забезпечення в період проходження ним військової служби з 01.01.2016 по 04.10.2016 відповідно до законодавства, зокрема відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Тому вважає такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують його права щодо оплати праці (а.с. 1-8).
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки він перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 , яка є розпорядником коштів третього ступеню і фінансується виключно за рахунок забезпечуючого органу. Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ проводять фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення) лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення). В роз'ясненні Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 08.07.2015 № 248/3/9/3/202 передбачено не нараховувати індексацію грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, до окремого роз'ясненням. Виділений військовій частині НОМЕР_1 у 2016 році фінансовий ресурс не дозволяв здійснювати нарахування та виплату індексації військовослужбовцям. Тому відповідач 1 діяв правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 50-53).
Відповідач 2 у наданому до суду відзиві зазначив, що вважає позов безпідставним, а викладені в ньому доводи підлягають відхиленню в повному обсязі, зважаючи на те, що відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. За період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація не нараховувалась та не виплачувалась у зв'язку з тим, що відповідачі не фінансувалися коштами на зазначену виплату. Рішення про нарахування грошового забезпечення та інших виплат приймається командиром військової частини НОМЕР_1 та доводиться до фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , яка в свою чергу забезпечує виплату (а.с. 86-87).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 позовна заява була залишена без руху у зв'язку з її невідповідністю підпункту 11 частини п'ятої статті 160, частини першої статті 161 та надано позивачу строк для усунення недоліків (а.с. 19-20).
У встановлений судом строк позивачем було усунуто недоліки позовної заяви (а.с. 23-25).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 620/827/20. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (а.с. 43-45).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 до розгляду справи було залучено другого відповідача - військову частину НОМЕР_2 (а.с. 67-69).
В прохальній частині відзиву відповідачем 1 заявлено клопотання про розгляд справи за участю його представника (а.с. 50-53).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 у задоволенні клопотання відповідачу 1 було відмовлено (а.с. 70-71).
Відповідачем 2 до суду було подано клопотання про розгляд справи з викликом сторін (а.с. 91).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 у задоволенні клопотання відповідачу 2 було відмовлено (а.с. 107-108).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 38, 81-84).
Позивач листом від 10.02.2020 звернувся до відповідача 1 з проханням надати довідку про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення помісячно в період з 01.01.2016 по дату виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 (а.с. 41).
У відповідь листом від 17.02.2020 № 31 військова частина НОМЕР_2 повідомила, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було (а.с. 40).
Згідно Довідки про розмір індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 - 04.10.2016 від 10.04.2020 № 56 у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 не було, а тому в зазначений період вона не виплачувалася. Базовий місяць для виплати індексації був грудень 2014 року (а.с. 62).
Зазначене також підтверджується Довідкою про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 04.10.2016, виданою військовою частиною НОМЕР_2 від 10.04.2020 № 55 (а.с. 61).
Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 про що зазначається як позивачем у позовній заяві, так і відповідачами у відзивах (а.с. 1-8, 50-53, 86-87).
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Згідно з частиною другою статті 19 Закону № 2017-ІІІ державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі по тексту - Закон № 1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів та послуг.
Індексація грошових доходів громадян, по суті, є державною гарантією, що компенсує підвищення індексу споживчих цін.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (стаття 4 Закону № 1282-ХІІ).
Частиною другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Таким чином, нормами чинного законодавства визначено та закріплено обов'язок підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Аналогічну позицію виклав Верховний Суд в постанові від 16.12.2019 в адміністративній справі № 823/726/16 (№ К/9901/51025/18), наголосивши, що індексація заробітної плати є її складовою частиною та в умовах зростання цін її віднесено до державних соціальних гарантій, що є обов'язковим для підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-ХІІ), а саме Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
В силу пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Верховний Суд у своїй постанові від 20.12.2019 в адміністративній справі № 822/1731/16 (№ К/9901/22275/18) зазначив, що посилання на те, що кошторисами відповідача не передбачено кошти на виплату індексації заробітної плати, не може бути підставою для невиконання вимог Закону № 1282-XII та її ненарахування. Отож органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (пункт 23 рішення, заява № 63134/00) вказав: якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Суд враховує, що обов'язок розрахунку конкретних помісячних розмірів індексації доходів позивача покладається саме на його роботодавця, а тому у суду відсутні підстави для встановлення факту перевищення або не перевищення розміру підвищення грошового доходу над сумою індексації, що склалась в оскаржуваний період.
Суд зазначає, що згідно абз. 3 пункту 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, передбачено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Зазначена норма дає підстави розмежувати повноваження у процедурі виплати спірної індексації, та зробити висновок, що рішення про її нарахування та виплату приймається військовою частиною у якій військовослужбовець проходив військову службу - військовою частиною НОМЕР_1 , а безпосередньо дії щодо її нарахування та виплати вчиняються військовою частиною за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні - військовою частиною НОМЕР_2 .
Оскільки, позивач переслідує мету отримати індексацію грошового забезпечення, суд дійшов висновку про те, що безпосередні дії щодо її нарахування та виплати вчиняються військовою частиною за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні - військовою частиною НОМЕР_2 .
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи зазначене вище, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.10.2016; зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.10.2016.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.10.2016.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.10.2016.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у строк, встановлений статтею 295, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 .
Відповідач: військова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 .
Повний текст рішення складено 05 червня 2020 року.
Суддя Л.О. Поліщук