Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 червня 2020 р. № 520/556/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Чайкіної Н.Е.,
за участю:
представника позивача - Мірошник Р.С.,
представника відповідача - Богодущенко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика Прем'єра» (м. Харків, пр. Гагаріна, 23, офіс 41) до Слобожанської митниці Держмитслужби (м. Харків, вул. Короленка, 16 Б) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика Прем'єра» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС від 25.11.2019 р. № UА807000/2019/003369/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2019/01639.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 було допущено заміну відповідача у справі на Слобожанську митницю Держмитслужби.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 05.08.2019 між позивачем та ANHUAI CO.LTD було укладено контракт №UA/CH-02/05.08, відповідно до якого продавець зобов'язався продати, а покупець- придбати товар, найменування, кількість, ціна та умови поставки якого вказуються у специфікаціях.
Відповідно до специфікації від 05.08.2019 № 1 сторонами узгодження поставку товару на загальну суму у розмірі 258762,99 юаней.
Згідно комерційного інвойсу від 14.10.2019 № UA/CH-02/05.08, попереднього рахунку, пакульваного листа, коносаменту, сертифікату проходження, посвідченими Торгівельно-промисловою платою Китаю товар був оплачений та відправлений покупцю, що підтверджується переказом SWIFT від 02.09.2019 та від 26.09.2019.
На виконання вимог митного оформлення товару позивачем було сформовано та подано до контролюючого органу попередню митну декларацію та надані документи на підтвердження транспортних витрат на доставку, сертифікати аналізу товару, сертифікат про справжність інвойсу.
Відповідачем було направлено запит про зобов'язання позивача подати достовірні відомості щодо документального підтвердження відсутності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарі; умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; відносини пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Позивачем на виконання запиту було надано митну декларацію країни експортера з додатками, повідомлено про неможливість надати інші документи, а також надано нову митну декларацію.
25.11.2019 Харківською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003369/2, яким заявлено митну вартість товарів відповідно до наданої позивачем митної декларації скоригованою, а також оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807171/2019/01639.
Не погодившись із вказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з ч. 1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача до митного оформлення товару одночасно з поданням митної декларації митному органу на підтвердження митної вартості товару було подано такі документи, а саме: за кодом « 10271» - пакувальний лист б/н від 14.10.2019; за кодом « 0325» - рахунок-проформа б/н від 05.08.2019; за кодом «0980 - інвойс UACH-02-05-08 від 14.10.2019; за кодом «d0705»- коносамент НОМЕР_1 від 20.10.2019; за кодом « 10730» - автотранспортна накладнаN8446 від 23.11.2019; за кодом « 0862» - декларація про походження товару №UACH-02 05-08 від 14.10.2019; за кодом « 0865» - сертифікат про походження товару НОМЕР_2 від 22.10.2017; за кодом « 3001» - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару від 26.09.2019, 02.09.2017; за кодом « 3004» - рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №307 від 12.11.2019; за кодом « 3007» - довідка про транспортні витрати 2011 від 20.11.2019; за кодом «m103» - доповнення до зовнішньоекономічного договору-специфікація №1 від 05.08.2019; за кодом «m4104»- зовнішньоекономічний договір UANG-02/05/08 від 05.08.2019; за кодом «d4207» - договір про надання послуг митного брокера 190219 від 19.02.2019; за кодом 0105/2017; за кодом «d9000» - сертифікат аналізу; « 4301» - договір транспортного експедирування№0105/2017; за кодом «D9000»- сертифікат аналізу.
З метою контролю правильності визначення митної вартості товарів за поданою ЕМД до спеціалізованого підрозділу митниці - відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Харківської митниці ДФС був направлений запит щодо вирішення питання правильності визначення митної вартості товарів позивача.
Відповідно до п. п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Враховуючи, що у митного органу були обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товару у зв'язку з відсутністю доказів, що підтверджують митну вартість товару, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, то митний орган мав право на витребування додаткових документів в підтвердження заявленої декларантом позивача митної вартості товару.
На підтвердження складової митної вартості, разом з ЕМД №UA807170/2019/063842 від 25.11.2019 декларантом до Харківської митниці ДФС були надані наступні транспорті (перевізні) документи (копії додані позивачем до позову): коносамент SPZ2718323 від 20.10.2019; автотранспортну накладну №8446 від 23.11.2019; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №307 від 12.11.2019; довідку про транспортні витрати №2011 від 20.11.2019.
Відповідач, не погодившись з заявленою декларантом позивача митною вартістю транспортного засобу ввезеного на митну територію України прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 р. № UА807000/2019/003369/2.
Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.6 ст. 54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відмова відповідача у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю ґрунтується на тому, що декларантом позивача під час митного оформлення товару надано не всі документи в підтвердження заявленої митної вартості товару.
Враховуючи ненадання декларантом позивача всіх документів визначених ч.2 ст. 53 МК України в підтвердження правильності визначення декларантом позивача митної вартості транспортного засобу суд зазначає, що митний орган мав законні підстави для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю у відповідності до ч.6 ст. 54 МК України та прийняття оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару.
Проте, приймаючи оспорюване рішення про коригування митної вартості товару митницею не було дотримано вимог МК України, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто, не наведено, які недоліки в поданих документах або їх відсутність стали підставою для відмови у митному оформленні за митною вартістю зазначеною декларантом позивача.
Митну вартість спірного товару митниця визначила за резервним методом відповідно до положень ст.64 МК України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до ч.1. ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що при застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна виробництва;
4) виробник.
Відповідно до ч.4 ст. 59 МК України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Між тим, рішення про коригування митної вартості не містить інформації щодо вартості операції з ідентичними товарами, яка була взята за основу для визначення митної вартості спірного товару.
Документів про вартість операції з ідентичними товарами, які б підтверджували обґрунтованість митної вартості визначеної митницею відповідачем не надано та у рішенні про коригування митної вартості не наведено.
Суд зазначає, що у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товару відповідач відповідно до п.2 ч.2 ст. 55 МК України не зазначив наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Таким чином, відповідачем не надано доказів, що при застосуванні 2 методу визначення митної вартості за основу взята вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов визначених ст. 59 МК України.
Крім того, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості не містить вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів та обґрунтувань числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, передбачених п.п. 3,4 ч.2 ст. 55 МК України.
За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товару за змістом не відповідає приписам ч.2 ст.55 МК України, а тому є незаконним.
Згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Між тим, відповідачем не виконано обов'язок покладений приписами вказаної статті та не доведено правомірності оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 р. № UА807000/2019/003369/2.
Відповідно до ч.12 ст. 294 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Враховуючи, що картка відмови у прийнятті митної декларації відповідачем заповнена у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 р. № UА807000/2019/003369/2, яке є незаконним, суд дійшов висновку про незаконність картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2019/01639.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика Прем'єра» (м. Харків, пр. Гагаріна, 23, офіс 41) до Слобожанської митниці Держмитслужби (м. Харків, вул. Короленка, 16 Б) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС від 25.11.2019 р. № UА807000/2019/003369/2 про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2019/01639.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева фабрика Прем'єра» (код ЄДРПОУ 33410877) судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.06.2020.
Суддя В.В. Єгупенко