Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
04 червня 2020 р. № 520/1351/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Чайкіної Н.Е.,
за участю:
представника позивача - Рижкова І.П.,
представника відповідача - Лантушенко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.10.2019 №154765-5606-2030.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 29.08.2006 між орендодавцем - Харківською міською радою та орендарем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,5462 по АДРЕСА_2 , на якій знаходиться об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ «В-1», яка належить орендодавцеві на праві приватної власності.
23.10.2019 Головним управлінням ДПС у Харківській області було винесено податкове повідомлення - рішення №154765-5606-2030, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2019 рік податковий рік у сумі 90376 грн. 66 коп.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що до оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідачем долучено розрахунок плати за землю з фізичних осіб, сформований 23.10.2019, в якому відсутні відомості щодо кадастрового номеру земельної ділянки, дати та значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у передбачених графах графи «тариф (грн/га)» та «Тариф (пер.)» відсутні відомості. В наявних в розрахунку відомостей неможливо встановити не тільки правильність проведеного розрахунку, а й взагалі яким чином та на підставі яких вихідних даних здійснений розрахунок податкового зобов'язання позивача, оскільки, як зазначає позивач, відсутні відомості основних показників для розрахунку. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не отримано від територіального органу Держгеокадастру у Харківській області відомостей про нормативну грошову оцінку орендованої позивачем земельної ділянки, не внесено до інформаційної системи органів ДПС України необхідні відомості про орендовану земельну ділянку, що призвело до неправильного розрахунку інформаційною системою ДПС України суми податкового зобов'язання позивача з орендної плати за землю, оскільки розрахунок ґрунтується на помилкових та неповних первинних показниках, наявних в інформаційній системі органів ДПС України станом н дату розрахунку.
Також позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС України у Харківській області облік позивача як платника орендної плати за землю за 2019 звітний рік, розрахунок суми податкового зобов'язання та формування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення здійснено 23.10.2019, тобто з порушенням відповідачем встановлених ПК України порядку та строків обліку платника податків, розрахунку суми податкового зобов'язання та формування податкового повідомлення - рішення.
Регулювання правовідносин щодо оренди земельної ділянки комунальної або державної форми власності здійснюється Податковим кодексом України.
Згідно з положеннями п.п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України), підставою для нарахування орендної плати на земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України), а платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено в підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього ПК України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок орендаря сплачувати податок на майно у формі орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
За змістом пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2 статті 288 ПК України). Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3 статті 288 ПК України). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).
Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно ст.125, ст.126 ЗК України, право власності на земельні ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
У відповідності до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
За змістом пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Як зазначалося, з матеріалів справи судом встановлено, що між Харківською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі від 29.08.2006 №240667100049, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,5462 га, розташована по АДРЕСА_2 . Строк дії договору - до 01.03.2031.
Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
В підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Таким чином, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Зокрема, в розумінні зазначених норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правомочностей, як-от набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.
За змістом п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Матеріали справи не містять, а позивачем до суду не надано доказів, які свідчили б про те, що земельна ділянка, площею 0,5462 га, розташована по АДРЕСА_2 не є об'єктом оподаткування.
Центральним управлінням ГУ ДПС ОСОБА_2 .В було здійснено нарахування орендної плати на землю на підставі договору оренди земельної ділянки та направлено позивачу засобами поштового зв'язку 23.10.2019 податкове повідомлення - рішення від 23.10.2019 №154765-5606-2030, яке вручене 11.11.2019.
Податок плата за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п.287.5 ст. 287 ПК України).
Згідно із п.п.266.10.1 та 266.10.2 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Таким чином, порушення відповідачем строків направлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення впливає лише на початок перебігу строку сплати відповідного податкового зобов'язання.
Отже, у будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 по справі № 820/1975/17 (№К/9901/30/17).
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
За інформацією Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, викладеної в листі від 12.01.2017 №22-28-00.22-443/2-17, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до п.289.2 ст.289 ПК України, станом на 1 січня 2016 року становить 1,06. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становить: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035Ю 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0, 2018 рік - 1.0.
Розмір орендної плати на місяць за земельну ділянку відповідно до договору оренди землі від 29.ю08.2006 № 240667100049 складає 3165,33 грн.
Сума орендної плати за 2019 рік із застосуванням коефіцієнтів індексації відповідно до п.289.2 ст.289 ПК України, в даному випадку, складає 90376,66 грн., яка розрахована за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23.10.2019 №154765-5606-2030 та відсутність підстав для його скасування.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05.06.2020.
Суддя В.В. Єгупенко