Справа № 500/166/20
01 червня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Живчик В.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання незаконним наказу та зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання незаконним наказу та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ревізорами Головного управління ДПС у Тернопільській області було проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 24.12.2016р. по 02.01.2020р.
Позивач вважає, що працівниками ДПС в Тернопільській області 24.12.2019 року порушене його право на безперешкодне зайняття підприємницькою діяльністю шляхом проведення протизаконних безпідставних перевірок в магазині продовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що жодних підстав для проведення фактичної перевірки, передбачених ст. 80 Податкового Кодексу України в працівників ДПС не було і вони і їх не називали при перевірці. Тому, фактична перевірка в магазині 24.12.2019 року є незаконною.
Ухвалою від 09.01.2020 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 22.01.2020. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.
29 січня 2020 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 05 березня 2020 року о 11:30 год.
Ухвалою суду від 05.03.2020 відкладено розгляд справи на 23.03.2020 о 11:30 год., у зв'язку із неявкою представника відповідача.
23 березня 2020 року секретарем судового засідання Павловським Ю.Б. складено довідку про те, що судове засідання по адміністративній справі № 500/166/20 за позовною заявою ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання незаконним наказу та зобов'язання вчинити дії, 23 березня 2020 року не проводилося, у зв'язку із оголошенням карантину та тимчасовим, з 17 березня до 03 квітня 2020 року, зупиненням розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу.
Секретарем судового засідання повідомлено сторін про слухання справи на 26.05.2020 на 10:45 год.
Ухвалою суду від 26.05.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 01.06.2020 о 10:30 год. для надання додаткових доказів по справі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити в повному обсязі, з мотивів викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, просив в його задоволенні відмовити повністю, посилаючись на відзив на позовну заяву.
Суд, заслухавши в судовому засіданні думку позивача та представника відповідача, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами приходить до переконання, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС в Тернопільській області від 24.12.2019 № 880 «Про проведення фактичної перевірки», головними державними ревізорами-інспекторами ГУ ДПС в Тернопільській області була проведена фактична перевірка щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) в магазині продовольчих товарів за адресою АДРЕСА_1 , що належить суб'єкту фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за період з 24.12.2016 по 02.01.2020.
Перед проведенням перевірки ревізорами Головного управління ДПС у Тернопільській області було пред'явлено Позивачу наказ та направлення на перевірку тривалістю 10 діб, факт чого підтверджується підписом ОСОБА_1 на примірниках контролюючого органу, що додаються до матеріалів справи.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому пункту 1 ч.1 ст.81 ПК України, не дозволяється.
Так, позивачем було допущено працівників податкового органу до проведення перевірки, перевірка розпочалась.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до ст.80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами- лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Згідно ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, дати і часу ознайомлення.
З приводу таких обставин постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 року № К/9901/29186/18 констатовано:
"Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами..."
Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
З огляду на викладене позивач ОСОБА_1 допускаючи посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, втратив право на оскарження наказу про її проведення. Таку позицію сформував Верховний Суд України у постанові від 24.12.2010 р. у справі №21?25а10. Такої ж позиції дотримується ВС, яка була викладена, зокрема, у постанові від 20.02.2018 р. у справі №826/1205/16 та від 17.04.2018 р. у справі №826/12612/17.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 грудня 2010 року №21-25а10».
Отже, суд звертає увагу, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе податкового контролю. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення податкової перевірки.
У разі недотримання контролюючим органом законодавчих вимог при призначенні перевірки, на які зокрема посилається позивач платник податків має право скласти акт недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Окремо суд звертає увагу, що за змістом частин першої, другої статті 5 КАС України особа може звернутися до суду за захистом саме порушених прав.
Отже, позивач може захистити порушені його права шляхом оскарження податкових повідомлень - рішень прийнятих податковим органом за наслідками проведення фактичної перевірки, що він має намір зробити.
Таким чином саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.
Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана судом правова оцінка в першу чергу.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ від 24.12.2019 № 880 «Про проведення фактичної перевірки» прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, прав позивача не порушує, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного наказу належить відмовити.
Оскільки під час розгляду даної справи не залучались свідки та не проводились експертизи, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Тернопільській області про визнання незаконним та скасування наказу №880 від 24 грудня 2019 р. "Про проведення фактичної перевірки" - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 червня 2020 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.