Справа № 500/78/20
01 червня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті матері - ОСОБА_2 , позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. Приватним нотаріусом ОСОБА_3 було направлено на адресу Відповідача запит з вимогою надати інформацію про суму нарахованої та не виплаченої пенсії ОСОБА_2 . Проте, Відповідачем листом № 18070/04 від 09.11.2017 р. повідомлено, що пенсіонерка ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію не отримувала з 01 серпня 2016 року і їй було припинено виплату пенсії до з'ясування фактичного місця проживання.
Разом з тим, через похилий вік та у зв'язку із хворобою ОСОБА_2 не мала змоги особисто з'являтись до органів пенсійного фонду України.
У зв'язку із незаконним припиненням Відповідачем виплат та нарахування ОСОБА_2 пенсії позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на не нараховану та невиплачену пенсію своєї матері. Що і стало причиною звернення до суду.
Ухвалою від 24.01.2020 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
29 січня 2020 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 28.02.2020 о 11:00 год.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 11.02.2020. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Відповідно до ст.47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі- Закон №1058-У1) , пенсія виплачується щомісяця, не пізніше 25 числа місяця, за який її виплачують, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України через поштові відділення або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Так, виплата пенсій підприємствами поштового зв'язку може здійснюватись безпосередньо у відділеннях поштового зв'язку або з доставкою на домашню адресу пенсіонера згідно з графіком обслуговування за кожною доставною дільницею. У випадках здійснення виплати пенсії через відділення поштового зв'язку, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється в разі неотримання пенсіонером призначеної пенсії протягом шести місяців підряд (п.4 ч.І ст. 49).
Якщо виплату пенсії було припинено за вказаних вище обставин, то пенсіонер повинен звернутися до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України для поновлення виплати пенсії.
Оскільки, протягом шести місяців ОСОБА_2 не отримувала пенсію у відділенні поштового зв'язку, то виплату пенсії їй було припинено відповідно до ст.49 Закон №1058-VI.
На підставі вище викладеного, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 28 лютого 2020 року відкладено розгляд справи на 17.03.2020 о 10:45 год., у зв'язку із неявкою представника відповідача.
У зв'язку із неявкою сторін, 17.03.2020 судове засідання відкладено на 08.04.2020 о 10:15 год.
08 квітня 2020 року секретарем судового засідання Павловським Ю.Б. складено довідку про те, що судове засідання по адміністративній справі № 500/78/20 за позовною заявою ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, 08 квітня 2020 року не проводилося, у зв'язку із оголошенням карантину та тимчасовим, з 17 березня до 03 квітня 2020 року, зупиненням розгляду справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу .
Секретарем судового засідання 15 квітня 2020 року надіслано повістку сторонам про розгляд справи на 28 травня 2020 року о 11:45 год.
Ухвалою суду від 28.05.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 01.06.2020 о 11:30 год., у зв'язку із заміною сторони відповідача та для підготовки додаткових доказів.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та не заперечила проти розгляду справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Проти заявлених вимог заперечив та просив в позові відмовити.
Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та відзиві на позов, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, - з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку, як пенсіонер з 19.11.1979 року, отримувала пенсію по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. З 01.08.2016 року ОСОБА_2 було припинено виплату пенсії до з'ясування фактичного місця проживання, про що її листом було повідомлено.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого 20 березня 2017 року.
Після смерті матері - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. Цим же нотаріусом була заведена спадкова справа.
Приватним нотаріусом ОСОБА_3 . було направлено на адресу Відповідача запит з вимогою надати інформацію про суму нарахованої та не виплаченої пенсії ОСОБА_2 . Проте, Відповідачем листом № 18070/04 від 09.11.2017 р. повідомлено, що пенсіонерка ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію не отримувала з 01 серпня 2016 року і їй було припинено виплату пенсії до з'ясування фактичного місця проживання.
Разом з тим, через похилий вік та у зв'язку із хворобою ОСОБА_2 не мала змоги особисто з'являтись до органів пенсійного фонду України для перевірки постійного місця проживання, як наслідок виникла заборгованість із виплати пенсії за період з 01.08.2016 р. по 09.03.2017 року.
У зв'язку із припиненням Відповідачем виплат та нарахування ОСОБА_2 пенсії позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на не нараховану та невиплачену пенсію своєї матері. Через що змушена звернутися до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі смерті пенсіонера.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежна від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім'ї спадкодавця миють право на одержання соціальних платежів. Положення ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із насланням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.
Матір ОСОБА_1 недоотримала пенсійні виплати не з власної вини, а внаслідок того, що через похилий вік та у зв'язку із хворобою не мала змоги особисто з'являтись до ПФУ для перевірки постійного місця проживання.
Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009.
25. Цим рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У Рішенні № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлено цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Враховуючи висновки ЄСПЛ у рішенні «Суханов та Ільченко проти України», в якому зазначено, що зменшення розміру або припинення виплата належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стасується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно недов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мата чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
Відтак, суд приходить до висновку, що слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати ОСОБА_2 пенсію з 01.08.2016 по 09.03.2017 року та виплатити її дочці ОСОБА_1 , як спадкоємиці.
Щодо позовної вимоги про визнання неправомірним припинення виплати пенсії Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01.08.2016 по 09.03.2017 року, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зокрема Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок подання документів для поновлення виплати пенсії в межах України визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-VI, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1)
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимога про визнання дій неправомірними задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, в розмірі 840,80 грн .
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі,3, м. Тернопіль,46001, ЄДРПОУ / ІПН: 14035769) нарахувати ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсію з 01.08.2016 по 09.03.2017 року та виплатити її ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_2 ).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ / ІПН: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001, ЄДРПОУ / ІПН: 14035769) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, відповідно до квитанції № 0.0.1589431743.1 від 20.01.2020.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 червня 2020 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.