Іменем України
05 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/737/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,
20.02.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно.
Позов обґрунтовано тим, що згідно із наказом в/ч НОМЕР_1 (53-тя окрема механізована бригада) від 07.11.2019 № 326 позивач проходив військову службу за контрактом з 21.11.2016 по 07.11.2019, цього ж дня звільнений у відставку ЗСУ. Відповідно з цим наказом має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 13808,22 грн, яку станом на дату звернення з позовом не отримав.
З посиланням на частину другу статті 9, статтю 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей», постанову КМУ від 28.10.2004 № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувнаь у мирний час», позивач просив суд:
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 13808,22 грн як компенсацію за неотримане речове забезпечення.
Ухвалою суду від 21.02.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків (арк.спр. 9-10).
02.03.2020 за вх .№ 8121/2020 позивачем надано заяву про усунення недоліків (арк.спр. 13).
Ухвалою суду від 03.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновлено такий строк, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 24-25).
26.05.2020 за вх. № 20463/2020 відповідачем надано відзив на позовну заяву (арк.спр. 34-36), в якому зазначено, що позивач дійсно проходив військову службу за контрактом, що підтверджується витягом з наказу від 07.11.2019 № 326.
07.11.2019 позивача звільнено у відставку наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 07.11.2019 № 298-РС з військової служби відповідно до п.п. «б» п.2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), з 07.11.2019 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Під час проходження служби позивач був забезпечений усім необхідним речовим майном особистого користування відповідно до норм забезпечення військовослужбовців речовим майном.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.06.2019 № 306 зі змінами до Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період у розділі ІІІ пункт 4 після абзацу шостого доповнено новими абзацами, зокрема - особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.
Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 07.11.2019 № 326 календарна вислуга років позивача складає 4 роки 11 місяців, тобто він не набув права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
03.06.2020 за вх. № 21760/2020 позивачем надано відповідь на відзив (арк.спр. 43-46), в якій зазначено, зокрема, що контракт укладався на умовах, коли діяло право на компенсацію незалежно від вислуги років, а стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Звільнення позивача здійснено за станом здоров'я, тобто його вина у тому, що вислуга менше 5 років, відсутня.
Наказ про звільнення з військової служби від 07.11.2019 № 326, в якому визначено право на грошову компенсацію взамін неотриманого речового майна та його розмір відповідачем не скасовано, тому наказ є чинним і підлягає виконанню.
У рішенні ЄСПЛ від 10.03.2001 у справі «Сук проти України» зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Законодавча норма, яка передбачає грошову компенсацію за неотримане речове майно є чинною - відповідно до наказу Міністерства оборони України від 10.06.2019 № 306, розділ ІІІ, 1) п.4 абз. 8 «Військовослужбовці забезпечуються речовим майном, яке не було отримане впродовж служби, право на отримання якого настало, або їм виплачується грошова компенсація за цінами, що діють на час звільнення».
Передбачені умови, що підтверджуються довідкою - розрахунком від 07.11.2019 № 131/П, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 07.11.2019 № 326, який не скасований, дотримано.
На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.
Суд зазначає, що відповідачем відзив надано 29.05.2020, і у відповідності до приписів пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (арк.спр. 5-6), має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 07.07.2017 управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 (арк.спр. 7).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.11.2019 № 326, старшого солдата ОСОБА_1 , водія - електрика 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 механізованого батальйону, звільнено у відставку наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.11.2019 № 298-РС, з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), визначено вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Бахмутського МВК Донецької області. З 07.11.2019 виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. У Збройних Силах з 15.05.1976 по 06.05.1978, з 21.11.2016 по 07.11.2019.
Цим же наказом визначено відповідно до вимог постанови КМУ від 16.03.2016 № 178 виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 13808,22 грн (арк.спр. 4).
Позивачем направлено 06.02.2020 звернення до адресу відповідача з вимогою надати відповідь, зокрема, щодо виплати чи неможливості її здійснення в частині грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (арк.спр. 3).
Згідно із довідкою - розрахунком № 131/П від 07.11.2019 на отримання грошової компенсації взамін належного до видачі речового майна звільненому в запас за пунктом А за закінченням контракту старшому солдату ОСОБА_1 , сума такої компенсації становить 13 808,22 грн (арк.спр. 33).
В ході судового розгляду справи наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2020 № 157 п.3.2 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 07.11.2019 № 326 (по стройовій частині) викладено в новій редакції, зокрема, зазначено, що відповідно до наказу МО України № 306 від 10.06.2019 право на отримання компенсації за неотримане речове майно станом на 07.11.2019 не набув (арк.спр. 41).
Доказів отримання зазначеного звернення відповідачем та наданні останнім відповіді до позову не додано.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444
Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом другим частини першої статті 9-1 Закону № 2011 встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктом 3 якого визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Щодо посилань відповідача на те, що календарна вислуга років позивача склала менше 5 років, тому він не набув право на отримання грошової компенації за неотримане речове майно, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 10 пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України від 10.06.2019 № 306), особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється - під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.
Дійсно, календарна вислуга ОСОБА_1 на день звільнення становить менше 5 років, що не є спірним питанням у даній справі.
Разом з тим, абзацом 13 пункту 4 розділу ІІІ цієї ж Інстркуції визначено, що у разі дострокового звільнення осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, у зв'язку із скороченням штатів, хворобою та іншими випадками таке утримання не проводиться. Військовослужбовці забезпечуються речовим майном, яке не було отримане впродовж служби, право на отримання якого настало, або їм виплачується грошова компенсація за цінами, що діють на час звільнення.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.
За змістом наказів командира в/ч НОМЕР_1 від 07.11.2019 № 326 та від 29.05.2020 № 157 позивача звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
Таким чином, фактично звільнення позивача у відставку відбулося достроково у зв'язку з хворобою, тому в даному випадку підлягають застосуванню положення абзацу тринадцятого пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за № 768/28898, якими право отримання грошової компенсації за неотримане речове майно не ставиться в залежність від календарної вислуги.
Суд зауважує, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 07.11.2019 № 326 було підтверджено право ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 13808,22 грн.
В подальшому, в ході судового розгляду справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2020 № 157 п.3.2 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 07.11.2019 № 326 (по стройовій частині) викладено в новій редакції, зокрема, зазначено, що відповідно до наказу МО України № 306 від 10.06.2019 право на отримання компенсації за неотримане речове майно станом на 07.11.2019 не набув (арк.спр. 41).
Суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми, позивач набув право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, і внесення відповідачем змін до наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу не нівелює таке право позивача, набуте ним на дату звільнення з військової служби.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Суд зазначає, що в даному випадку обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді стягнення суми не відповідає об'єкту порушеного права у зв'язку зі зміною фактичних обставин, що відбулися під час судового розгляду, а саме - винесення відповідачем наказу від 29.05.2020 № 157 про внесення змін до наказу від 07.11.2019 № 326 шляхом зазначення, що відповідно до наказу МО України № 306 від 10.06.2019 право на отримання компенсації за неотримане речове майно станом на 07.11.2019 не набув.
Наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 29.05.2020 № 157 не є предметом оскарження у даній справи, проте, як зазначено вище, наявність такого права не нівелює набутого позивачем права на отримання грошової компенсації.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту права позивача вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві компенсації за неотримане речове майно.
У задоволенні вимоги про стягнення такої компенсації слід відмовити, оскільки внаслідок прийняття відповідачем наказу від 29.05.2020 № 157 така сума має бути нарахована відповідачем та після нарахування виплачена позивачеві.
Щодо посилань позивача на статтю 58 Конституції України та на укладання контракту у період, коли діяли інші законодавчі норми, суд зауважує, що виплати належних при звільненні сум та компенсацій здійснюються на підставі законодавства, що є чинним на дату звільнення, а не на дату укладення контракту.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно задовольнити частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням з військової служби у відставку грошову компенсацію за речове майно, яке не отримано під час проходження військової служби.
У задоволенні вимоги про стягнення грошових коштів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя А.Г. Секірська