05 червня 2020 року м. Київ № 320/610/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
6 лютого 2019 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії, що утворилася з квітня 2017 р. по квітень 2018 р. та зобов'язання вчинити певні дії - нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з квітня 2017 р. по квітень 2018 р.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 р. адміністративний позов задоволено частково, зокрема:
- визнано протиправними дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з квітня 2017 р. по квітень 2018 р.;
- зобов'язано Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з квітня 2017 р. по квітень 2018 р.;
- допущено до негайного виконання судове рішення в частині виплати пенсії за віком ОСОБА_1 у межах суми стягнення пенсії за один місяць.
У подальшому Київським окружним адміністративним судом видано два виконавчих листа у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 р. замінено сторону виконавчого провадження в справі № 320/610/19, а саме боржника - Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
23 березня 2020 р. від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про визнання протиправною бездіяльність, вчинену суб'єктом владних повноважень - відповідачем при виконанні рішення суду, а також зазначено щодо необхідності постановлення судом окремої ухвали на адресу ГУ ПФУ.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 р. призначено судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 320/610/19 на 3 квітня 2020 року.
Цією ж ухвалою витребувано від Головного управління ПФУ у Київській області відомості щодо виконання рішення суду, відомості про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а також листування з державною виконавчою службою щодо ходу виконання виконавчого провадження № 60756325, відомості про причини невиконання рішення суду та про зазначений у заяві факт відмови від виконання рішення суду та витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві належним чином засвідчену копію всіх матеріалів виконавчого провадження № 60756325, листування із Головним управлінням ПФУ у Київській області, відомості про причини невиконання рішення суду та про зазначений у заяві факт відмови від виконання рішення суду в адміністративній справі № 320/610/19.
30 березня 2020 р. від позивача надійшла заява про розгляд поданої нею заяви без її участі з огляду на уведення карантину.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2020 р. витребувано докази від Головного управління ПФУ у Київській області та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та призначено судове засідання для розгляду заяви в порядку 383 КАС України на 6 травня 2020 р.
6 травня 2020 р. судове засідання відкладено у зв'язку з відсутністю витребуваних доказів. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 травня 2020 р. витребувано докази від Головного управління ПФУ у Київській області та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та призначено судове засідання для розгляду заяви в порядку 383 КАС України на 5 червня 2020 р. о 12:00.
5 червня 2020 р. до суду сторони не прибули.
Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 та ч. 5 ст. 383 КАС України, розгляд заяви здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Отже, виконуючи рішення суду, відповідач зобов'язаний враховувати обставини, встановленні судовим рішенням.
Приписами ч. 1 ст. 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Суд зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Рішенням суду від 28 травня 2019 року було зобов'язано Головне управління здійснити нарахування та виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_1 за період з квітня 2017 по квітень 2018 року та допущено до негайного виконання судове рішення в частині виплати пенсії за віком ОСОБА_1 у межах суми стягнення пенсії за один місяць.
Суд бере до уваги, що заявником здійснено заходи щодо звернення до примусового виконання рішення суду і 02.12.2019 за заявою ОСОБА_1 органом ДВС на підставі виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду у цій адміністративній справі відкрито виконавче провадження ВП №60756325.
Суд враховує, що ще до відкриття виконавчого провадження відповідачем добровільно на виконання рішення суду було нараховано пенсію позивачу за період з 1 квітня 2017 р. по 30 квітня 2018 р., а також здійснено виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 1524 грн. 61 коп. в межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з наданою довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за період з 1 квітня 2017 р. по 30 квітня 2018 р. відповідачем на виконання рішення суду нараховано за вказаний період 21040,51 грн. пенсії позивачу.
Як встановлено судом, сума нарахованої пенсії позивачу у повному обсязі не виплачена (окрім 1524,61 грн) через відсутність відповідних бюджетних призначень. Про вчинення необхідних дій на виконання рішення суду та постанови про відкриття виконавчого провадження відповідачем 30 січня 2020 р. направлено лист органу ДВС.
Щодо не виплати пенсії позивачу, суд бере до уваги наступне.
Статтею 71 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що бюджет Пенсійного фонду - план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом;
Так, судом встановлено, що виплати пенсій можуть бути здійснені відповідачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Крім того, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 р. у справі № 405/3663/13-а.
Крім того, Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21- 2630а15, № 21-5118а 15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
За таких обставин суд не може визнати те, що відповідачем не здійснено виконання рішення суду. З урахуванням значеного вище, суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду не підлягає задоволенню.
Щодо твердження позивача, що пенсійний орган відмовився виконувати рішення суду, про що їх повідомив державний виконавець, судом встановлено наступне.
Із наявних матеріалів справи встановлено, що це твердження не відповідає дійсності. Так, у справі є лист відповідача до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 30 січня 2020 р. № 846/04-16, яким повідомлено державного виконавця, що пенсійним органом було проведено нарахування пенсії за період з квітня 2017 р. по квітень 2018 р. в сумі 21040 грн. 51 коп. та проведено виплату суми за один місяць в сумі 1524 грн. 61 коп. у серпні 2019 р. Крім того, пенсійний орган повідомив державного виконавця, що подальше погашення заборгованості належить до компетенції органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Суд вважає, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Суд враховує, що відповідачем добровільно на виконання рішення суду здійснено нарахування суми пенсії позивачу, здійснено її виплату за один місяць, подано відповідь органу ДВС із зазначенням вжитих заходів, виконавче провадження триває.
Отже, твердження позивача про бездіяльність відповідача при виконанні рішення суду не відповідає дійсності.
Тому суд зазначає, що перевіркою аргументів, наведених у заяві, та наданих заявником доказів не встановлено обставин протиправності дій відповідача та порушення ним прав та інтересів позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
За таких обставин підстави для внесення окремої ухвали із зазначених заявником підстав також відсутні. Подальше виконання рішення суду та захист прав позивача ОСОБА_1 буде здійснюватися під час примусового виконання рішення суду органом ДВС у виконавчому провадженні ВП №60756325.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України по справі № 320/610/19 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 370, 383 КАС України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України по справі № 320/610/19 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
2. Копію ухвали надіслати (видати) сторонам.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Журавель В.О.