Справа№409/675/20
Пров.№3/409/272/20
27 травня 2020 року смт Білокуракине
Суддя Білокуракинського районного суду Луганської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Білокуракинського ВП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт Білокуракине Луганської області, працює продавцем магазину "Сільпо", зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 26.03.2020 року о 10:20 годині гр. ОСОБА_1 , продавець магазину "Сільпо", здійснила реалізацію одного рушника та однієї пари носків, чим порушила вимоги абзацу 5 підпункту 4 пункту 2 постанови КМУ від 11.03.2020 року № 211.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП, не є обов'язковою.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, в ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 131783 від 26.03.2020 року, письмове пояснення ОСОБА_1 від 26.03.2020 року, письмове пояснення ОСОБА_2 , рапорт щодо того, що ОСОБА_1 не зареєстрована ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та інші матеріали справи.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
За положеннями ст. 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Із змісту положень ч. 1, 3, 4 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» за№ 1645-III від 06.04.2000 року (зі змінами та доповненнями), карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Відповідно до п. 3 п. 2 Постанови КМУ від 11 березня 2020 р. за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» зі змінами внесеними Постановою КМУ від 16 березня 2020 р. № 215 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. заборонено роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв'язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 року у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Проте доказів, що ОСОБА_1 здійснювала продаж товарів покупцям 26.03.2020 року і що до магазину був вільний доступ відвідувачів, матеріали справи не містять.
З урахуванням вищевказаного, лише складений протокол, який може слугувати достатніми доказами для впевненого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, тобто правопорушення, яке передбачене ст. 44-3 КУпАП. А інші допустимі і належні докази цього в матеріалах справи відсутні і судом не встановлені.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 56 Господарського Кодексу України визначено поняття суб'єктів господарювання.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність з метою отримання прибутку, а саме, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; та громадяниУкраїни, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
В ході розгляду адміністративного матеріалу встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , відповідно до рапорту, наданого капітаном поліції Білокуракинського ВП Антоненком М.О., не зареєстрована в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та відповідно не являється суб'єктом підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, протоколу та письмових пояснень ОСОБА_1 , остання була лише реалізатором у зазначеному магазині.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 9, 44-3, 247, 277, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.
Суддя Білокуракинського
районного суду Луганської області О. Ю. Максименко