79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128
03.06.2020 Справа № 914/283/20
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 , м. Львів, про грошові вимоги до боржника ОСОБА_2 , м. Самбір, Львівська область, в сумі 35799,53 грн.
у справі за заявою: ОСОБА_2 , м. Самбір, Львівська область
про: відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Суддя Артимович В.М.,
секретар судового засідання Струк Н.Р.
За участю представників:
від боржника: Довбак О.Я. - представник;
керуючий реструктуризацією: не з'явився;
від заявника ( ОСОБА_1 .): Федорук І.О.;
від заявника (ПАТ АК«Укргазбанк»): не з'явився;
від заявника (АТ КБ «ПриватБанк»): Деркач О.Р. - представник.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 13.02.2020 р. прийнято до розгляду заяву фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За результатами проведення підготовчого засідання судом 04.03.2020 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів Вацюка І.Я. строком на 120 днів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Прохорова В.С., призначено попереднє засідання суду на 08.04.2020 р.
07.04.2020 р. через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява з кредиторськими вимогами до боржника в сумі 35799,53 грн.
Ухвалою суду від 10.04.2020 р. заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника прийнято до розгляду.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 35799,53 грн. слід визнати частково, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом установлено, що 03.02.2020 р. між сторонами було укладено договір позики у вигляді розписки, на підтвердження чого боржником була видана розписка, відповідно до умов якої, ОСОБА_1 надав у борг, а ОСОБА_2 отримав для авансування витрат керуючого реструктуризації грошові кошти в сумі 31500,00 грн., терміном повернення до 29.02.2020 р.
03.02.2020 р. боржником надано розписку, за змістом якої ним підтверджено отримання грошових коштів в сумі 31500,00 грн.
ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань щодо повернення грошових коштів не виконав.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаній повернути суму позики у строк та в порядок, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошових коштів із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Аналізуючи зміст боргової розписки написаної ОСОБА_2 від 03.02.2020 р. судом встановлено, що розписка у своєму взаємозв'язку містить у собі всі складові, які дають підстави вважати, що між заявником та боржником існували відносини позики.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно розписки від 03.02.2020 р. грошові кошти в сумі 31500,00 грн., отримані ОСОБА_2 від заявника, останньому станом на дату звернення з заявою з грошовими вимогами до боржника повернуті не були.
Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
В силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У ч. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявником нараховано боржнику три проценти річних від простроченої суми на суму 95,53 грн. за період з 01.03.2020 р. по 06.04.2020 р.
При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом взято до уваги положення п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями), відповідно до якого, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд також звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у постанові № 14 від 17.12.2013 р. Так, сплата трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. п. 3.1, 4.1).
З розписки від 03.02.2020 р. вбачається, що кінцевою датою повернення позики є 29.02.2020 р., тому датою початку обчислення трьох відсотків річних слід вважати 01.03.2020 р.
З огляду на викладене, перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, суд встановив, що до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають 10,33 грн. трьох відсотків річних.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 04.03.2020 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_2 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться строком на 120 днів, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.
Зважаючи на вищенаведене, враховуючи зупинення нарахування інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд дійшов висновку, що до задоволення підлягає стягнення з боржника трьох відсотків річних в сумі 10,33 грн. за період з 01.03.2020 р. по 04.03.2020 р. у відповідності до ст. 625 ЦК України. Інша заявлена до стягнення ОСОБА_1 сума нарахованих трьох відсотків річних до стягнення з боржника не підлягають.
Вказана сума заборгованості визнається боржником та керуючим реструктуризацією частково з підстав, зазначених у повідомленнях на заяву ОСОБА_1 .
Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Згідно ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Відтак, суд, дослідивши матеріали справи, зокрема, повідомлення боржника та керуючого реструктуризацією про результати розгляду кредиторської заяви та заяву про визнання кредиторських вимог до боржника з доданими до неї документами, дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_1 слід визнати частково в сумі 31510,33 грн.
Витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства).
Витрати на оплату судового збору в сумі 4204,00 грн. покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2, 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Грошові вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) визнати частково в сумі 31510,33 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), з яких: 31510,33 грн. (основний борг) - друга черга.
2. Витрати на оплату судового збору в розмірі 4204,00 грн. покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
3. Решту грошових вимог відхилити.
4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.
5. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 05.06.2020 р.
Суддя Артимович В.М.