номер провадження справи 33/30/20
04.06.2020 Справа № 908/894/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/894/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Метцентр" (69035, м. Запоріжжя, вул. О. Пивоварова, буд. 4)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81)
про стягнення суми
За участю представників сторін:
від позивача: Фісун В.В., ордер серії ЗП № 127607 від 02.04.2020;
від відповідача: Білик О.В., довіреність № 9 від 20.01.2020
06.04.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 02/04 від 02.04.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Метцентр" до Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" про стягнення 5573,73 грн. пені за порушення строку поставки товару по договору № 16064 від 08.02.2016.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 06.04.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/894/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.04.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/894/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/30/20. Судове засідання призначено на 05.05.2020.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.05.2020 розгляд справи відкладений на 03.06.2020.
25.05.2020 від позивача надійшла заява (вих. № 21/05 від 21.05.2020) про зменшення позовних вимог. Зазначено, що при підготовці позовної заяви позивачем було допущено технічну помилку щодо визначення вартості товару, поставка якого прострочена, а саме при складанні сум специфікацій, за якими прострочено поставку товару, помилково зазначено загальну суму 377775,44 грн., замість 357775,44 грн. Відповідно розрахунок пені за порушення строку поставки товару по договору № 16064 також було зроблено виходячи з невірно визначеної суми 377775,44 грн., сума якої склала 5573,73 грн. З урахуванням фактичної вартості товару, поставка якого прострочена, а саме 357775,44 грн. розмір пені складає 5293,11 грн. Таким чином, позивач зайво нарахував 280,62 грн. пені. Заявляє, що позивач зменшує позовні вимоги на суму 280,62 грн., оскільки у цій частині спір відсутній та просить стягнути з відповідача 5293,11 грн. Обґрунтовуючи заяву п. 2 ч. 2 ст. 46, п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України просить провадження у справі № 908/894/20 у частині стягнення 280,62 грн. закрити; стягнути з відповідача 5293,11 грн. пені за порушення строку поставки товару та судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскільки заява про зменшення позовних вимог подана з порушенням вказаних приписів (після початку першого судового засідання), суд відмовляє у її прийнятті до розгляду.
Стосовно закриття провадження у справі у частині стягнення 280,62 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд зазначає, що провадження у справі на підставі вказаної норми може бути закрито, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору є відсутнім, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу). У даному випадку позивач зазначає про допущення ним технічної помилки у позовній заяві у зазначенні вартості товару та, відповідно, розрахунку пені.
Відтак, суд відмовляє у заяві позивача у частині закриття провадження у справі № 908/894/20 щодо стягнення 280,62 грн. у зв'язку з процесуальною необґрунтованістю заяви у цій частині.
У судовому засіданні 03.06.2020 представник позивача вручив представнику відповідача відповідь на відзив, оскільки, як заявив останній, він не отримував цього документу. Представник відповідача у судовому засіданні просив надати час для ознайомлення зі змістом відповіді на відзив та підготування своїх заперечень.
Протокольною ухвалою від 03.06.2020, враховуючи клопотання відповідача, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 04.06.2020.
У судове засідання 04.06.2020 з'явилися представники сторін.
На підставі ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.
У судовому засіданні 04.06.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем виконання зобов'язання з поставки товару за договором № 16064 від 08.02.2016, а саме відповідачем не поставлений товар на суму 377775,44 грн., який згідно специфікацій мав бути поставлений у 4 кварталі 2019 (31.12.2019). Договір є припиненим з 21.02.2020. Період прострочення склав 20 днів, з 01.01.2020 по 20.01.2020 (до дня повернення передоплати відповідачем). За умовами п. 6.1 договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 5573,73 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 11, 526, 530, 611, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Відповідач у письмовому відзиві, який надійшов до суду 23.04.2020, проти позову заперечив. Зазначив, що у жодній специфікації, що зазначені у позові, сторонами не встановлений строк поставки металопродукції та момент початку перебігу даного строку. Графа «кількість тон» у специфікаціях відображає кількість замовленого у відповідача товару та квартал, у якого підприємство отримало таке замовлення, що підтверджується датами специфікацій (листопад-грудень 2019). Дана графа жодного відношення до строків поставки не має й не може свідчити про те, що відповідач погодився поставити товар до 31.12.2019. Крім того, загальна кількість тон за всіма 5-ма специфікаціями невелика і поставка їх може бути виконана відповідачем при наявності супутніх замовлень. Вважає посилання позивача на ч.ч. 2, 3 ст. 254 ЦК України, відповідно до яких граничним строком поставки товару по договору є 31.12.2019, безпідставним. Змін до специфікацій щодо встановлення строків поставки сторонами не вносилося. Зазначає, що станом на дату подання відзиву жодного порушення договору та строків поставки відповідачем не допущено. Крайнім строком виконання зобов'язання є 22.01.2020 з урахуванням семиденного строку від 15.01.2020 - дня отримання пред'явленої вимоги. 21.01.2020, у межах семиденного строку для виконання зобов'язання, відповідач у зв'язку з відсутністю технічної можливості здійснити поставку товару, повернув позивачу отриману передоплату. У позові позивач зазначає, що відповідачем не поставлений товар на суму 377775,44 грн. Однак, якщо скласти суми по специфікаціям, то сума товару становить 357775,44 грн. У вимогах та у позові наводяться різні специфікації та нетотожні суми товару. У задоволенні позову просив відмовити повністю.
У відповіді на відзив позивач відхилив наведені у відзиві аргументи відповідача. Зокрема зазначив, що у рамках договору № 16064 у 4 кварталі 2019 сторонами також були підписані й інші специфікації-замовлення. Проте, у них зазначено рік поставки 1 кв. 2020. За цими специфікаціями строк поставки не настав, відповідач повернув передоплату позивачу, у розрахунок пені ці специфікації не ввійшли. Зазначення у специфікації кількості тон поставки у відповідний рік та квартал і є узгодженням строку поставки у відповідному році та у відповідному кварталі. Такий спосіб визначення строку поставки відповідає приписам глави 18 ЦК України. Позов просив задовольнити.
У письмовому запереченні на відповідь на відзив, що надійшло до суду 04.06.2020, відповідач, зокрема заперечив щодо позиції позивача про узгодження строків поставки з посиланням на інші специфікації, які також були підписані у 4 кварталі 2019. Наполягає на тому, що у специфікаціях, що є предметом спору, сторонами не встановлений строк поставки металопродукції та момент початку перебігу строку. У тексті специфікацій взагалі не зазначено, що метал саме постачається в 4 кварталі, адже технологія виробництва продукції підприємства має тривалий технологічний цикл. Обсяг виготовлення продукції залежить від технічних можливостей та наявності супутніх замовлень. Вважає, що докази (інші специфікації), що долучені позивачем до відповіді на відзив, не повинні братися судом до уваги. У задоволенні позову просив відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
08.02.2016 між Публічним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", новим найменуванням якого є Приватне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (постачальник за договором, відповідач у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Метцентр" (покупець за договором, позивач) укладений договір поставки № 16064, за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити металопродукцію (у подальшому «товар») у кількості, передбаченій специфікаціями. Строк та умови поставки, номенклатура, технічні вимоги до товару, кількість, ціна визначається специфікацією-замовленням (надалі іменується специфікація/специфікації), що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною. Ціни, вказані в специфікації, є дійсними протягом 7 робочих днів від дати її оформлення (пункт 1.1).
За умовами п. 3.1 протягом 7 банківських днів від дати виставлення рахунку покупець зобов'язаний здійснити авансовий платіж у розмірі 100% від суми, зазначеної в рахунку.
Ціна за одиницю виміру товару узгоджується специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору складається з суми вартості усіх узгоджениї сторонами специфікацій (п. 3.3).
Згідно п. 8.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 включно. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить протилежну сторону по свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонгується на один рік.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 8.2).
Відповідач укладення договору поставки № 16064 від 08.02.2016 визнав, про що зазначено у відзиві.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Сторонами до договору № 16054 (додаток № 1) підписані (укладені) специфікації-замовлення:
- № 1963611011 від 28.10.2019 на суму 779940,00 грн. щодо поставки металопродукції у кількості 21,000 т; за вказаним замовленням виставлений рахунок на передплату № 69208 від 28.10.2019 на суму 389970,00 грн. та рахунок на доплату № 69713 від 28.11.2019 на суму 768203,76 грн., рахунок на доплату № 69957 від 13.12.2019 на суму 69377,52 грн.; оплата позивачем здійснена 29.10.2019 у сумі 389970,00 грн., 29.11.2019 у сумі 378233,76 грн., 16.12.2019 у сумі 69377,52 грн.; згідно видатковій накладній № 351895 від 02.12.2019 відповідачем поставлений товар на суму 722447,28 грн.;
- № 3305119165 від 13.11.2019 на суму 58197,60 грн. щодо поставки металопродукції у кількості 0,790 т; за вказаним замовленням виставлений рахунок на передплату № 69510 від 13.11.2019 на суму 58197,60 грн.; оплата позивачем здійснена 14.11.2019 у сумі 58197,60 грн.; згідно видатковій накладній № 351893 від 02.12.2019 відповідачем поставлений товар на суму 48764,16 грн.;
- № 3305119195 від 18.12.2019 на суму 77184,00 грн. щодо поставки металопродукції у кількості 1,072 т; за вказаним замовленням виставлений рахунок на передплату № 70031 від 18.12.2019 на суму 77184,00 грн.; оплата позивачем здійснена 18.12.2019 у сумі 77184,00 грн.;
- № 3305119196 від 18.12.2019 на суму 73080,00 грн. щодо поставки металопродукції у кількості 1,015 т; за вказаним замовленням виставлений рахунок на передплату № 70030 від 18.12.2019 на суму 73080,00 грн.; оплата позивачем здійснена 18.12.2019 у сумі 73080,00 грн.;
- № 3305119197 від 18.12.2019 на суму 82944,00 грн. щодо поставки металопродукції у кількості 1,152 т; за вказаним замовленням виставлений рахунок на передплату № 70029 від 18.12.2019 на суму 82944,00 грн.; оплата позивачем здійснена 18.12.2019 у сумі 82944,00 грн.;
- № 3305119165 від 13.11.2019 на суму 58197,60 грн. щодо поставки металопродукції у кількості 0,790 т; за вказаним замовленням виставлений рахунок на передплату № 69510 від 13.11.2019 на суму 58197,60 грн.; оплата позивачем здійснена 14.11.2019 у сумі 58197,60 грн.; згідно видатковій накладній № 351893 від 02.12.2019 відповідачем поставлений товар на суму 48764,16 грн.
Таким чином, товар за специфікаціями-замовленнями № 3305119195 на суму 77184,00 грн., № 3305119196 на суму 73080,00 грн., № 3305119197 на суму 82944,00 грн., № 3305119165 на суму 9433,44 грн., № 1963611011 на суму 115134,00 грн., а всього на загальну суму 357775,44 грн. відповідачем не поставлений.
Позивач направив відповідачу письмову вимогу вих. № 14/01 від 14.01.2020 у якій зазначив про не поставку товару за специфікаціями-замовленнями № 3305119195 на суму 77184,00 грн., № 3305119196 на суму 73080,00 грн., № 3305119197 на суму 82944,00 грн., які покладено у підставу позову, а також за специфікацією-замовленням № 1063611209 на суму 108000,00 грн. Вказав, що товар мав бути поставлений за вказаними специфікаціями не пізніше 31.12.2019. Просив виконати зобов'язання з поставки товару.
У листі від 14.01.2020 вих. № 122-14 відповідач зазначив про відсутність технічної можливості та супутніх замовлень на виготовлення металопродукції, яка необхідна позивачу. Погодився на відмову від договірних зобов'язань за договором поставки № 16064 від 08.02.2016.
Відповідно до банківських виписок, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідач повернув позивачу суму передоплати, перехованої останнім, на яку товар не був поставлений.
Позивач направив відповідачу письмову вимогу вих. № 04/02 від 20.02.2020, в якій зазначив про не поставку відповідачем товару за специфікаціями-замовленнями, що покладені у підставу позову, на просив перерахувати 5573,73 грн. пені, нарахованої на підставі п. 6.1 договору № 16064.
У відповіді від 10.03.2020 вих. № 25р на зазначену вимогу відповідач не погодився з нарахуванням пені, зазначивши, що сторонами ані умовами договору № 16064, ані умовами специфікацій не передбачено зобов'язання відповідача здійснити поставку товару у 4 кварталі 2019.
Позивач звернувся до суду з позовом, згідно якого просив стягнути з відповідача на його користь 5573,73 грн. пені, нарахованої згідно пункту 6.1 договору № 16064.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК).
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що ані умовами договору поставки № 16064 від 08.02.2016, ані специфікаціями-замовленнями, що перелічені у позові, не встановлений строк поставки товару.
Суд не погоджується з даними запереченнями відповідача, виходячи з такого.
Як визначили сторони у пункті 1.1 договору № 16064 строк та умови поставки, номенклатура, технічні вимоги до товару, кількість, ціна визначається специфікацією-замовленням (надалі іменується специфікація/специфікації), що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно п. 2.1.3 договору умови поставки, що вказані у специфікації, мають перевагу перед умовами, що вказані у договорі.
Так, у специфікаціях-замовленнях №№ 3305119195, 3305119196, 3305119197, 3305119165, 1963611011, що є додатками до договору, зазначено опис продукції, що поставляється, ціна, вартість, кількість (у тонах), у тому числі за кварталами та усього кількість у 2019 році.
У всіх перелічених вище специфікаціях-замовленнях у колонці «кількість т, в тому числі за кварталами» у колонці « 4» (четвертий квартал) стоїть кількість тон, яка підлягає поставці. Ця кількість співпадає з кількістю тон, що стоїть у колонці «разом 2019 р.».
Відтак, суд приходить до висновку, що сторони у вказаних специфікаціях-замовленнях визначили строк поставки товару - четвертий квартал 2019.
Стосовно тверджень відповідача, що графа «кількість тон» відображає кількість замовленого товару та квартал, у якому підприємство отримало таке замовлення, суд зазначає, що дата складення специфікацій-замовлень відображена вгорі такого замовлення біля його (замовлення) номеру.
Крім того, умовами договору № 16064 не визначено зазначити у специфікаціях-замовленнях окрім дати їх складення, дату складення у конкретному кварталі окремо.
За умовами п. 3.1 договору після узгодження та підписання сторонами специфікації постачальник виставляє рахунок із зазначенням сум загальної вартості партії товару. В рахунку постачальник вказує номер специфікації, найменування товару, припустиму до постачання кількість товару тощо.
В рахунках на передплату, що виставлялися відповідачем позивачу, відповідачем зазначено кількість товару (металопродукції), що відповідає кількості товару за специфікаціями-замовленнями. Тобто, виставляючи рахунки, відповідач вказував у них припустиму до постачання кількість товару.
Також суд враховує, що відповідач за специфікаціями-замовленнями №№ 3305119197, 1963611011 здійснив часткову поставку товару 02.12.2019. У листі від 14.01.2020 вих. № 122-14 відповідач зазначив саме про відсутність технічної можливості та супутніх замовлень на виготовлення металопродукції, що необхідна позивачу.
До відповіді на відзив позивач долучив складені до договору № 16064 специфікації-замовлення № 1063611200 від 03.12.2019, № 1063611201 від 06.12.2019, № 1063611210 від 12.12.2019, № 1063611100 від 05.11.2019, № 1063611120 від 27.11.2019, тобто які складені у 4 кварталі 2019, однак у колонці «кількість т, в тому числі за кварталами, разом 2020 р.», кількість тон продукції, що підлягає поставці, стоїть у колонці « 4 квартал».
Стосовно не прийняття до розгляду вказаних специфікацій як доказів, як просив відповідач, суд зазначає. Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Перелічені специфікації-замовлення складені сторонами у справі до договору № 16064, відтак є у наявності відповідача, як додатки до цього договору, таким чином, копії вказаних доказів могли не надсилатися (надаватися) відповідачу у силу припису ч. 9 ст. 80 ГПК України.
Згідно ст.ст. 165, 166 ГПК України до відповіді на відзив додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення позивача, якщо такі докази не надані відповідачем.
Відтак, вказані докази (специфікації) подані позивачем в якості доказів саме на спростування позиції відповідача щодо відсутності у специфікаціях встановлених сторонами строків поставки.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ст. 2 ГПК України принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Приймаючи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку, що сторони у специфікаціях-замовленнях, що покладені у підставу позову, визначили строк поставки продукції - четвертий квартал 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 254 ЦК України до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Враховуючи наведені приписи законодавства суд приходить до висновку, що останнім днем для виконання зобов'язання з поставки товару за переліченими у позові специфікаціями-замовленнями було 31.12.2019 (кінець 4 кварталу 2019 року).
Стосовно твердження відповідача про те, що загальна кількість тон за всіма п'ятьма специфікаціями невелика і поставка їх може бути виконана відповідачем при наявності супутніх замовлень судом до уваги не приймається, оскільки умовами договору № 16064 не визначено поставки товару лише за умови наявності супутніх замовлень на поставку, не визначено мінімальної кількості товару, що може бути поставлена. Навпаки, у рахунках на передплату, що виставлялися відповідачем, зазначалася припустима до постачання кількість товару (пункт 3.1 договору).
Інші заперечення відповідача, викладені у відзиві, спростовуються наведеними вище приписами законодавства. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача, викладені у позовній заяві, за якою відкрите провадження у дійсній справі. Письмові вимоги позивача щодо поставки товару та сплати пені, що направлялися відповідачу, не можуть розцінюватися судом як підстава та/або предмет позову.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).
У пункті 6.1 договору № 16064 сторони визначили, що за прострочення поставки товару в узгоджені сторонами строки постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, але не більше 8%.
Позовна вимога про стягнення пені визнається судом обґрунтованою та законною.
Разом з тим, перевіривши розрахунок розміру пені, зроблений позивачем за період з 01.01.2020 по 20.01.2020, суд встановив, що він містить арифметичні помилки. Так, позивач нараховує пеню на суму боргу 377775,00 грн., тоді як вартість непоставленого у строк товару становить 357775,44 грн.
Зробивши перерахунок пені, виходячи з вартості непоставленого товару 357775,44 грн., судом встановлено, що загальна сума пені, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, складає 5278,65 грн. У стягненні 295,08 грн. пені судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю.
На підставі викладеного, позов задовольняється судом частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, код ЄДРПОУ 00186536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Метцентр" (69035, м. Запоріжжя, вул. Олександра Пивоварова, буд. 4, код ЄДРПОУ 40146681) 5278 (п'ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 65 коп. пені за порушення строку поставки товару по договору № 16064 від 08.02.2016, 1990 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто) грн. 72 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 05 червня 2020.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко