ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 травня 2020 року Справа № 903/576/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
позивача - адв. Смоленський Д.П. (ордер ВЛ № 000,073200 від 28.02.2020 р.), директор Бовгиря Я.А.
відповідача - Дунайчук О.С., адв. Гарбарчук Н.М. (ордер ВЛ № 000,068942 від 11.05.2020 р.)
третьої особи Дубівської сільської ради - не з'явився
третьої особи Ковельської районної державної адміністрації - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"
на рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 р. ухваленого суддею Вороняк А. С. у м.Луцьку, повний текст складено 10.02.2020 р.
у справі № 903/576/19
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач"
до фізичної особи-підприємця Дунайчука Олега Степановича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Дубівська сільська рада Ковельського району Волинської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ковельська районна державна адміністрація Волинської області
про визнання недійсним договору суборенди землі
Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 р. у справі № 903/576/19 відмовлено у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" до фізичної особи-підприємця Дунайчука О.С. про визнання недійсним договору суборенди землі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 р. у даній справі, та прийняти нове рішення про задоволення позов.
Вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та не мотивованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, яке полягає у невідповідності висновків, викладених в ньому, фактичним обставинам справи з ігноруванням доводів і доказів позивача, висновку судового експерта за результатами проведеної судової експертизи, з довільним трактуванням показів свідків на стороні позивача як таких, що є суперечливими.
Скаржник доводить, що покази свідків та висновок судового експерта дають підстави вважати, що договір укладений під впливом обману. На думку скаржника, суд інтерпретував вказані докази на власний розсуд, а окремі з них взагалі проігнорував, що знайшло своє відображення у змісті оскаржуваного рішення як то: суд вказав, що згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами, при цьому суд не вказує з яким саме іншими доказами він оцінив висновок експерта відповідно до статті 86 ГПК України; суд вважає, що наявний у матеріалах справи експертний висновок № 252 від 26.11.2019 р. не вказує на той факт, що саме підприємець Дунайчук О.С. замінив перший та третій аркуш спірного договору, при цьому суд визнає, що перший і третій аркуші даного договору все ж був замінений.
Вважає, що за умови належного дослідження судом доказів, зокрема, експертного висновку, та світлин, що містяться у цьому висновку та зроблені за допомогою збільшуваних приладів, очевидним є той факт, що договір, окрім того що був прошитий, містить отвори від скріпок степлера, що також описано і відображено експертом у висновку. Така обставина в повній мірі підтверджує покази свідків, які заявили про те, що договір ними не був прошитий ниткою, а був лише скріплений металевими скріпками за допомогою степлера.
Не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними, допустимими і достатніми доказами наявності передбачених ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України підстав для визнання недійсним договору суборенди землі від 20.12.2017 р., укладеного строком на 48 років. Просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 р. у справі № 903/576/19 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Позивачем також подано клопотання про долучення доказів, а саме - нотаріально засвідченої заяви свідка ОСОБА_2 , яка на думку позивача/скаржника додатково підтверджує обґрунтованість позовних вимог та доводів апеляційної скарги.
Таке клопотання відхиляється кроегією суддів і наданий доказ до уваги не береться з огляду на таке.
Відповідно до ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Оскільки скаржником не наведено причин, які об'єктивно перешкоджали б йому надати суду першої інстанції нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_2 , колегія суддів переглядає справу без врахування такого нового доказу - заяви свідка ОСОБА_2 .
Відповідач фізична особа-підприємець Дунайчук О.С. подав суду відзив на апеляційну скаргу. Вважає доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, безпідставними та надуманими, а рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 р. - законним та обґрунтованим.
Зазначає, що у даній справі позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б свідчили про вчинення підробки договору суборенди земельної ділянки від 20.12.2017 р. Дунайчуком О.С. , чи іншою особою, а також - про укладення договору під впливом обману. Вважає, що судом зроблені правильні висновки щодо недоведеності належними, допустимими і достатніми доказами підстав для визнання недійсним договору суборенди землі від 20.12.2017 р. за ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України
Вважає, що судом першої інстанції зроблено правильна оцінка про те, що покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є взаємо суперечливими, не є достовірними та достатніми в розумінні ст. 78, 79 ГПК України для встановлення обставин, на які посилається позивач.
Відповідач не заперечує, що відбулась заміна першого та третього аркушів договору суборенди, що також встановлено висновком експерта. Пояснює, що спочатку йому надавався для ознайомлення договір суборенди від 14.12.2017 р., але на вимогу Дунайчука О.С. представниками товариства у ньому вносились зміни, оскільки на той момент товариство не мало передбачених законом повноважень на укладення договору суборенди, тому дата його укладення, що відображена на першій сторінці, була змінена. Крім цього, були внесені зміни у пункт 28 договору, а також два пункти під номером « 30» змінені на пункти « 29» та « 30», які знаходяться на третій сторінці договору.
Вважає, що висновок експерта про здійснення заміни першої та третьої сторінки договору не підтверджує той факт, що така заміна була вчинена саме Дунайчуком О.С. та не вказує на вчинення підробки договору суборенди, що правильно зазначено в оскаржуваному рішенні.
Вважає рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 р. законним, обґрунтованим, винесеним з чітким дотриманням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, відповідають встановленим обставинам справи.
Просить суд урахувати викладене і залишити рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 р. у справі № 903/586/19 без змін, а апеляційну скаргу позивача «Ковельагроспецпостач» - без задоволення.
Інші учасники, а саме третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Дубівська сільська рада Ковельського району Волинської області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Ковельська районна державна адміністрація Волинської області відзивів апеляційному суду не подали. Участь представників в судових засіданнях не забезпечили.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с. 69-70,72, 160-161 у т.2/; явка представників в судове засідання не визнавалась обов'язковою судом, тому неявка представників третіх осіб в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору. Отже, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Відповідач підприємець Дунайчук О.С. та його представник заперечили доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення сторін в судових засіданнях, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
28.11.2017 р. ТзДВ «Ковельагроспецпостач»/орендарем та Дубівською сільською радою/орендодавцем укладений договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,2615 га кадастровий номер 0722182400:04:002:1166 строком на 49 років. Умовами додаткової угоди від 18.12.2017 р. про внесення змін до договору оренди землі від 28.11.2017 р. передбачено право орендаря передавати земельну ділянку в суборенду /а.с.29-31 у т.1/.
Матеріали справи містять дві копії договору суборенди від 20.12.2017 р., укладеного ТзДВ «Ковельагроспецпостач» як орендарем та підприємцем Дунайчуком Олегом Степановичем як суборендарем. За умовами договору суборенди від 20.12.2017 р. площа земельної ділянки, що передається в суборенду 0,2615 га., кадастровий номер 0772212400:04:002:1166; вартість суборенди 5760 гривень на 1 рік, щомісячними платежами в сумі 480 грн. а.с.27-30 у т.1/.
Позивач доводить, що договір суборенди від 20.12.2017 р. укладений ТзДВ «Ковельагроспецпостач»/орендарем та підприємцем Дунайчуком О.С./суборендарем терміном на один рік.
Відсутність оригіналу договору позивач пояснює тим, що після його підписання та реєстрації відповідач повернув Товариству «Ковельагроспецпостач» тільки копію. Іншу копію позивач одержав від реєстратора.
Відповідач надав суду оригінал договору суборенди землі від 20.12.2017 р., укладеного ТзДВ «Ковельагроспецпостач" як орендарем та піприємцем Дунайчук Олегом Степановичем як суборендарем, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166 загальною площею 0,2615 га зі строком користування 48 років. Судом першої та апеляційної інстанції досліджувався наданий оригінал договору суборенди землі від 20.12.2017 р.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 171507869 від 24.06.2019 р., а саме розділу - актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права зазначено: Номер запису про інше речове право: 24111015; Дата та час державної реєстрації: 20.12.2017 13:39:27; Підстава виникнення іншого речового права: договір суборенди; Вид іншого речового права: суборенда; Строк дії договору суборенди: 48 років; Суборендар: Дунайчук Олег Степанович /а.с.32-33 у т.1/.
Звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним договору суборенди землі від 20.12.2017 р., укладеного строком на 48 років ТзДВ «Ковельагроспецпостач» як орендарем та підприємцем Дунайчуком О.С. як суборендарем, позивач посилається на норми ст. 202,203, 215, 230, 233 ЦК України і доводить, що оспорюваний договір суборенди здійснений під впливом обману, а саме - підробки зі сторони суборендаря, оскільки з договору слідує, що його укладено строком на сорок вісім років, тоді як в дійсності такий договір був укладений строком на один рік. Позивач доводить, що після підписання орендарем останньої сторінки договору, де передбачене місце для реквізитів і підписів сторін та акту прийому-передачі земельної ділянки, відповідач замінив його перший аркуш.
Обґрунтовуючи такі доводи, позивач посилається на покази свідків і висновок експерта.
Відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 26.09.2019 р. у справі № 903/576/19 задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи, проведення якої доручено Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС, судового експерта попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок /а.с. 134-135 у т.1/.
Відповідно до висновку експерта № 252 від 26.11.2019 р. /а.с.165-176 у т.1/ у договорі суборенди землі від 20.12.2017 р., укладеному орендарем ТзДВ "Ковельагроспецпостач" та суборендарем підприємцем Дунайчуком О. С. , предметом якого є земельна ділянка за кадастровим номером 0722182400:04:002:1166 загальною площею 0,2615 га., має місце заміна першого та третього аркушів, текст договору суборенди землі від 20.12.2017 р., укладеному між орендарем ТзДВ "Ковельагроспецпостач" та суборендарем підприємцем Дунайчуком О.С. , предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166 загальною площею 0,2615 га., на першому і третьому аркушах та відповідно на другому і четвертому аркушах нанесений з використанням різних знакодрукуючих пристроїв або з використанням одного і того ж знакодрукуючого пристрою) з попередньою заміною окремих його складових частин (зокрема картриджа).
Експертом також зазначено /а.с.168 у т.1/, що при дослідженні нитки, якою зшиті аркуші договору у лівому нижньому куті, а також паперової бирки, якою скріплені вільні кінці нитки на зворотному боці четвертого аркуша, видимих явних слідів їх пошкодження чи порушення не виявлено. З метою дослідження зворотного боку паперової бирки та аркуша паперу в місці її розміщення, а також нитки, якою скріплені аркуші договору, паперова бирка частково була відділена від аркуша паперу шляхом відпарювання та в результаті дослідження зворотного боку паперової бирки і аркуша паперу в місці її розміщення, а також нитки, якою скріплені аркуші договору, слідів їх пошкодження чи порушення не виявлено. На паперовій бирці, якою скріплені вільні кінці нитки на зворотному боці четвертого аркуша наявний відтиск печатки ТзДВ "Ковельагропостач".
Свідки ОСОБА_6 , Шаясюк Т.М. і Бовгиря Я.А. у заявах, наданих суду /а.с.53-55 у т.1/ стверджують, що договір суборенди з підприємцем Дунайчуком О.С. укладався на строк 1 рік.
Згідно з ст. 86,104 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що 20.12.2017 р. сторони ТзДВ «Ковельагроспецпостач» та підприємець Дунайчук Олег Степанович уклали договір суборенди землі.
Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За загальним правилом і з урахуванням ст.ст.641, 642 ЦК України моментом, з якого договір вважається укладеним, є момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, тобто повного і безумовного прийняття однією стороною пропозиції другої сторони укласти договір на визначених і добровільно погоджених ними умовах.
Згідно з ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману однієї сторони правочину другою стороною шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.
Сторони у своїх поясненнях, які були надані як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, не заперечують, що договір суборенди землі від 20.12.2017 р. не укладався протягом одного дня, перемовини і підготовка проекту тривали в часі. Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що договір суборенди був укладений сторонами після підписання позивачем і Дубівською сільською радою угоди про внесення змін до договору оренди землі щодо права орендаря передавати земельну ділянку в суборенду. Відповідач в своїх поясненнях, наданих суду, також доводить, що строк дії договору суборенди був предметом переговорів з директором ТзДВ "Ковельагроспецпостач".
Такі пояснення і обставини узгоджуються з висновком експерта про те, що мало місце заміна першого та третього аркушів тексту договору суборенди землі від 20.12.2017 р., укладеному орендарем ТзДВ "Ковельагроспецпостач" та суборендарем підприємцем Дунайчуком О.С. , на першому і третьому аркушах та відповідно на другому і четвертому аркушах нанесений з використанням різних знакодрукуючих пристроїв з попередньою заміною окремих його складових частин.
Разом з тим, про те, що суду надана в оригіналі остаточна редакція договору суборенди землі від 20.12.2017 р. (де строк суборенди визначений у п.8 на першому аркуші - 48 років), підписана сторонами та скріплена їх печатками, свідчить паперова бирка, що скріплює вільні кінці нитки, якими прошиті всі аркуші договору. Про те, що пошкодження чи порушення такої паперової бирки не було, підтверджено судовим експертом. При цьому на паперовій бирці, якою на зворотному боці четвертого аркуша скріплені вільні кінці нитки, наявні відбитки печаток сторін, зокрема - печатки ТзДВ "Ковельагропостач", і таку обставину представники ТзДВ "Ковельагропостач", зокрема директор Бовгиря Я.А., пояснити і спростувати вірогідними доказами не змогли.
Така обставина свідчить про те, що остаточна редакція договору суборенди від 20.12.2017 р. саме в редакції оригіналу договору, який наданий суду і вивчався експертом, була підписана та засвідчена сторонами.
За таких обставин колегія суддів погоджується із критичною оцінкою судом першої інстанції показів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про те, що вони бачили договір із строком суборенди 1 рік як остаточну редакцію договору.
Висновок експерта про здійснення заміни першої та третьої сторінки договору не підтверджує таку обставину, що така заміна була вчинена саме Дунайчуком О.С. та не вказує на вчинення підробки договору суборенди, зокрема, щодо такої істотної умови як строк, як про це доводить позивач.
Достовірними і вірогідними доказами в порядку ст..ст.74,76-79 ГПК України позивач не довів, що після підписання договору відповідачем підприємцем Дунайчуком О.С. була вчинена заміна першого аркуша на інший - з іншою умовою щодо строку суборенди, тобто був вчинений обман.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування норми ст. 230 ЦК України та визнання договору суборенди від 20.12.2017 р. недійсним як такого, що укладений під впливом обману.
Згідно з ч. 4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 р. у справі № 903/576/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Ковельагроспецпостач" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 29.01.2020 р. у справі № 903/576/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали справи № 903/576/19 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений 04 червня 2020 року
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.