вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2020 р. Справа№ 910/17108/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
при секретарі Гуцал О.В.
за участю представників
від позивача: Липовенко Г.В., дов. б/н від 21.01.2019р.
від відповідача: Глазовий О.П., дов. № 19/0104/158 від 29.10.2019р.
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну
скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 р.
у справі № 910/17108/19 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська
комунальна компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна"
про стягнення 342 068,97 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна" про стягнення 342 068,97 грн, з яких 299 135,27 грн - сума основного боргу, 3 354,53 грн - 3% річних, 2 227,78 грн - сума інфляційних витрат, 37 351,39 грн - сума пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління в частині повної та своєчасної оплати витрат, пов'язаних з управління об'єктом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 р. у справі № 910/17108/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" суму основного боргу в розмірі 299 135 (двісті дев'яноста дев'ять тисяч сто тридцять п'ять) грн 27 коп, суму пені в розмірі 37 351 (тридцять сім тисяч триста п'ятдесят одну) грн 39 коп, 3% річних в розмірі 3 354 (три тисячі триста п'ятдесят чотири) грн 53 коп, суму інфляційних витрат в розмірі 2 227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн 78 коп, та судовий збір в розмірі 5 131 (п'ять тисяч сто тридцять одна) грн 04 коп.
Не погоджуючись з рішенням першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Енергополь - Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 р. у справі № 910/17108/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2020 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Алданова С.А., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 року у справі № 910/17108/19 - залишено без руху. Приватному акціонерному товариству "Енергополь - Україна" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору, в сумі в розмірі 7696,53 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія".
22.04.2020 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору та докази надсилання копії апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 року у справі № 910/17108/19 призначено справу до розгляду на 03.06.2020 р.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
01.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" (управитель) та Приватним акціонерним товариством "Енергополь-Україна" (балансоутримувач) було укладено договір № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління (далі - договір), відповідно до умов якого управитель зобов'язується надавати балансоутримувачу послуги у об'єкті, який перебуває на балансі балансоутримувача, а балансоутримувач доручає управителю відрахувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, яка надійшла від мешканців об'єкту, а також відшкодувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав згоду балансоутримувача на такі витрати. (пункт 2.1. договору).
Відповідно до пунктів 7.1. 7.2., 7.5. сторони погодилися, що балансоутримувач оплачує надані управителем послуги за нежилові приміщення і квартири з покупцями яких не підписано акти прийому-передачі цих приміщень та квартир - щомісяця, в межах встановленого та затвердженого тарифу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з розрахунку загальної площі таких приміщень і квартир, визначених додатком №3 до цього договору. Вартість та порядок оплати додаткових послуг управителя визначається за погодженням сторін та оформляється додатковими договорами, які є невід'ємною частиною цього договору. Рахунок-фактура, складений на підставі цього договору, є свідченням фактичного надання послуги та підставою для оплати.
За змістом пункту 8.1. договору оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.
Пунктом 8.3. Договору передбачено, що балансоутримувач у разі просточення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг, на вимогу управителя зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від простроченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.
Цей договір укладається згідно пункту 3 статті 205, статей 642, 643 Цивільного кодексу України строком на 5 років, якщо про інше не буде заявлено балансоутримувачем у письмовій формі (пункт 12.3 договору).
На виконання умов договору № 12/003 від 01.10.2012 про надання послуг з управління за період з січня 2019 по жовтень 2019 позивачем були надані відповідні послуги, про що складені акти надання послуг:
- №87 від 31.01.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №88 від 31.01.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №547 від 28.02.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №548 від 28.02.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №652 від 31.03.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №653 від 31.03.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №784 від 30.04.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №785 від 30.04.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №868 від 31.03.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №869 від 31.03.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №963 від 30.06.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №964 від 30.06.2019 на суму 13 977,78 грн;
- № 1044 від 31.07.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №1045 від 31.07.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №1121 від 31.08.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №1122 від 31.08.2019 на суму 13 977,78 грн;
- №1214 від 30.09.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №1215 від 30.09.2019 на суму 12 948,54 грн;
- №179 від 31.10.2019 на суму 13 525,71 грн;
- №180 від 31.10.2019 на суму 12 790,84 грн;
- №251 від 30.11.2019 на суму13 525,71 грн;
- №252 від 30.11.2019 на суму 12 790,84 грн;
Як вбачається з матеріалів справи, вказані акти приймання-передачі виконаних послуг з боку відповідача частково не підписані, однак доказів наявності будь-яких зауважень чи претензій стосовно наданих послуг до справи не надано, а тому вказані послуги вважаються наданими належним чином та підлягають сплаті.
На підставі положень пункту 7.5. договору позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату послуг №65 від 31.01.2019, №66 від 31.01.2019, №153 від 28.02.2019, №155 від 28.02.2019, №230 від 31.03.2019, №231 від 31.03.2019, №307 від 30.04.2019, №308 від 30.04.2019, №375 від 31.05.2019, №376 від 31.05.2019, №454 від 30.06.2019, №455 від 30.06.2019, №509 від 31.07.2019, №510 від 31.07.2019, №569 від 31.08.2019, №570 від 31.08.2019, №634 від 30.09.2019, №635 від 30.09.2019, №73 від 31.20.2019, №74 від 31.10.2019, №140 від 30.11.2019, №141 від 30.11.2019.
З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із вимогами №19/01-05/142 від 27.09.2019 та №19/01-05/171 від 18.11.2019, в яких позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості за надані послуги, а також нараховану пеню.
Відповідач відповіді на вказані вимоги не надав, заборгованість не погасив.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України , зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). ( ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 299 135,27 грн підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення вказаної суми боргу.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 354,53 грн - 3% річних, 2 227,78 грн - суми інфляційних витрат, 37 351,39 грн - суми пені.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У пункті 8.3. Договору сторони погодили, що балансоутримувач у разі просточення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг, на вимогу управителя зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від простроченої суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 3 Закону розмір такої пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що розмір пені становить 37 351,39 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційного збільшення, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних розмірі 3 354,53 грн та інфляційних в розмірі 2 227,78 грн за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 227,78 втрат від інфляції та 3 354,53 грн 3% річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/17108/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергополь - Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/17108/19 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Енергополь - Україна".
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Енергополь - Україна".
2. Матеріали справи № 910/17108/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складенй 05.06.2020р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді С.О. Алданова
Л.П. Зубець