вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" червня 2020 р. Справа№ 911/840/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Попікової О.В.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 01.06.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сороки Тетяни Володимирівни
на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2019, повний текст складено19.06.2019
у справі №911/840/19 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
до Фізичної особи-підприємця Сороки Тетяни Володимирівни
про стягнення 107 255,11 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
28.03.2019 Комунальне підприємство "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до до Фізичної особи-підприємця Сороки Тетяни Володимирівни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 107 255,11 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем у повному обсязі зобов'язань за Договором щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 14.12.2015 № ДС-П-10366/0651.
У зв'язку з чим за відповідачем рахується основна заборгованість у розмірі 15 424,30 грн основного боргу грн. за період з 16.12.2015 по 12.07.2016, на яку позивачем нараховані 84 446,40 грн пені, 1 387,56 грн 3% річних та 5 996,85 грн інфляційних втрат за визначений позивачем період з 12.07.2016 по 11.07.2019.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2020 позов задоволено частково, стягнуто з стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сороки Тетяни Володимирівни на користь Комунального підприємства "Міський магазин" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 15 424 грн 30 коп. основного боргу, 2 304 грн 37 коп. пені, 1 359 грн 70 коп. 3 % річних, 5 996 грн 85 коп. інфляційних втрат та 449 грн 29 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 82 169,89 грн відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що позовні вимоги є обгрунтованими та доведеними. Проте позов задоволено частково, оскільки позивачем здійснено неправильний розрахунок по пені, без урахування шестимісячного терміну та 3 % річних, інфляційні втрати розраховані за невірний період.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Сорока Тетяна Володимирівна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом не було досліджено предмет та правову природу спірного Договору. Як зазначає cкаржник, відсутні докази, які саме послуги надавались.
На позивача, як виконавця за договором, покладається обов'язок з доведення належними та допустимими доказами факту надання відповідачу обумовлених договором послуг: 1) забезпечення відповідачу можливості провадити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі; 2) забезпечення облаштування та належного утримання місця торгівлі; забезпечення своєчасного вивезення сміття та прибирання території у місці торгівлі.
Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження факту надання зазначених послуг за спірний період, зокрема, акту огляду місця торгівлі, фото фіксації місця торгівлі, актів приймання-передачі послуг, які направленні відповідачем в строк, зазначений пп 2.5, 4.2 договору, тощо.
Скаржник наголосив, що акти надання послуг направленні відповідачу позивачем, однак складання таких актів не є підставою для виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин, оскільки у даному випадку правовідносини виникають саме з договору та з факту надання таких послуг позивачем.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) повернуто апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сороки Тетяни Володимирівни на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2019 у справі № 911/840/19, як таку, що не підписана особою, яка подала скаргу.
26.11.2019 Фізична особа-підприємець Сорока Тетяна Володимирівна повторно звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 скасувати у даній справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сороки Тетяни Володимирівни на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2019 у справі №911/840/19, у зв'язку з порушенням вимог, встановлених ч. 2 ст. 260 ГПК України, повернуто скаржнику.
Постановою Верховного Суду від 16.04.2020 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Сороки Тетяни Володимирівни задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 зі справи №911/840/19 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
27.04.2020 матеріали справи №911/840/19 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 справу № 911/840/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сороки Тетяни Володимирівни на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2019 у справі №911/840/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 01.06.2020 о 14:20 год. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Сороку Тетяну Володимирівну надати суду оригінал апеляційної скарги б/н від 22.11.2019 (вх. 09.1-04.2/9495/19 від 09.12.2019) у строк до 26.05.2020. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 26.05.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 26.05.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 01.06.2020 з'явились усі учасники апеляційного провадження.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Позивач посилався на те, що протягом діх договору відповідач не звертався до позивача ні з метою переміщення зосабу пересувної дрібно роздрібної торговельної мережі в інше місце в порядку п. 3.3.1, ні з метою зменшення плати за облаштування та утримання місця в порядку п.3.3.2 договору, ні з метою розірвання цього договору відповідно до 9.3.1 договору. Крім того, відповідач також не звертався до позивача із заявою про невиконання позивачем обов'язків за договором. Крім того, позивач зазначив, що договір не визнавався в судовому поярдку недійсним, щодо його істотних умов сторонами досягнуто згоди, тому зобов'язання за цим договором підлягають обов'язковому виконанню.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу відповідача, залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Протоколом про результати торгів №26 від 14.12.2015 року Фізична особа-підприємець Сорока Тетяна Володимирівна (далі - ФОП Сорока Т.В.) була визнана переможцем за лотом №ДС-П-10366 на розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі за адресою: вул. Кіото, 19 у м. Києві.
Перед початком торгів ФОП Сорокою Т.В. було сплачено гарантійний внесок в розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 145 від 18.11.2015.
15.12.2015 року між Комунальним підприємством "Міський магазин" (сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем Сорокою Тетяною Володимирівною (сторона 2) було укладено договір № ДС-П-10366/0651 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого сторона 2 на підставі протоколу про результати торгів від 14.12.2015 року № 26 отримує можливість провадити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, який розміщується у визначеному згідно з пунктами 1.2 та 1.3 цього договору місці (далі - Місце), відповідає вимогам, що зазначені в п. 1.4 цього договору та отримує послуги з облаштування і утримання місця, а сторона 1 надає послуги з облаштування та утримання Місця на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що місце знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 19.
У відповідності з п. 2.1 Договору загальна плата за облаштування та утримання місця визначена за результатами торгів, затверджених протоколом про результати торгів від 14.12.2015 року № 26, складає суму в розмірі 41 814,35 грн., в тому числі ПДВ за 12 місяців.
Згідно з п. 2.2 Договору, починаючи з дати укладення цього договору, плата за облаштування та утримання Місця за один місяць складає суму в розмірі 3 401,20 грн.
Умовами п. 2.5 Договору передбачено, що плата за облаштування та утримання Місця, зазначена в пункті 2.2 цього договору, сплачується стороною 2 на рахунок сторони 1 щомісячно, починаючи з другого місяця дії цього договору протягом перших 5 календарних днів другого місяця у вигляді платежу в розмірі не менше, ніж плата за облаштування та утримання Місця за місяць, з обов'язковим підписанням акта приймання-передачі послуг з облаштування та утримання Місця за місяць протягом 5 робочих днів з дня настання наступного місяця.
Пунктом 2.7 Договору встановлено, що зобов'язання сторони 2 по сплаті плати за облаштування та утримання Місця забезпечуються у вигляді авансового платежу в розмірі не менше, ніж плата за облаштування та утримання місця за три місяці, а саме - сторона 2 сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання цього договору, а сторона 1 зараховує авансовий платіж як плату за облаштування та утримання місця за перший та два останніх місяці строку дії цього договору.
Ненадання чи несвоєчасне надання в строк, зазначений в пункті 2.5 цього договору, підписаного стороною 2 акту приймання-передачі послуг з облаштування та утримання Місця, сторони трактують як згоду прийняття стороною 2 послуг за цим договором належним чином і в повному обсязі, та стверджують, що сторона 2 погоджується зі своїми фінансовими зобов'язаннями по розрахункам за надані послуги з облаштування та утримання місця (п. 2.8 Договору).
Згідно з пп. 3.1.3 п. 3.1 Договору сторона 1 має право відмовитися від цього договору (розірвати в односторонньому порядку цей договір) та вжити необхідних заходів для примусового демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі при простроченні сплати стороною 2 плати за облаштування та утримання Місця протягом 1 (одного) місяця з дня закінчення строку платежу.
Відповідно до пп. 3.3.1 п. 3.3 Договору сторона 2 має право у випадку зміни містобудівної ситуації, державних будівельних норм, зміни у розташуванні інженерних мереж, що унеможливлює облаштування та утримання місця з метою діяльності в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі згідно з умовами цього договору, за погодженням із стороною 1, перемістити такий засіб тимчасово в інше місце, визначене стороною 1 у письмовій формі, до закінчення строку зміни містобудівної ситуації, державних будівельних норм, зміни у розташуванні інженерних мереж.
Сторона 2 має право звернутися до сторони 1 з клопотанням щодо відповідного зменшення плати за облаштування та утримання місця, якщо з незалежних від неї обставин змінилися умови, передбачені цим договором, або істотно погіршився стан місця не з вини сторони 2 (пп. 3.3.2 п. 3.3 Договору).
Згідно з пп. 3.4.1 п. 3.4 Договору сторона 2 зобов'язана вносити своєчасно та в повному обсязі плату за облаштування та утримання місця на відповідний рахунок сторони 1 згідно з реквізитами, зазначеними в главі 13 цього договору, у розмірі, строки та на умовах, визначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 4.2 Договору протягом 5 робочих днів після закінчення кожного місяця протягом строку дії цього договору сторони підписують відповідний акт приймання-передачі послуг.
При невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, або за рішенням суду (п. 5.3 Договору).
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що одностороння відмова від цього договору не допускається, крім випадків, передбаченими пунктами 3.1.3 та 9.5 цього договору.
Договір припиняється в разі звернення сторони 2 із заявою про розірвання договору за 30 календарних днів до дати розірвання (пп. 9.3.1 п. 9.3 Договору).
Згідно з п. 9.5 Договору за наявності підстав для розірвання договору, зазначених в пункті 9.3 цього договору, сторона 1 має право в односторонньому порядку розірвати цей договір шляхом направлення стороні 2 не менше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання договору письмового повідомлення із зазначенням підстав розірвання, а засіб пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, що розміщується згідно з цим договором, підлягає демонтажу (переміщенню) з місця за рахунок сторони 2 протягом 2 календарних днів з дня отримання стороною 2 відповідного письмового повідомлення.
Договір припиняється в разі невиконання або систематичного неналежного виконання сторонами умов цього договору, в тому числі - невиконання стороною 2 пунктів 2.5 - 2.7, пп.пп. 3.4.1, 3.4.2, 3.4.6 п. 3.4 договору (пп. 9.3.5 п. 9.3 Договору).
Як зазначав позивач, відповідач, всупереч п.п. 2.5, 2.7 Договору, не виконував зобов'язання за договором, а саме - не вносив плату за облаштування та утримання Місця, яка сплачується стороною 2 на рахунок сторони 1 щомісячно, у зв'язку з чим відповідачем було порушені зобов'язання за договором, передбачені пп. 3.4.1 п. 3.4 Договору, за яким відповідач зобов'язаний був сплачувати своєчасно та в повному обсязі плату за облаштування та утримання Місця.
Позивач посилається на те, що він належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та, дотримуючись пунктів 2.5, 4.2 Договору, підписав акти наданих послуг. Проте, відповідачем було проігноровано повідомлення позивача про необхідність підписання актів та не було надано жодної відповіді чи заперечення щодо останніх. Оскільки відповідач акти не підписував у строки, визначені пунктом 2.5 Договору, на підставі пункту 2.8 Договору, зазначена обставина розцінюється, як згода щодо прийняття стороною 2 послуг за цим договором належним чином і в повному обсязі, а також, що сторона 2 погоджується зі своїми фінансовими зобов'язаннями по розрахункам за надані послуги з облаштування та утримання Місця.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання за Договором, на його адресу позивачем було надіслано лист №17/15 від 14.06.2016, яким було повідомлено відповідача про розірвання спірного Договору та на підставі п. 9.5 спірного Договору пред'явлено вимогу про демонтаж протягом 2 календарних днів, з дня отримання даного письмового повідомлення, за власний рахунок засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, що розміщується в місці, зазначеному в договорі.
08.07.2016 протоколом №38 комісії по проведенню торгів на право розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі в місті Києві КП "Міський магазин" виконавчого органу Київради (КМДА) було ухвалено розірвати в тому числі спірний Договір №ДС-П-10366/0651 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 15.12.2015, і суми, оплачені за договором, не повертати.
12.07.2016 наказом в.о. директора КП "Міський магазин" про розірвання договору щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі було вирішено розірвати договір №ДС-П-10366/0651 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 15.12.2015, а кошти, сплачені за договором, не повертати.
КП "Міський магазин" звернулося до відповідача з претензією №295-1239 від 05.09.2017, відповідно до якої, зважаючи на наявність заборгованості ФОП Сороки Т.В., що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором №ДС-П-10366/0651 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 15.12.2015, позивач просив відповідача сплатити суму заборгованості в розмірі 18 929,09 грн, яка складається з суми основного боргу та пені.
Проте, ФОП Сорокою Т.В. відповіді на претензію надано не було, заборгованість не сплачено. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Вищезазначені обставини слугували підставою звернення з даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно визначення частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі фактично є договором про надання платних послуг, відповідно до положень якого позивач (сторона 1 за договором) надає відповідачу (стороні 2 за договором) послуги з облаштування та утримання місця (п. 3.2.2. договору), а відповідач (сторона 2 за договором) зобов'язується вносити своєчасно та в повному обсязі плату за облаштування та утримання місця на відповідний рахунок сторони 1 (п. 3.4.1. договору).
Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів сплати заборгованості за договором №ДС-П-10366/0651 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 16.12.2015 в сумі 15 424,30 грн суду не надав.
Відповідач, заперечуючи зазначав, що послуги з облаштування та утримання засобу пересувної дрібнороздрібної торгівельної мережі позивачем фактично не надавались, а ФОП Сорока Т.В. не змогла скористатись своїм правом, передбаченим пп. 1.1 п. 1 Договору, щодо можливості провадити підприємницьку діяльність в засобі пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, так як за адресою: м. Київ. вул. Кіото, 19 знаходиться Київський національний торгівельно-економічний університет. Отже, на переконання відповідача, позивач не забезпечив відповідачу можливості провадити підприємницьку діяльність.
Ці доводи відповідача не знайшли свого підтвердження, їм надано вірну правову оцінку судом першої інстанції, враховуючи таке.
Пунктом 9 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 (далі - Порядок № 833) передбачено, що торговельні об'єкти розміщуються в установленому порядку.
Окрім того, пунктом 30 Порядку №833 встановлено, що продаж продовольчих товарів, готових до вживання, а також тих, що швидко псуються, інших продовольчих товарів (у тому числі овочів і фруктів) за межами торговельного приміщення (виїзна, виносна торгівля) здійснюється із розміщенням тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" за умови дотримання встановлених для таких товарів температурного режиму зберігання і санітарних норм.
Відповідно до п. 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Пунктом 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів віднесено затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Відповідно до згадуваної вище постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення" було затверджено Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі № 369 від 08.07.1996 року.
Роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу є однією із форм позамагазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торговельного залу для споживачів. До засобів пересувної мережі відносяться: автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо (пункт 3 Правил № 369).
Порядок розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві (далі - Порядок), затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.04.2015 № 300 (далі - Розпорядження), регламентує розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві.
Розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на території міста Києва здійснюється відповідно до схеми розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, розробленої з урахуванням зонування розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі в місті Києві та затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (пункт 3 Розпорядження).
Пунктом 4 вищезазначеного Розпорядження встановлено, що право на розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі виборюється на торгах.
Самовільно розміщені (встановлені) засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі підлягають демонтажу (переміщенню) в порядку, визначеному Правилами благоустрою міста Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (пункт 5.2 Порядку).
Як зазначав позивач, на момент участі відповідача у торгах, за результатами проведення яких його визнано переможцем та в подальшому укладено з ним договір, існував наступний алгоритм дій осіб для участі в торгах на право розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (торги): ознайомитися на офіційному Інтернет-порталі Київської міської державної адміністрації (https://kyivcity.gov.ua/) з повідомленням про проведення торгів; пройти процедуру реєстрації на електронному торговому майданчику за адресою: http://dprp.kga.gov.ua; обрати бажане місце розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (місце), точне місце розташування якого відображається на мапі, та подати заяву в електронному вигляді на участь у торгах за формою, визначеною документацією торгів, надавши документ, що підтверджує внесення гарантійного внеску; перемогти на торгах та укласти з КП "Міський магазин" договір щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі.
Відповідач зареєструвався на електронному торговому майданчику, обрав бажане місце розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, подав заяву в електронному вигляді на участь в торгах та був визнаний переможцем торгів.
Отже, відповідно до вищезазначених положень законодавства відповідачем було виборено право на розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі за адресою: вул. Кіото, 19, і в подальшому, укладено з позивачем спірний Договір №ДС-П-10366/0651 щодо розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі від 15.12.2015, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, оскільки укладений сторонами договір був чинним до 12.07.2016, а доказів його розірвання раніше чи визнання недійсним матеріали справи не містять, то правовідносини, які склались між сторонами, є такими, що тривали до 12.07.2016, тобто до моменту одностороннього розірвання договору позивачем.
При цьому судом першої інстанції правомірно відхилено заперечення відповідача щодо незабезпечення йому можливості провадити діяльність за адресою місця розміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів відсутності можливості проведення такої діяльності, як і доказів звернення відповідача до позивача щодо переміщення засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в інше місце в порядку п. 3.3 Договору чи щодо зменшення плати за облаштування та утримання місця в порядку пп. 3.3.2 п. 3.3 Договору, або ж з проханням розірвати договір в порядку пп. 9.3.1 п. 9.3 Договору.
Щодо наявності перешкод у розміщенні засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, а також здійснення торгівельної діяльності відповідач не надав ніяких належних та допустимих доказів. Таких фактів у передбаченому процесуальним законом порядку судом не встановлено.
Вищенаведеним також спростовуються посилання відповідача у доводах апеляційного оскарження на те, що позивач не надав на підтвердження факту надання зазначених послуг за спірний період, зокрема, акту огляду місця торгівлі, фото фіксації місця торгівлі, актів приймання-передачі послуг, які направленні відповідачем в строк, зазначений пп 2.5, 4.2 договору, тощо. До того ж, в силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тому відповідач не був позбавлений можливості подати будь-які докази на підтвердження своїх заперечень.
Поміж тим, враховуючи зміст пункту 2.8 Договору, не підписання відповідачем актів наданих послуг без обґрунтованих заперечень, не є достатньою підставою вважати, що послуги не надавались. Доказів звернення відповідача до позивача з приводу забезпечення можливості здійснювати торгівельну діяльність чи щодо якості послуг, відповідачем не надано.
Аргументи апеляційної скарги стосовно того, що акти надання послуг направленні відповідачу позивачем, однак складання таких актів не є підставою для виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин, оскільки у даному випадку правовідносини виникають саме з договору та з факту надання таких послуг позивачем не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеним.
Враховуючи вищезазначене, оскільки факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором судом встановлений та відповідачем не спростований жодними доказами, вимога позивача про стягнення з відповідача 15 424,30 грн основного боргу є обґрунтованою, доведеною та правомірно задоволена судом першої інстанції.
Серед іншого позивачем було заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 84 446,40 грн за період з 12.07.2016 до 11.07.2019 на підставі п. 5.1 Договору.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
У відповідності з п. 5.1 Договору за несвоєчасну сплату платежів за облаштування та утримання місця сторона 2 сплачує на користь сторони 1 пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів за облаштування та утримання місця за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Враховуючи встановлені обставини щодо наявності у відповідача боргу та факту прострочення платежів, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.
Проте колегія суддів, дослідивши наданий позивачем розрахунок по пені, нараховану на суму 15 424,30 грн за період з 12.07.2016 до 11.07.2019 вважає його помилковим, оскільки останній здійснено без врахування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто здійснено з порушенням шестимісячного строку нарахування пені.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстнції про часткове задоволення зазначеної вимоги та стягнення пені в сумі 2 304,37 грн пені за період 12.07.2016 по 11.01.2017.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 1 387,56 грн 3% річних та 5 996,85 грн інфляційних втрат, які розраховані за період з 12.07.2016 до 11.07.2019, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наявного у матеріалах справи розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що ці вимоги нараховано позивачем на заборгованість відповідача в розмірі 15 424,30 грн. за період 12.07.2016 до 11.07.2019.
Проте, визначений позивачем період є помилковим, оскільки позивачем було розраховано 3% річних та інфляційних втрат за період з 12.07.2016 по 11.07.2019, а рішення у даній справі судом ухвалюється 19.06.2019.
Таким чином, період нарахування 3% річних та інфляційних втрат становить з 12.07.2016 по 19.06.2019 включно. У зв'язку з чим на користь позивача підлягають частковому стягненню 3% річних в сумі 1 359,70 грн та інфляційні втрати в заявленому позивачем розмірі на суму 5 996,85 грн. При цьому заявлена позивачем сума інфляційних втрат є меншою ніж за розрахунком суду, проте, враховуючи межі позовних вимог сума інфляційних втрат задоволена в межах розміру цієї вимоги.
Задоволений судом арифметичний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідачем під час апеляційного перегляду даної справи не заперечено.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Сукупність належних та допустимих доказів, належним чином і у передбаченому чинним законодавством досліджено судом першої інстанції.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача (скаржника).
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275 - 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволеня.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2020 у справі №911/840/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний тескт постанови складено та підписано - 05.06.2020.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.В. Попікова
О.О. Євсіков