ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3416/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.
при секретарі - Лук'ященко В.Ю.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Байдерін О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича
на ухвалу господарського суду Одеської області від 10.02.2020, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст якої складено 17.02.2020 в м. Одесі
у справі № 916/3416/19
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича
про виселення
У листопаді 2019 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця Лісковського С.В. про виселення відповідача з нежитлового приміщення, загальною площею 18 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 5.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що термін дії договору оренди №14/2013 від 01.08.2013, укладеного між сторонами, закінчився 03.09.2019 року, однак в порушення умов даного договору та чинного законодавства після надіслання повідомлення орендарю що на новий строк договір продовжуватися не буде, на момент подання даного позову відповідач у добровільному порядку не передав Департаменту займане нежитлове приміщення загальною площею 18 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 5.
10.02.2020 року Департамент подав до господарського суду письмову заяву про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.02.2020 заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича про виселення залишено без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, фізична особа-підприємець Лісковський С.В. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав порушення та неправильного застосування судом норм процесуального законодавства, а справу направити до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник вказує те, що заява позивача про залишення позову без розгляду подана з порушенням порядку, встановленого ГПК України, зокрема, поза встановленими межами такої процесуальної можливості, оскільки чинним ГПК України чітко визначено, що наступною стадією після підготовчого провадження є розгляд справи по суті, а тому оголошення суддею судового засідання чи розгляд будь-яких заяв та клопотань не може відбуватись будь- яким чином поза межами цієї стадії.
Подану позивачем заяву про залишення позову без розгляду суд мав залишити без розгляду з підстав відсутності поважних причин неподання такої заяви у строк, визначений ГПК України, що, крім того, свідчить про безпідставне перешкоджання розгляду справи, оскільки будь-які клопотання та заяви, пов'язані з розглядом справи, подані учасниками справи після постановлення ухвали про закінчення підготовчого провадження у справі, розглядатимуться судом під час розгляду справи по суті.
На думку скаржника, викладене вище свідчить про відсутність підстав для застосування судом п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, тобто відсутність підстав для залишення позову без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу Департамент заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
Позивач зазначає, що 10 лютого 2020 року не розпочинаючи розгляд справи по суті суд дійшов висновку про прийняття вказаної вище заяви та постановив ухвалу про залишення позову без розгляду, тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 10 лютого 2020 року по справі № 916/3416/19 постановлена з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ГПК України).
Статтею 113 ГПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За змістом статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Стаття 116 ГПК України визначає початок і закінчення процесуальних строків. Так, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Отже нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальні строки є обов'язковими як для суду, так і учасників судового процесу, оскільки визначають, зокрема, час протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.
Порядок проведення підготовчого засідання та вирішення процесуальних питань в ньому врегульовано нормами статті 182 ГПК України.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Згідно з частиною 2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Частиною 2 статті 195 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 201 ГПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає суду, хто з учасників судового процесу з'явився в судове засідання, хто з учасників судового процесу братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, чи повідомлено тих учасників судового процесу, хто не з'явився, про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому цим Кодексом. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Отже, вищевказаними нормами чітко визначений момент початку розгляду справи по суті, а саме з моменту оголошення головуючим судового засідання з розгляду справи по суті відкритим (наведений правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2018 у справі № 910/22824/17).
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 19.11.2019 року відкрито провадження у справі №916/3416/19 за позовом Департаменту до ФОП Лісковського С.В. про виселення, в якій зазначено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "11" грудня 2019 р. о 14:45.
У судовому засіданні від 11.12.2019 року в порядку п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 20.12.2019 року о 15:30 год.
У судовому засіданні від 20.12.2019 року в порядку п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 08.01.2020 року о 17:00 год.
У судовому засіданні від 08.01.2020 року оголошено протокольну ухвалу в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів до 17.02.2020 року та протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.02.2020 року об 11:30 год.
У свою чергу Департамент 10.02.2020 о 09:50 год. подав до господарського суду письмову заяву про залишення позовної заяви без розгляду, тобто до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 10.02.2020 об 11:58 год. не розпочинаючи розгляд справи по суті, суд дійшов висновку про необхідність розгляду заяви Департаменту про залишення позову без розгляду та за результатами її розгляду прийняв оскаржувану ухвалу, якою заяву Департаменту задовольнив. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича про виселення залишив без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України унормовано, що суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 10 лютого 2020 року по справі № 916/3416/19 постановлена з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновки суду першої інстанції, не довів порушення судом норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі міркування про те, що подану позивачем заяву про залишення позову без розгляду суд мав залишити без розгляду, тому що будь-які клопотання та заяви пов'язані з розглядом справи, подані учасниками справи після постановлення ухвали про закінчення підготовчого провадження, мають розглядатися судом під час розгляду справи по суті, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи є наслідком помилкового довільного тлумачення відповідачем змісту норми п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, якою врегульовано можливість залишення судом позову без розгляду у разі подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, але аж ніяк поданої позивачем заяви про залишення позову без розгляду, на чому безпідставно наполягає скаржник.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування норм процесуального права під час винесення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту апеляційний господарський суд не вбачає.
Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не припустився порушення або неправильного застосування норм процесуального права, отже, оскаржувана ухвала скасуванню або зміні не підлягає.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2102 грн. покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Ухвалу господарського суду Одеської області від 10 лютого 2020 у справі № 916/3416/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04.06.2020.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Богатир К.В.
Мишкіна М.А.