1Справа № 335/4701/20 2-а/335/188/2020
05 червня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора роти №1 взводу №2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Мілейко Сергія Володимировича, інспектора роти №1 взводу №2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Солодовник Олени Миколаївни, інспектора патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Срібної Ірини Григорівни, третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про визнання дій протиправними, закриття провадження по справі та зобов'язання вчинити певні дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати дії інспектора батальйону №1 взводу №2 управління патрульної поліції в Запорізький області Департаменту патрульної поліції Мілейко Сергія Володимировича під час виконання службових обов'язків 14.05.2020 року незаконними, та такими, які порушили права ОСОБА_1 . Визнати дії інспектора батальйону №1 взводу №2 управління патрульної поліції в Запорізький області Департаменту патрульної поліції Солодовнікової Олени Миколаївни під час виконання службових обов'язків 19.05.2020 року незаконними, та такими, які порушили права ОСОБА_1 . Визнати дії інспектора управління патрульної поліції в Запорізький області Департаменту патрульної поліції Срібної Ірини Григорівни під час виконання службових обов'язків 19.05.2020 року незаконними, та такими, які порушили права ОСОБА_1 . Повернути протягом 24 годин вилучене посвідчення водія ОСОБА_1 шляхом особистого вручення ОСОБА_1 . Провадження по справі 335/4325/20 від 22.05.2020 року про адміністративне правопорушення закрити.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, вважаю необхідним відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.
Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 7 КАС).
Відповідно до частини другої статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 5КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 19 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Приписами ст. ст. 7, 245 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст. 124, ст. 122-4 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідність та законність дій щодо складання протоколу відповідачем має оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону.
Таким чином, питання щодо законності складання протоколу про адміністративне правопорушення вирішується судом, який розглядає справу про адміністративне правопорушення у порядку, визначеному КУпАП.
Особа на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, спір, що виник у зв'язку зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення, не є адміністративним, оскільки відповідач при складанні відповідного протоколу здійснює не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, оцінка яким надається під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а складається в порядку та випадках, встановлених КУпАП.
Таким чином, у разі незгоди з фактами, які зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, або діями суб'єкта владних повноважень під час його складання, позивач має право оскаржити рішення, яке прийнято на підставі вказаного протоколу - постанову про адміністративне правопорушення.
Наведена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України у постанові від 10.03.2009 року по справі № 21-1813во08, в постанові від 10.10.2018 р. справа №532/1961/17; аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.03.2019 року у справі №199/7360/17.
Статтею 13Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отдже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засоби правового захисту мають бути ефективними, як на практиці, так і за законом.
У той же час, розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, а також не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
У цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відтак, позивач не позбавлений права на участь у судовому засіданні з розгляду адміністративного матеріалу відносно нього в місцевому суді, до якого відповідно направлено адміністративний матеріал разом з даним протоколом за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.
На підставі викладеного, позовні вимоги є предметом дослідження при розгляді справи про адміністративне правопорушення та не можуть бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві, оскільки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, і не породжує для особи настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що вказана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, та роз'яснює позивачеві його право на звернення до суду в якому будуть розглядатись матеріали про притягнення його до адміністративної відповідальності з вказаними запереченнями проти протоколу серії ДПР18№360480 від 19.05.2020 року та протоколу серії ДПР18 № 411298 від 28.05.2020 за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП. Таким чином, підстави для відкриття провадження в адміністративній справі відсутні, оскільки заявлені вимоги позивачем підлягають розгляду та перевірці за правилами КУпАП.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5,19, 170, 256 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №1 взводу №2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Мілейко Сергія Володимировича, інспектора роти №1 взводу №2 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Солодовник Олени Миколаївни, інспектора патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Срібної Ірини Григорівни, третя особа Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про визнання дій протиправними, закриття провадження по справі та зобов'язання вчинити певні дій.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ю.В. Апаллонова