Ухвала
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 206/4741/15-ц
провадження № 61-40244св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву акціонерного товариства «Альфа-Банк» про залучення правонаступника до участі у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та про відмову від касаційної скарги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П.,
Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 17 серпня 2006 року з ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала від банку кредитні кошти у розмірі 140 000 доларів США зі сплатою 13 % річних, з кінцевим терміном повернення 15 серпня 2016 року.
ОСОБА_1 , порушуючи виконання умов договору кредиту в односторонньому порядку, припинила повертати основну суму кредиту та сплачувати відсотки за користуванням кредитом.
Враховуючи викладене, ПАТ «Укрсоцбанк» просив суд стягнути з
ОСОБА_1 заборгованість станом на 28 квітня 2015 року у сумі
211 721 доларів США 14 центів, що у гривневому еквіваленті складає
4 848 110 грн 38 коп., з яких: сума простроченої заборгованості за
кредитом - 121 328 доларів США (2 778 237 грн 09 коп.), сума заборгованості за відсотками - 90 393,14 доларів США (2 069 873 грн
29 коп.).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року у складі судді Сухорукова А. О. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 095/64-ДК від 17 серпня 2006 року станом на 28 квітня
2015 року в розмірі 4 848 110 грн 38 коп., яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом - 2 778 237 грн 09 коп., суми заборгованості за відсотками - 2 069 873 грн 29 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними не виконала, у зв'язку з чим у банка виникло право вимагати повернення кредиту та стягнення заборгованості у примусовому порядку, з урахуванням викладеного суд вважав позов про стягнення заборгованості та судових витрат обґрунтованим.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня
2016 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська
від 22 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2017 року касаційну скаргу
ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року змінено у частині визначення суми стягнутої заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 17 серпня 2006 року, станом на 28 квітня 2015 року, у розмірі 911 547 грн 11 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивач скористався своїм правом дострокового повернення кредиту, нарахувавши 11 квітня 2008 року повну суму заборгованості у розмірі 1 213 328,00 доларів США, що підтверджується виконавчим написом приватного нотаріуса Панченко О. В. від 14 листопада 2008 року про звернення стягнення на предмет іпотеки. Приймаючи до уваги, що ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту
№ 095/64-ДК, що утворилася станом на 28 квітня 2015 року, тільки в серпні 2015 року, банком пропущено встановлену статтею 257 ЦК України позовну давність для звернення з позовом про стягнення основної суми зобов'язання.
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Враховуючи, що на момент звернення банку з позовом строк дії кредитного договору не сплив, кредитор має право на отримання відсотків за користування кредитом у межах заявлених позовних вимог за період
з 28 серпня 2012 року по 28 квітня 2015 року, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по відсоткам за вказаним договором кредиту в гривневому еквіваленті складає 911 547 грн 11 коп. та підлягає стягненню з боржника на користь позивача, у задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити за пропуском позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,
ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що про застосування наслідків пропуску позовної давності відповідач зазначив у заяві, яка була подана до суду
25 грудня 2015 року, тобто після винесення рішення судом першої інстанції. ОСОБА_1 узяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 15 серпня 2016 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів, тому позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Стосовно виконавчого напису на предмет іпотеки від 14 листопада
2008 року, то його не виконано. Банк вважає, що при наявному факті невиконання відповідачем договірних зобов'язань за кредитним договором та той факт, що вчинений виконавчий напис нотаріуса на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання спору між сторонами, апеляційний суд дійшов неправильного висновку, відмовляючи банку у стягненні заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року було відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року справу за позовом
ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий представником - ОСОБА_2 , на касаційну скаргу
ПАТ «Укрсоцбанк», у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Короткий зміст вимог заяви та її доводи
У травні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») про залучення правонаступника у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та про відмову від касаційної скарги
ПАТ «Укрсоцбанк» на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року.
Заява мотивована тим, що 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня
2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року.
Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів
АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт.
Таким чином, 15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту «г» пункту 11 частини четвертої статті 1 Закону України «Про спрощення процедури реорганізації та капіталізації банків», пунктів 3.1, 5.3 Постанови правління Національного банку України від 27 червня 2008 року № 189 «Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішення його власників», було затверджено передавальний акт, у відповідності до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
АТ «Альфа-Банк», як правонаступник АТ «Укрсоцбанк», у поданій заяві відмовляється від касаційної скарги на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року. Правові наслідки відмови від касаційної скарги товариству відомі.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та внаслідок правонаступництва.
Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня
2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що з 15 жовтня 2019 року у АТ «Альфа-Банк» виникає правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», зазначених у акті.
03 грудня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення АТ «Укрсоцбанк», та зазначено юридичну особу - правонаступника, а саме АТ «Альфа-Банк».
Враховуючи те, що заявник навів достатні аргументи і надав суду належні докази на підтвердження правонаступництва, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання заявника про заміну позивача у справі і замінити АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.
Згідно з частиною п'ятою статті 398 ЦПК України у разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення, повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.
Ураховуючи те, що наслідки прийняття судом відмови і закриття касаційного провадження заявнику відомі, прийняття відмови від касаційної скарги не порушує права та інтереси інших осіб та, що заяву про відмову від касаційної скарги подано заявником до закінчення касаційного провадження, вона підлягає задоволенню, а касаційне провадження - закриттю.
Керуючись статтями 55, 396, 398 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву акціонерного товариства «Альфа-Банк» про залучення правонаступника у справі та відмову від касаційної скарги задовольнити.
Залучити правонаступника акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - акціонерне товариство «Альфа-Банк» до участі у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Прийняти відмову акціонерного товариства «Альфа-Банк» від касаційної скарги на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 23 травня 2018 року.
Касаційне провадження у справі за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович