Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 384/642/17
провадження № 61-37931св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Вільшанська селищна рада Кіровоградської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Аврора»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Черненко В. В., Кіселика С. А., Чельник О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Аврора» (далі - ТОВ «АК «Аврора»), про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , після смерті якого вона, як спадкоємець першої черги, набула право на усі права та обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.
Вказувала, що у період з 12 серпня 1982 року до 20 лютого 1998 року її чоловік ОСОБА_2 був членом та працював у колективному сільськогосподарському підприємстві «Аврора» (далі - КСП «Аврора»). При цьому заяву про вихід із членів КСП «Аврора» ОСОБА_2 не подавав, питання про його виключення з членів цього підприємства не вирішувалося, а отже він залишався членом КСП «Аврора» і після свого звільнення.
Рішенням виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Кіровоградської області від 15 червня 1995 року № 36 було передано із державної власності КСП «Аврора» земельну ділянку площею в 3 956,10 га.
Разом з тим, державний акт на право колективної власності на землю, який було видано на підставі вказаного рішення, за невідомих обставин датований лише 24 грудням 1999 року. У додатку до державного акта прізвище її покійного чоловіка відсутнє у зв'язку з тим, що станом на вказану дату він вже помер.
Зазначала, що з аналізу державного акта на право колективної власності на землю від 24 грудня 1999 року вбачаються ознаки його підроблення в частині дати його видачі. За таких умов її чоловік безумовно набув право на земельну частку (пай), незалежно від того, що його безпідставно не було внесено до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати за нею у порядку спадкування за законом, після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Аврора» Вільшанської селищної ради Кіровоградської області.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року у складі судді Галицького В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 11 грудня 2017 року - залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_2 за життя не набув право власності на земельну частку (пай), оскільки державний акт на право колективної власності на землю КСП «Аврора» був виданий 24 грудня 1999 року, а спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, у зв'язку зі смертю спадкодавця спадщина відкривається на те майно, яке належало покійному на день його смерті на праві приватної власності, або на його частку у спільному майні. Отже, спадкоємці не можуть успадкувати те, що не належало спадкодавцю, тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1089/0/226-20 і протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що ще за життя її чоловіка 15 червня 1995 року виконавчим комітетом Вільшанської селищної ради Кіровоградської області було прийнято рішення про передачу КСП «Аврора» із державної власності земельної ділянки площею 3 956,10 га. Разом з тим, державний акт на право колективної власності на землю КСП «Аврора» був виданий лише 24 грудня 1999 року. Крім того, вказувала на фальсифікацію цього акта в частині дати його видання, оскільки за усіма ознаками він був виданий не пізніше 1998 року, тобто за життя ОСОБА_2 . За таких обставин, її чоловік набув право на земельну частку (пай).
Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17 травня 1999 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , повторно виданого Чемерпільською сільською радою Гайворонського району 03 листопада 1988 року, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 квітня 2002 року, посвідченого виконуючим обов'язки державного нотаріуса Вільшанської державної нотаріальної контори Левітчук Г. Б., спадкоємцями майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 - дружина спадкодавця і ОСОБА_3 - син спадкодавця, у рівних частках кожний.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 квітня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Вільшанської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ткачовою Ю. О., спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його мати - ОСОБА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Вільшанської селищної ради народних депутатів Кіровоградської області від 15 червня 1995 року № 36 «Про передачу земель колективному сільськогосподарському підприємству «Аврора» у колективну власність», передано із державної власності КСП «Аврора» земельні ділянки площею 3 956,10 га згідно з розробленим і затвердженим районною Радою народних депутатів «Проекту роздержавлення і приватизації земель КСП «Аврора» Вільшанського району Кіровоградської області.
Відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії КР від 24 грудня 1999 року, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Вільшанської селищної ради народних депутатів Кіровоградської області від 15 червня 1995 року № 36, КСП «Аврора» Вільшанської селищної ради передано у колективну власність 3 956,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 78.
У додатку № 1 до вказаного державного акта від 24 грудня 1999 року «Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» прізвище ОСОБА_2 відсутнє.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.
У частині першій статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року . У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Судом установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто спадщина після його смерті відкрилася до 01 січня 2004 року .
У статті 524 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
За змістом статті 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Згідно з частиною першою статті 529 ЦК Української РСРпри спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Статтею 548 ЦК Української РСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК Української РСРвизнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Частинами першою, другою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За змістом статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин ЗК України 1990 року, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК Української РСР.
У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X «Перехідні положення'ЗК України).
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і у разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
У справі, що переглядається, судом установлено, що позивачем не надано суду належних і достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був членом КСП «Аврора» Вільшанського району Кіровоградської області, якому було передано право колективної власності на землю площею 3 956,10 га. У додатку № 1 до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Аврора» Вільшанського району Кіровоградської області прізвище ОСОБА_2 відсутнє. При цьому, позивачем не ставиться питання про встановлення факту того, що ОСОБА_2 був членом КСП «Аврора», як і не ставиться питання про включення ОСОБА_2 до списку осіб, які мали право на отримання частки (паю) за рахунок земель КСП «Аврора».
Таким чином, встановивши, що у ОСОБА_2 відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай), доказів належності останньому на час відкриття спадщини права на земельну частку (пай) у колективній власності на землю позивачем не надано, суд апеляційної інстанції, який погодився із висновком суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування права власності на вказаний пай.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом, їм надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами у справі, а при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи касаційних скарг не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович