03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 753/15618/18
Головуючий у першій інстанції - Мицик Ю.С.
Номер провадження № 22-ц/824/3531/2020
03 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницького району міста Києва та Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування аліментів та стягнення аліментів, -
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом й з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив скасувати стягнення аліментів, визначених рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 квітня 2009 року по справі № 2-1429/09 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за період з 03 січня 2014 року по 26 серпня 2014 року та з 15 травня 2015 року та до його повноліття; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову 14 серпня 2018 року і до його повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 року .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 квітня 2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що у період часу з 03 січня 2014 року по 26 серпня 2014 року його син - ОСОБА_4 вирішив проживати разом з ним, а після зимових канікул з 15 травня 2015 року він самостійно залишив місце проживання ОСОБА_1 та став проживати з батьком.
Також в позовній заяві вказується, що довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 26 червня 2018 року №3940 підтверджується, що неповнолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за місцем проживання ОСОБА_2 , а саме за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач наголошує на тому, що останні роки він самостійно забезпечує сина всім необхідним, проте його матеріальне становище не дозволяє йому в достатній мірі забезпечити себе та сина. Вказано, що позивач працює водієм, проте постановою Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ВП №50428918 відносно нього було встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, а ОСОБА_1 в добровільному порядку не бажає надавати матеріальну допомогу на утримання їх спільної дитини.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_2 просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, присуджених рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 квітня 2009 року у справі № 2-1429/09, з моменту набрання рішенням законної сили. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду (14 серпня 2018 року) та до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, прийняв до розгляду заяву про зміну предмета позову й ухвалив оскаржуване рішення з урахуванням такої заяви. Апелянт вважає, що вказану заяву було подано з порушенням строків на її подачу. Окрім того, ОСОБА_1 вважає, що зміна способу стягнення аліментів здійснюється за позовом одержувача аліментів, а не платника.
В апеляційній скарзі також зазначено, що припинення стягнення аліментів з позивача можливе лише у зв'язку із набуттям права власності на майно, проте зазначене питання в судовому засіданні не досліджувалось, а тому не було підставою для припинення права на аліменти.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував своє рішення тим, що було встановлено факт проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 з батьком, тобто змінився сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, та особи, яка їх одержує, тому, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд першої інстанції вважав за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення аліментів на користь відповідача. В судовому рішенні зазначено, що проживання дитини з батьком і перебування на його повному утриманні свідчить про суттєву зміну обставин, що були підставою для стягнення аліментів з позивача і має тягнути за собою звільнення від сплати аліментів з моменту набрання рішенням законної сили. Також вказано, що вимоги позивача про скасування стягнення аліментів за період з 03 січня 2014 року по 26 серпня 2014 року та з 15 травня 2015 року не ґрунтуються на приписах закону й позивач не позбавлений права звернутися до суду, у разі порушення своїх прав, з позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментам за вказаний період.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 листопада 2005 року, проте рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 квітня 2009 року вказаний шлюб було розірвано (а.с.4).
Від вказаного шлюбу сторони по справі мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 квітня 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 листопада 2008 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5).
Постановою державного виконавця від 07 серпня 2009 року було відкрито виконавче провадження та виконавцем здійснюється примусове виконання рішення суду в частині стягнення аліментів із позивача на користь відповідачки (а.с.7).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 26 червня 2018 року №3940 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.10).
Декларація прав дитини, яка прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року закріпляє принципи, відповідно до яких дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. Дитина за будь-яких обставин має бути серед тих, які першими одержують захист і допомогу.
Окрім того, Україною було ратифіковано Конвенцію про права дитини, відповідно до якої держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, суд апеляційної інстанції при ухваленні вказаного рішення керується перш за все найкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Відповідно до ст.273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Крім того, за правилами ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі сутті цієї норми не змінює.
Аналогічного висновку прийшов Касаційний цивільний суд в складі ВС при розгляді цивільних справ № 648/2062/18 постанова від 23 грудня 2019 року та №583/5413/18 постанова від 15 квітня 2020 року.
Так, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю - відмовлено, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини з батьком - задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 (а.с.176-177).
Таким чином, вказане рішення суду першої інстанції свідчить про те, що у сторін по справі наявні обставини, що мають істотне значення, а саме в судовому порядку встановлено місце проживання дитини з батьком ОСОБА_2 .
Доводи апелянта про те, що позивачем не було вчасно подано заяву про зміну предмета позову апеляційним судом відхиляються з огляду на наступне.
Так, частиною 3 статті 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року було відкрито провадження у даній справі й призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.16).
Проте, згідно із довідкою від 11 червня 2019 року дану справу передано для повторного автоматизованого розподілу справ у зв'язку із перебуванням судді Цимбал І.К. у відпустці, пов'язаної із вагітністю та пологами (а.с.79).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями дану справу було передано судді Мицик Ю.С. (а.с.124).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 червня 2019 року було прийнято до провадження дану цивільну справу та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.125-127).
Відповідно до ч.12 ст.33 ЦПК України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Таким чином, оскільки справу було передано новому судді й призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, то у позивача був час не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання подати заяву про зміну предмета позову.
З матеріалів справи вбачається, що заяву про зміну предмета позову було подано 12 вересня 2019 року (а.с.129-154), а перше судове засідання відбулося 27 вересня 2019 року (а.с.159).
Таким чином, ОСОБА_2 дотримався норми закону щодо подання заяви про зміну предмета позову.
Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції відповідач у апеляційній скарзі не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ч.4 ст. 273, ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв