04 червня 2020 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 755/7666/19
Номер провадження 22-ц/824/7877/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В.В., Шахової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Чех Н. А., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», про стягнення компенсації заподіяної матеріальної шкоди майну та моральної шкоди,
У травні 2019 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з останнього компенсації за заподіяну матеріальну шкоду майну в розмірі 100 473 грн. 38 коп. та моральну шкоду в зв'язку з пошкодженням майна в розмірі 10 000 грн., що разом становить 110 471 грн. 38 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08 жовтня 2018 року о 16 год. 20 хв. на перехресті вулиць Братської та Андріївської в місті Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів марки Ford Mondeo під керуванням ОСОБА_3 та Hyundai Tucson під керуванням ОСОБА_4 в результаті якої було пошкоджено автомобіль марки Hyundai Tucson, який належить на праві власності ОСОБА_2 , крім того, зазнали пошкоджень й припарковані автомобілі марки Nissan Micra, який належить ОСОБА_5 та VW Passat, який належить ДП «Вільд-Укр.».
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 18 січня 2019 року у вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді було визнано винним ОСОБА_3 .
Так, в результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав пошкоджень, вартість яких, згідно звіту № 409 про оцінку автомобіля Hyundai Tucson держномер НОМЕР_1 від 04 квітня 2019 року становить 65 096 грн. 43 коп., а вартість відновлювального ремонту - 138 162 грн. 43 коп.
Так, на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_2 у ПрАТ «СК «ВУСО».
30 листопада 2018 року ПрАТ «СК «ВУСО» виплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі 37 696 грн. 05 коп., з яких, відповідно до листа страхової компанії № 2880/939540 від 09 квітня 2019 року сума відшкодування розрахована як різниця матеріального збитку за розрахунками страховика з вирахуванням суми франшизи 1 000 грн. та суми ПДВ 7 739 грн. 21 коп.
Позивач зазначає, що після виплати страхового відшкодування вона має право вимагати від відповідача виплатити різницю між вартістю виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля і сумою страхового відшкодування, що становить 100 471 грн. 38 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено відповідачу вимогу про виплату вищевказаної суми, яку останнім було отримано 16 квітня 2019 року, разом з тим, на день подання позовної заяви вказану вимогу виконано не було.
Позивач зазначає, що автомобіль марки Hyundai Tucson є єдиним транспортним засобом її сім'ї, разом з тим, в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди він не підлягав експлуатації без відповідного ремонту.
Так, позивач є підприємцем та надає послуги консультування з питань комерційної діяльності й керування та бухгалтерські послуги, в зв'язку з чим відвідує офіси клієнтів, які знаходяться в різних частинах Києва та Київської області, проте в результаті дорожньо-транспортної пригоди остання була позбавлена можливості користуватись своїм автомобілем для вирішення робочих питань. Крім того, позивач була вимушена займатися евакуацією автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди та займатися відновленням його стану.
Позивач зазначає, що через протиправну поведінку відповідача вона понесла моральні страждання у зв'язку з пошкодженням її автомобіля, що потягло тривалу зміну її усталеного способу і ритму життя. Відшкодування перенесених позивачем психічних і душевних страждань та переживань вона вбачає у стягненні з винної у дорожньо-транспортній пригоді особи моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року (а.с. 105-106) залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО».
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року (а.с. 156-162) позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», про стягнення компенсації заподіяної матеріальної шкоди майну та моральної шкоди, задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог, відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, 04 квітня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 направив апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в позовній заяві та поясненнях до позовної заяви позивач посилався на практику Верховного Суду та зазначав, що франшиза та знос автомобіля не відшкодовуються страховою компанією, разом з тим, судом першої інстанції дане твердження не було взято до уваги, як і не було застосовано наведену практику.
На думку скаржника, в мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції вірно зазначив, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за законом має сплатити страховик як страхове відшкодування. Разом з тим, в резолютивна частина рішення не відповідає вищевказаному.
Скаржник зазначає, що згідно висновку експертизи вартість втраченого майна (відновлювального ремонту) становить 138 162 грн. 43 коп., а вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу становить 65 096 грн. 43 коп., таким чином знос становить 73 066 грн. Франшиза за полісом відповідного листа страховика № 2880 від 09 квітня 2019 року становить 1 000 грн., а відтак, кошти в розмірі 74 066 грн. (73 066 грн. + 1 000 грн.) не включаються в розмір страхової виплати ПрАТ «СК «ВУСО» і мали бути покладені на відповідача. Крім того, відповідно до чинного законодавства України, франшиза і знос не покриваються страховою компанією, а даний обов'язок покладається на винну особу, що не було враховано судом під час ухвалення судового рішення.
Скаржник посилається на те, що вона є підприємцем та надає послуги консультування з питань комерційної діяльності й керування та бухгалтерські послуги. Рід її діяльності пов'язаний з постійним переміщенням і відвідуванням офісів своїх клієнтів, які знаходяться в різних частинах Києва та Київської області. Після пошкодження її автомобіля в результаті протиправних дій відповідача, позивач втратила можливість вільного пересування автомобілем як по місту Києві так і за його межами, зокрема, з робочих питань. Таким чином, на думку скаржника, наявні підстави для стягнення з відповідача на її користь моральну шкоду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Відзиву подано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 травня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення осіб, які брали участь у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді автомобіля більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 5 000 грн., суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів та норм чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як встановлено в ході судового розгляду, постановою Подільського районного суду міста Києва від 18 січня 2019 року (а.с. 10), яка постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року залишено без змін (а.с. 100-104), ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП.
Згідно звіту № 409 про оцінку автомобіля Hyundai Tucson держномер НОМЕР_1 від 04 квітня 2019 року, вартість відновлювального ремонту вищевказаного автомобіля в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді станом на 19 жовтня 2018 року складає 138 162 грн. 43 коп.. Матеріальний збиток, вказаного автомобіля в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді станом на 19 жовтня 2018 рік складає 65 096 грн. 43 коп. (а.с. 14-19).
Згідно ремонтної калькуляції № 409/2018 від 19 жовтня 2018 року, виконаною на замовлення ОСОБА_2 , вартість ремонту становить 138 162 грн. 43 коп. (а.с. 20-24).
Згідно ремонтної калькуляції № 939540 від 24 жовтня 2018 року, виконаною страховою компанією, вартість ремонту з ПДВ становить 110 871 грн. 52 коп. (а.с. 52-55).
Як вбачається з листа ПрАТ «СК «ВУСО» від 09 квітня 2019 року, останнє виплатило страхове відшкодування згідно зі страховим актом № 11533-24 від 30 листопада 2018 року у розмірі 37 696 грн. 05 коп. (а.с. 52).
11 квітня 2019 року ОСОБА_2 надіслала ОСОБА_3 вимогу про компенсацію заподіяної шкоди, в якій просила відшкодувати шкоду за пошкодження автомобіля в розмірі фактично необхідному для відновлення автомобіля, а саме: різниці між вартістю ремонту та страховою виплатою у сумі 100 471 грн. 38 коп., протягом семи днів з дня отримання даної вимоги (а.с. 56).
Як вбачається з полісу № АК/8329741 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль марки Ford Mondeo, номерний знак НОМЕР_3 застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», строк дії якого з 02 лютого 2018 року до 01 лютого 2019 рік включно (а.с. 147).
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Визначення страхового випадку міститься в ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Як вбачається зі ст.. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Відповідно до ч. 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Пунктами 1.6, 8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Згідно ч. 36.6. ст. 36 вказаного закону, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Як вбачається з ч. 12.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Під час апеляційного перегляду колегією судів встановлено, що відповідно до ремонтної калькуляції № 939540, згідно якою ПрАТ «СК «ВУСО» розраховано суму страхового відшкодування, вартість відновлювального ремонту склала 110 871 грн. 52 коп., а вартість матеріального збитку склала 46 435 грн. 26 коп. (а.с. 52-55).
Як вбачається з позовної заяви та листа ПрАТ «СК «ВУСО» від 09 квітня 2019 року, страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 37 696 грн. 05 коп. Разом з тим, згідно звіту № 409 про оцінку автомобіля Hyundai Tucson держномер НОМЕР_1 від 04 квітня 2019 року, який сторонами не оспорювався, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 65 096 грн. 43 коп.. Згідно приписів ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Як вбачається з полісу № АК/8329741 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн., в даному випадку, вказана сума є страховим відшкодуванням. Таким чином, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді автомобіля є меншою за страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну. Вимоги до ПрАТ «СК «ВУСО» позивачем не заявлялись.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ст.. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, дослідивши матеріали справи колегія суддів прийшла до висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача під час керування автомобілем та шкодою нанесеною автомобілю позивача, в зв'язку з чим, наявні правові підстави для відшкодування останній завдану моральну шкоду.
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині заподіяння моральної шкоди позивач посилалась на те що, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, остання була позбавлена можливості вільно користуватися своїм транспортним засобом, а оскільки характер її діяльності пов'язаний з постійним переміщенням як по місту Києву так і за його межами, в скаржника змінився її усталений спосіб і ритм життя, крім того, станом на день подання апеляційної скарги, матеріальна шкода їй відшкодована не була.
Так, згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди суд першої інстанції врахував, як тяжкість та тривалість моральних страждань позивачки, так і суттєвість змін у її житті, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди не в повній мірі врахував понесені нею страждання, оскільки такий розмір визначався судом, виходячи з обставин спричинення таких страждань, їх тяжкості та тривалості.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Повне судове рішення складено 04 червня 2020 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В.В. Саліхов
О.В. Шахова