27 травня 2020 року місто Київ
справа № 755/317/20
провадження №22-ц/824/5103/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем,
на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 22 січня 2020 року, постановлену в складі судді Галагана В.І.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: стягувач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк",-
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргоюна дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М., заінтересована особа: стягувач ПАТ АБ "Укргазбанк".
Свою скаргу обґрунтовував тим, що 16 грудня 2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60884149 з виконання виконавчого листа № 2-3338/2010, виданого 11 лютого 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 39 032,76 доларів США, пеню у розмірі 213 312,71 грн., в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 28-Ф/06 від 24 березня 2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частинах по 1/3 частці кожному на підставі свідоцтва про право власності, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Крім того, 16 грудня 2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та стягнення суми основної винагороди. Вказані рішення приватного виконавця є незаконними, оскільки приватний виконавець, отримавши заяву стягувача про примусове виконання рішення суду, повинен був прийняти постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження або повернути виконавчий лист стягувану з підстав добровільного погашення заявником кредитного боргу та у зв'язку із дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
З урахуванням уточнень просив визнати неправомірними рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 60884149 з виконання виконавчого листа № 2-3338/2010 від 11 лютого 2011 року, що виданий Дніпровським районним судом м.Києва, та не винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. Визнати неправомірними рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, зняття арешту з майна ОСОБА_1 та скасуванні усіх вжитих заходів щодо примусового виконання рішення. Скасувати: постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. про відкриття виконавчого провадження від 16 грудня 2019 року № 60884149; постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. про арешт майна боржника від 16 грудня 2019 року № 60884149; постанову приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 16 грудня 2019 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 22 січня 2020 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М., ПАТ «Укргазбанк», на дії та бездіяльність приватного виконавця - залишено без задоволення.
Закрито провадження у скарзі ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М., заінтересована особа: стягувач ПАТ АБ "Укргазбанк", в частині оскарження постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Грищенко О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування дійсних обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Телявський А.М., отримавши 13 грудня 2019 року заяву ПАТ АТ «Укргазбанк», зобов'язаний був винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із дією мораторію встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, отримавши 28 грудня 2019 року від представника ОСОБА_1 заяву про фактичне, добровільне погашення боргу у повному обсязі, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Телявський А.М. повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження, внаслідок чого зняти арешт з майна ОСОБА_5 та скасувати інші вжиті приватним виконавцем заходи щодо виконання рішення, як це передбачено частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Апелянт вважає, що оскільки приватним виконавцем не було стягнуто в примусовому порядку сум згідно виконавчого листа суду, а тому у нього були відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_5 основної винагороди у сумі 3 903,27 дол. США та 21 331,27 грн. згідно постанови ВП № 60884149 від 16 грудня 2019 року.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Телявський А.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін, як законну та обґрунтовану. У відзиві посилається на те, що доводи апелянта про фактичне виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження не знайшли свого документального підтвердження, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він діяв у межах та у спосіб визначений законом, його дії повністю узгоджуються із нормами Закону України «Про виконавче провадження».
В судове засідання приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М., представник стягувача ПАТ АКБ «Укргазбанк» не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.136,138), причини своєї неявки суду не повідомили, будь-яких заяв з приводу неможливості прибути в судове засідання суду не направили, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Грищенко О.М. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 20 вересня 2017 року постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві виконавчий лист № 2-3338/2010, виданий 11 лютого 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва відносно боржника ОСОБА_1 - повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із дією статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
На підставі заяви стягувача ПАТ «Укргазбанк» 16 грудня 2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60884149 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3338/2010, виданого 11 лютого 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 032,76 доларів США, пеню у розмірі 213 312,71 грн., та в рахунок погашення богу за кредитним договором № 28-Ф/06 від 24 березня 2006 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в рівних частинах по 1/3 частці кожному на підставі свідоцтва про право власності, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
16 грудня 2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. прийнято постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 , за якою накладено арешт на 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 19).
Крім того, 16 грудня 2019 року в межах ВП № 60884149 приватним виконавцем Телявським А.М. прийнято постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у сумі 3 903,27 доларів США та 21 331,27 грн.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 ,, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки приватним виконавцем на підставі заяви стягувача та у встановлені законом строки відкрито виконавче провадження ВП № 60884149 з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м.Києва відносно заявника ОСОБА_1 як боржника за кредитним зобов'язанням перед стягувачем ПАТ «Укргазбанк», заявник належним чином обізнаний про наявність рішення суду про стягнення з нього кредитної заборгованості та про відкриття виконавчого провадження, арешт приватним виконавцем накладено в межах суми боргу, при цьому перевірено належність /боржнику нерухомого майна, щодо якого приватним виконавцем застосовано захід забезпечення належного виконання рішення суду, в матеріалах справи відсутні акти, постанови приватного виконавця щодо опису нерухомого майна та звернення стягнення на нерухоме майно, тому на даній стадії виконавчого провадження підстав для повернення виконавчого листа стягувачеві, в тому числі і відповідно до п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» не було. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не було надано приватному виконавцеві оригінали платіжних документів про погашення заборгованості перед банком стягувача, що не спростовано представником заявника в судовому засіданні, а надані суду копії платіжних документів свідчать лише про часткове погашення заявником стягнутої за рішенням суду суми боргу. Закриваючи провадження в частині оскарження постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди, суд першої інстанції виходив із того, що вимога заявника в цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і не належить до компетенції суду загальної юрисдикції, при цьому судом врахована правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 20119 року у справі № 381/2126/18.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, діє або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) . Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч.ч.2,3 ст.451 ЦПК України).
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заяво стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно із ч.2 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Відповідно до абз.2 ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт, в порядку, визначеному ст.56 цього Закону.
Підстави повернення виконавчого документа стягувачу на стадії прийняття виконавчого документа до виконання передбачені ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», серед яких відсутня така підстава для повернення як встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно боржника (Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»).
Суд першої інстанції, встановивши, що підстави для повернення виконавчого листа стягувачеві на стадії прийняття виконавчого документу були відсутні, дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення про відкриття провадження у справі та про накладення арешту на належну боржнику 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 приватним виконавцем були прийняті відповідно до закону, в межах його повноважень, а тому підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 в цій частині відсутні.
Крім того, оскільки доказів на підтвердження фактичного виконання рішення суду в повному обсязі представником заявника до заяви від 28 грудня 2019 року надано не було , у приватного виконавця були відсутні підстави для прийняття рішення про закінчення виконавчого провадження.
Що стосується висновків суду першої інстанції про закриття провадження в частині вимог про скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, то такі висновки є законними і обґрунтованими, при цьому судом правильно враховані правові висновки Верховного Суду.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні а встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що у приватного виконавця відсутні були підстави для винесення постанови про стягнення основної винагороди, оскільки останнім будь-яких дій, пов'язаних з примусовим виконанням рішення суду вчинено не було, судом не приймаються до уваги, оскільки вимоги скарги в частині скасування постанови про стягнення основної винагороди по суті у цій справі не розглядаються.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем, - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 22 січня 2020 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 4 червня 2020 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус