19 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в режимі відеоконференцзв'язку з ДУ «Київський слідчий ізолятор» кримінальне провадження №12018110210000245стосовно -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого до затримання на посаді старшого майстра в Меморіальному комплексі «Національний музей історії України у Другій світовій війні» Міністерства культури України, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року,
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років.
Також, цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку суд визнав доведеним, що ОСОБА_7 14.04.2018 року близько 15 год. 40 хв., на перехресті вулиць Агробудівельної та Миру в селі Мар'янівка Макарівського району Київської області, зустрів ОСОБА_8 , під час розмови з яким на побутовому ґрунті між ними виник словесний конфлікт, що супроводжувався взаємними образами, в ході якого у ОСОБА_7 виник прямий умисел на заподіяння смерті ОСОБА_8 .
В подальшому, 14.04.2018 року, близько 15 год. 40хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на перехресті вулиць Агробудівельної та Миру в с. Мар'янівка Макарівського району Київської області, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, діючи з метою спричинення смерті ОСОБА_8 , з мотивів гострої неприязні до останнього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дістав із ножен, що були на ремені його штанів, ніж та, тримаючи його в правій руці, розмахнувся ним та клинком вказаного ножа наніс ОСОБА_8 один удар в область лівої бокової ділянки тулуба, завдавши ОСОБА_8 колото-різану рану грудної клітки зліва, яка проникла в плевральну порожнину з пошкодженням внутрішніх органів, а саме лівої легені та діафрагми, що супроводжувалися масивною внутрішньою кровотечею і шоком, внаслідок чого від отриманого поранення ОСОБА_8 помер на місці події.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , просить змінити оскаржуваний вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.11.2019 року, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості та пом'якшити призначене ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст. 65 КК України, ст. 370 КПК України та зазначає, що при постановленні вироку суд в достатній мірі не врахував обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 , зокрема визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин що обтяжують покарання, відсутність претензій у потерпілої, а також характеризуючі дані про особу обвинуваченого. Під час проведення досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_7 надавав правдиві і вичерпні показання, добровільно сприяв слідству та жодним чином не намагався уникнути відповідальності за скоєне.
Також апелянт вказує, що у ОСОБА_7 був відсутній мотив у спричиненні смерті потерпілому, тим паче вдень, посередині вулиці, при багатьох свідках, а тому вчинене вбивство є наслідком тяжких та нелогічних обставин, адже сам потерпілий ОСОБА_8 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, спровокував сварку і бійку з обвинуваченим, в результаті якої ОСОБА_7 наніс ножовий удар потерпілому, що призвело до його смерті. Доказів того, що ОСОБА_7 прямо бажав настання смерті потерпілого судом першої інстанції встановлено не було. Він заздалегідь вбивство не готував, наніс лише один удар ножем потерпілому під час бійки, діяв з непрямим умислом на вбивство, в чому свою вину повністю визнав і у скоєному щиро розкаявся.
У зв'язку з цим, захисник вважає, що суд першої інстанції повинен був визнати обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, визнання ним вини та активне сприяння слідству у розкритті злочину та з урахуванням усіх характеризуючих матеріалів, врахувавши обставини справи мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_7 , найменш суворе покарання в межах санкції статті або навіть застосувавши ст. 69 КК України призначити більш м'яке покарання ніж передбачено законом і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк.
Обвинувачений ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування оскаржуваного вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.11.2019 року та призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції, посилаючись на істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального провадження та його особі.
В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги посилається на порушення вимог КПК України та не врахування положень постанови Пленуму ВСУ від 29 червня 1990 року № 5. Зазначає, що мотивувальна частина обвинувального вироку є точною копією обвинувального висновку з дотриманням тієї ж стилістики і граматики, без проведення належного дослідження зібраних по справі доказів та без надання належної оцінки зібраним по справі доказам на предмет встановлення їх достовірності, допустимості і достатності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який змінив свої апеляційні вимоги, просив застосувати до нього положення ст. 69 КК України та пом'якшити покарання до 6 років позбавлення волі; пояснення його захисника ОСОБА_6 на підтримку апеляційних скарг; думку прокурора, який заперечував проти задоволення поданих апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження № 12018110210000245 та апеляційні доводи, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому ОСОБА_7 останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Так, суд першої інстанції, відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, провівши в межах висунутого обвинувачення судовий розгляд даного кримінального провадження, дослідивши зібрані в установленому законом порядку докази та за встановлених фактичних обставин, за яких ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення, дійшов висновку про його винуватість у вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з наведенням в обвинувальному вироку доказів на підтвердження свого висновку щодо доведеності його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який грунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , висновку експерта № 8/29 від 23.05.2018 року та інших встановлених під час досудового розслідування та наведених у вироку доказах, які обґрунтовано визнані судом першої інстанції належними, допустимими і достовірними доказами.
Вирішуючи питання яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому та визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд виходив з класифікації злочинів, відповідно до якої, поставлене у провину обвинуваченому ОСОБА_7 діяння, дійсно віднесене до категорії особливо тяжкого злочину. Поряд із цим, суд залишив поза увагою обставини його вчинення, про які зазначав обвинувачений та свідки, поведінку потерпілого ОСОБА_8 , показання цивільної дружини обвинуваченого ОСОБА_14 , з якою вони мають спільну дитину 2017 року народження, щодо нетверезого способу життя її брата ОСОБА_17 , який мав напружені стосунки з ОСОБА_18 за його дорікання останньому не вести нетверезий спосіб життя, не врахував суд і принципову позицію потерпілої ОСОБА_10 , яка вказувала, що хоча і жалкує про смерть сина, однак просила не позбавляти волі ОСОБА_7 , який є батьком її онуки.
Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилось щире, а не уявне каяття обвинуваченого ОСОБА_7 , який до кримінальної відповідальності притягається вперше, його активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що саме він викликав швидку допомогу і таким чином намагався усунути наслідки вчиненого.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
За приписами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Переглядаючи вирок в межах доводів апеляційних скарг сторони захисту щодо наявності підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 вимог, передбачених ст. 69 КК України, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу, оскільки при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про його особу та обставини, що пом'якшують покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується виключно позитивно, до затримання працював на посаді старшого майстра сектору з обслуговування та ремонту відділу контролю за станом будівель і споруд, гідротехнічних та інженерно-геологічних умов ґрунтів в Меморіальному комплексі «Національний музей історії України у Другій світовій війні» Міністерства культури України, де мав позитивні характеристики.
За висновком судово-психіатричного експерта № 257 від 10 травня 2018 року, ОСОБА_7 у сфері особистості притаманна товариськість, доброзичливість, відсутність злопам'ятності, емоційна стійкість у звичайних станах, будь-які індивідуально-психологічні особливості, які мають у нього яскраво виражений характер, та такі, які могли б здійснити суттєвий вплив на його поведінку в досліджувальній ситуації, не притаманні, під час вчинення інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту та в будь-якому іншому вираженому стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував.
Враховуючи принцип індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, колегія суддів вважає можливим пом'якшити призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, шляхом застосування ст. 69 КК України, згідно вимог якої та приписів, що містяться у п. 8 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального Кодексу України за цей злочин може мати місце за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Отже, зважаючи на особу ОСОБА_7 , його молодий вік, бездоганну поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, який на спеціальних обліках не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності та враховуючи такі пом'якшуючи покарання обставини як його щире каяття, наявність на утриманні малолітньої дитини, позицію потерпілої щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, які на переконання колегії суддів є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та у сукупності з даними про його особу дають підстави для застосування положень статті 69 КК України та пом'якшення ОСОБА_7 покарання, призначеного йому за вироком суду, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості, а тому вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 115 КК Українипідлягає зміні.
За наведеним, колегія суддів вважає пом'якшити покарання обвинуваченому ОСОБА_7 ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України до 6 років позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 - задовольнити.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року у кримінальному провадженні №12018110210000245 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України - змінитив частині призначеного покарання.
Пом'якшити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України, із застосуванням вимог ст. 69 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3