Номер провадження 22-ц/821/858/20Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/1618/17 Категорія:
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
04 червня 2020 року : Черкаський апеляційний суд в складі:
суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.
за участю секретаря Чуйко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2020 року, ухваленого у складі судді Годік Л.С., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукра Агро», третя особа: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черповицька Інна Юріївна про визнання недійсним договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, -
У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукра Агро», третя особа: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черповицька Інна Юріївна про визнання недійсним договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди.
Свої вимоги обґрунтувало тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка» та ОСОБА_2 21 вересня 2007 року був укладений договір оренди землі № 419, відповідно до якого позивачу в користування була передана земельна ділянка площею 2,5694га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державна реєстрація договору оренди землі була проведена Уманським районним відділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 грудня 2007 року за №040779400040.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 листопада 2009 року новим власником земельної ділянки стала ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку.
Пунктом 8 Договору встановлено строк дії договору 9 років.
Починаючи з дати проведення державної реєстрації договору, позивач у відповідності до діючого на момент укладання договору законодавства, набув права оренди на земельну ділянку. При цьому, сторонами було погоджено (п.8 Договору), що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору - повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Позивач належним чином, у відповідності з умовами та строками передбаченими Договором та діючим законодавством, проводив розрахунок за користування земельною ділянкою.
Маючи намір продовжити договірні відносини із відповідачем, позивач листом-повідомленням від 07 листопада 2016 року за вих.№27684 звернувся до останньої з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки. До листа-повідомлення було долучено Додаткову угоду від 04 листопада 2016 року, в якій зокрема запропоновано збільшити орендну плату та встановити її на рівні 10,5% від нормативної грошової оцінки землі, а також визначити строк дії договору землі до 31 грудня 2026 року. Вказаний лист-повідомлення з додатковою угодою був направлений відповідачу ОСОБА_1 цінним листом з описом вкладення, але відповіді на запропоновані умови від відповідача позивач не отримав.
Позивач, як законний орендар землі, що належним чином виконував усі свої обов'язки протягом строку дії Договору, сподівався на належне ставлення до нього орендодавця зі своєї сторони, а саме на поновлення Договору, тому по закінченню збору урожаю здійснив відповідний обробіток земельної ділянки відповідача, тобто продовжував користуватися земельною ділянкою й після закінчення строку дії договору.
Однак позивачу стало відомо про реєстрацію 04 квітня 2016 року договору оренди землі на земельну ділянку, яка є предметом договору №419 від 21 вересня 2007 року, з іншою юридичною особою, а саме ТОВ «Дукра Агро» на умовах, які відповідачем в порушення статті 33 Закону України «Про оренду землі» не було запропоновано позивачу, який має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк та які, в разі отримання відповідної пропозиції, були б ним беззаперечно прийняті.
Державна реєстрація договору оренди землі від 04 квітня 2016 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Дукра Агро» проведена приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Черповицькою І.Ю. 04 квітня 2016 року.
Оскільки даний договір укладено під час дії договору від 21 вересня 2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , то його слід визнати недійсним.
Позивач стверджує про порушення з боку відповідача переважного права орендаря землі на поновлення Договору, шляхом вчинення дій по укладенню договору оренди землі з ТОВ «Дукра Агро» на ту ж саму земельну ділянку та порушення правил, встановлених статтею 33 Закону України «Про оренду землі», внаслідок чого вимушений звернутися до суду для захисту своїх інтересів і прав.
На підставі викладеного, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 04 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дукра Агро», зареєстрований приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою Інною Юріївною. Номер запису про інше речове право № 14052174 від 04 квітня 2016 року.
Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №419 від 21 вересня 2007 року, зареєстрованого 24 грудня 2007 року за № 040779400040, з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених додатковою угодою.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір оренди землі від 04 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальності «Дукра Агро», зареєстрований приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черповицькою Інною Юріївною. Номер запису про інше речове право № 14052174 від 04 квітня 2016 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що одна й та сама ділянка не може одночасно бути об'єктом оренди за двома різними договорами укладеними з різними орендарями, тому позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди землі від 04 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Дукра Агро» підлягають до задоволення, оскільки даний договір укладено в період дії попереднього договору оренди землі з ТОВ «Чорна Кам'янка» №419 від 21 вересня 2007 року.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог у частині визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №419 від 21 вересня 2007 року, суд виходив з того, що для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності - дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін. Проте, в даному випадку одна з даних складових - волевиявлення відповідача ОСОБА_1 відсутня.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання укладеною додаткової угоди та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором оренди землі, після закінчення строку дії договору останній продовжив користуватись земельною ділянкою, а ОСОБА_1 визнавала даний факт та приймала виконання таких відносин. Вказане свідчить про те, що ТОВ «Чорна Кам'янка» розраховувало на продовження орендних відносин, у зв'язку з чим вчинило всі необхідні для цього дії, визначені законодавством, а орендодавець, в свою чергу, не надав заперечень в спосіб та формі передбаченій законом, що підтверджує наявність підстав для поновлення договору оренди землі. Крім того, апелянт посилався на безпідставну відмову у задоволенні його клопотання про витребування доказів щодо умов укладеного між відповідачами договору.
У відзиві на подану апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення першої інстанції по суті правильним та справедливим, а апеляційну скаргу безпідставною та не обґрунтованою, вказуючи, що позивач ТОВ «Чорна Кам'янка» не скористалося своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі відповідно до вимог ст.33 Закону України «Про оренду землі» шляхом направлення відповідачу до спливу строку дії договору оренди землі проект додаткової угоди. Доказів з приводу отримання ОСОБА_1 вказаних документів позивачем суду не надано по причині їх відсутності. Проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Чорна Кам'янка» без задоволення.
У відзиві на подану апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю «Дукра Агро» вважає рішення першої інстанції законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною та не обґрунтованою, вказуючи, що для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових - дотримання встановленої процедури та волевиявлення сторін, що не було доведено позивачем і після закінчення строку дії договору позивач не користувався земельною ділянкою, також апелянтом порушено вимоги ст.356 ЦПК України, так як апеляційна скарга подана директором ТОВ «Чорна Кам'янка» Кізяєвим І.О., а підписана скарга головою комісії з припинення ТОВ «Чорна Кам'янка» Кізяєвим І.О. При цьому до скарги не додано належним чином завірених документів чи дійсно ОСОБА_3 є головою комісії з припинення і має відповідні повноваження на підписання апеляційної скарги. Проти задоволення апеляційної скарги заперечувало, просило рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Чорна Кам'янка» без задоволення.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання укладеною додаткової угоди.
Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відповідно до статті 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон) визначені умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Згідно п.1. ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка» та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі № 419, відповідно до якого позивачу в користування було передано земельну ділянку площею 2,5694 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 9-10).
Вказаний договір пройшов державну реєстрацію у встановленому законодавством порядку та 24 грудня 2007 року зареєстрований в Уманському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».
Після смерті ОСОБА_2 власником земельної ділянки є відповідач по справі ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 799727 (а.с.18).
Відповідно до п. 8 вказаного вище договору оренди, договір укладено строком на 9 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (а.с. 9-10)
Початок дії договору 24 грудня 2007 року (з моменту державної реєстрації), закінчення - 24 грудня 2016 року.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди, як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї статті) так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї статті) .
У ч. 1 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті).
Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені договором строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Згідно ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
Частиною восьмою та одинадцятою ст. 33 Закону України «Про оренду землі», передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Відповідно до ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як доказ виконання вимог частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» позивачем надано лист-повідомлення від 07 листопада 2016 року за вих.№27684 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка» звернулося до ОСОБА_1 з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки (а.с. 11). До листа-повідомлення було долучено проект додаткової угоди від 04 листопада 2016 року до договору оренди землі № 419 від 21 вересня 2007 року, зареєстрованого 24 грудня 2007 року за № 040779400040 (а.с. 12-14). Лист разом з проектом додаткової угоди 08 листопада 2016 року був надісланий на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення (а.с. 15,16). Проте, матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу ОСОБА_1 вказаного листа і остання заперечує його отримання.
З урахуванням вказаних обставин та заперечення ОСОБА_1 щодо отримання такого листа, позивачем не доведено виконання умов договору та вимог закону щодо направлення не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмового повідомлення про намір продовжити його дію з даним проектом додаткової угоди.
Таким чином позивачем не доведено дотримання ані процедури ані строків передбачених договором та частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки доведенню в даному випадку підлягає і факт отримання повідомлення орендодавцем (обізнаність). В іншому випадку останній позбавлений можливості вчинити дії передбачені зазначеною нормою права. Висновок суду першої інстанції,в цій частині, про дотримання позивачем вказаної процедури, є помилковим.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на адресу позивача ТОВ «Чорна Кам'янка» неодноразово (22 липня 2015 року та 10 квітня 2016 року) надсилала листи повідомлення про те, що після закінчення терміну дії договору оренди землі від 21 вересня 2007 року, земельна ділянка повинна бути звільнена, оскільки вона не має наміру продовжувати договірні відносини з відповідною юридичною особою ТОВ «Чорна Кам'янка» (а.с. 102, 109) і вказані листи були отримані позивачем.
Наслідками таких дій є припинення, по закінченню строку дії договору, договірних відносин між ТОВ «Чорна Кам'янка» та ОСОБА_1 та втрати позивачем переважного права на укладення договору оренди землі (ч.4 ст.33 Закону України «Про оренду землі», ст.777 ЦК України).
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 701/305/16-ц яку суд і враховує в порядку частини 4 статті 263 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач подала на адресу позивача свої заперечення щодо подальшого користування спірними земельними ділянками не у строк встановлений законом є необґрунтованими, оскільки такі дії відповідача не суперечать вимогам Закону, умовам договору, не змінюють її волевиявлення та свідчать про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі.
Окрім цього умови продовження договірних відносин передбачених частинами 1-5 та частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» мають суттєві відмінності. Так за частинами 1-5 вказаної норми права умови договору можуть бути змінені, а за частиною 6 умови залишаються тими ж самими.
Із позовної заяви вбачається, що позивач просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №419 від 21 вересня 2007 року. При цьому вказана додаткова угода має умови які суттєво відрізняються від першопочаткової угоди, а тому предмет позову не свідчить про захист порушеного права на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України складовою права власності є право володіння, користування та розпорядження.
На підставі договору оренди землі власник тимчасово передає орендарю дві складових права власності: право володіння та користування( стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
У зв'язку з чим набуття цих складових права власності має відбуватись відповідно до закону, в іншому випадку є порушенням права власності власника земельної ділянки і статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 заперечуючи щодо поновлення договору оренди землі повідомила про це позивача до закінчення строку дії договору, а відтак визначені законом підстави, після закінчення строку дії договору, для набуття таких складових права власності як право користування та володіння у позивача відсутні.
Судом вірно було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі.
Статтею 1 ЦПК України встановлено, що Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Із зазначених норм права слідує, що саме нормами цивільного процесуального кодексу визначено порядок здійснення цивільного судочинства і такі норми застосовуються станом на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Станом на час подачі позивачем клопотання про витребування доказів діяла норма цивільного процесуального кодексу встановлена частиною 1 статті 84 ЦПК України, якою передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Отже, суд вірно застосував вказану норму закону.
Окрім цього клопотання стосується договору оренди який судом визнано недійсним і в цій частині рішення суду не оскаржується.
Посилання апелянта на те, що після закінчення строку дії договору сторони продовжували виконувати обов'язки, зокрема відповідач отримувала плату за період 2014-2016 рік є необґрунтованим, оскільки за умовами договору оренди строк спливав 24 грудня 2016 року, а відтак позивач сплачуючи орендну плату за вказані роки, лише виконував обов'язок передбачений укладеним договором і в межах його строку.
Подальше встановлення меж в натурі спірної земельної ділянки, не свідчить, що вона перебувала в користуванні позивача, як і докази обробітку, які не підтверджують, що оброблялась саме вказана земельна ділянка. Окрім цього, судом встановлено, що власник землі заперечувала, щодо користування земельною ділянкою позивачем після закінчення строку дії договору.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Чорна Камянка» знаходиться в стані припинення, а ОСОБА_3 є головою комісії з припинення, а відтак апеляційна скарга підписана належною особою.
Оскільки по суті рішення суду першої інстанції є правильним та справедливим, апеляційний суд не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись: ст.ст.374,375, 381-384 , апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка» залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Кам'янка» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукра Агро», третя особа: приватний нотаріус Уманського міського нотаріального округу Черповицька Інна Юріївна про визнання недійсним договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Зазначений строк продовжується на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повний текст постанови складений 4 червня 2020 року.
Судді