04 червня 2020 року
м. Черкаси
Справа № 712/3031/20
Провадження № 22-ц/821/906/20
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Василенко Л. І.
суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.
секретаря: Винник І. М.
учасники справи:
позивач: - ОСОБА_1 ;
відповідачі - ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально - технічного постачання»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зажома Ігора Васильовича на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2020 року справі за заявою ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на нерухоме майно, у складі судді: Троян Т. Є.
03 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Подана заява обґрунтована наміром ОСОБА_1 звернутися в суд з позовом до ОСОБА_2 та ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» про солідарне стягнення боргу в сумі 4 700 000 грн 00 коп.
Підставою для звернення є невиконання грошового зобов'язання за договором позики від 14 травня 2019 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , виконання якого забезпечено договором поруки від цієї ж дати, укладеним між позивачем та відповідачем ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання».
Відповідно до п. 1 договору позики позивач зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_2 кошти в сумі 6 700 000 грн 00 коп. В свою чергу відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути отримані кошти в строк до 31 січня 2020 року.
Взяті на себе зобов'язання за вище наведеним договором ОСОБА_2 частково виконав, повернувши кошти в розмірі 2 000 000 грн 00 коп. про що свідчить відповідна розписка. Іншу частину позики в розмірі 4 700 000 грн 00 коп. позивачу не повернуто, крім того строк прострочення виконання зобов'язання становить 2 місяці.
Відповідно до п. 1 договору поруки відповідач ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», як поручитель, зобов'язується відповідати перед позивачем - кредитором боржника ОСОБА_2 за його зобов'язаннями по сплаті боргу за договором позики від 14 травня 2019 року в сумі 6 700 000 грн 00 коп.
Відповідно до п. 1.2 наведеного договору поруки підставою для виконання ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» зобов'язання по договору поруки перед позивачем є неповернення відповідачем ОСОБА_2 коштів в строк, обумовлений договором позики, а саме до 31 січня 2020 року.
Водночас зазначив, що відповідачами зареєстроване нерухоме майно. Зокрема, відповідачу ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» відповідно до витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно належить нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як ОСОБА_2 , відповідно до даних з реєстру речових прав на нерухоме майно володіє частиною комплексу складських приміщень площею 177,2 кв.м., котрі розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Переконаний, що існують ризики невиконання відповідачами умов укладених договорів, а також того, що останні в будь-який момент можуть відчужити належне їм нерухоме майно, що в послідуючому істотно ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому просив накласти арешт на все майно, належне ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» та на все майно, належне ОСОБА_2 , з метою забезпечення реального виконання рішення суду.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на нерухоме майно, відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що зі змісту заяви про забезпечення позову до подачі позову, а також доданих до неї документів, судом не встановлено обставин, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Не погоджуючись із наведеними висновками суду першої інстанції, та виклавши свої доводи в поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 діючи через свого представника -адвоката Зажома І. В., просив скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування поданої скарги ним зазначено, що відповідачі, будучи позичальником та поручителем за укладеними з позивачем договорами, відповідно позики та поруки, порушують строки виконання зобов'язання розмір якого є значним. Водночас, ОСОБА_1 стало відомо, що 05 березня 2020 року на інтернет - сторінці відповідача ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» розміщено повідомлення про збори, які повинні відбутися 08 квітня 2020 року. Ознайомившись з проектом порядку денного загальних зборів акціонерів Товариства, позивач достеменно встановив, що відповідач намагатиметься провести відчуження власних виробничих потужностей. Так, в п. 2 проекту порядку денного зазначено, про звіт директора товариства про результати фінансового-господарської діяльності товариства за 2019 рік та прийняття рішення за наслідками розгляду звіту директора. Тоді як п. 5 порядку денного вказаних зборів, взагалі вказує на те, що 2019 рік відповідач завершив зі збитками в сумі 268 000 грн 00 коп. Вказані обставини, на переконання скаржника можуть унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки у ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» відсутній прибуток, тоді як збиток постійно зростає і з метою його покриття, Товариство збирається провести відчуження власних виробничих потужностей.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» вказує на те, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, щодо відсутності встановлених обставин, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Товариство не має наміру відчужувати своє майно, що стверджується витягом з протоколу річних зборів від 08.04.2020, тоді як обмеження можливості користуватися та розпоряджатися власним майном може привести Товариство до незворотних наслідків.
Крім того, договір поруки від 14 травня 2019 року, в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, на який посилається скаржник як на підставу для притягнення Товариства в якості солідарного боржника, не укладався та відсутній у останнього. В даному випадку присутні ознаки шахрайства та підробки документів щодо договору поруки від 14 травня 2019 року.
14.05.2020 Товариством подано зустрічний позов про визнання недійсним договору поруки від 14.05.2020.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи, в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судом встановлено, що 14 травня 2019 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 у простій письмовій формі укладено договір позики, відповідно до п. 1 якого ОСОБА_1 надає ОСОБА_2 позику в сумі 6 700 000 грн 00 коп., а останній зобов'язується повернути отримані кошти в строк до 31 січня 2020 року (а. с. 7).
В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, 14 травня 2019 між позивачем та відповідачем ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», в особі директора Курти С. М., що діє на підставі статуту, у простій письмовій формі укладено договір поруки, відповідно до п. 2 якого останній, як поручитель зобов'язується відповідати перед позивачем кредитором боржника (відповідача ОСОБА_2 ) за його зобов'язання по сплаті боргу за договором позики в сумі 6 700 000 грн. 00 коп. відповідно до умов договору позики від 14 травня 2019 року (а. с. 8).
Згідно з п. 1. 2 договору поруки підставою для виконання ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» зобов'язання по договору поруки перед позивачем є неповернення відповідачем ОСОБА_2 позики в строк, обумовлений договором позики, а саме до 31 січня 2020 року.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» зобов'язалася належно виконати зобов'язання перед позивачем, передбачені даним договором, після настання події, зазначеної в п. 1.2. даного договору. Термін виконання зобов'язання 3 банківські дні з моменту усного чи письмового повідомлення від кредитора про непогашення боржником коштів, безготівковим платежем на рахунок, зазначений в даному договорі.
За твердженням ОСОБА_1 , 20 серпня 2019 року ОСОБА_2 частково повернув позику в сумі 2 000 000 грн. 00 коп. Іншу частину позики в сумі 4 700 000 грн. 00 коп. не повернуто.
На момент звернення з вказаною заявою існує прострочення виконання зобов'язання терміном 2 місяці.
ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» відповідно до витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно належить нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12-14).
ОСОБА_2 відповідно до даних з реєстру речових прав на нерухоме майно володіє частиною комплексу складських приміщень площею 177,2 кв.м., котрі розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15-17).
Позивач переконаний, що існують ризики відчуження відповідачами належного їм майна, що в послідуючому може істотно ускладнити виконання рішення суду у випадку задоволення позову, про намір подачі якого заявлено позивачем та подано вказану заяву в якості його забезпечення. Водночас вказане переконання обґрунтоване посиланням на проект порядку денного річних Загальних зборів ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» з датою їх проведення визначеною на 08 квітня 2020 року в якому зазначена інформація про збитковість роботи товариства, в результаті якої його непокриті збитки за 2019 рік становлять 268 000 грн 00 коп. (а.с. 9-11).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у передбачених цивільним процесуальним законодавством випадках, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільного процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вказане свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 149 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Колегія суддів звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування існування необхідності у вчиненні дій, про які просить ОСОБА_1 , для виконання судового рішення у випадку задоволення позову, який він має намір подати до суду, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо їх співмірності та того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду при задоволенні вимог позивача до відповідачів.
Крім того, доводи ОСОБА_1 , щодо ймовірного відчуження виробничих потужностей ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», на майно якого він просить накласти арешт в якості забезпечення позову, належними та допустимими доказами не підтверджено, тоді як факт відчуження майна, що перебуває у власності іншого відповідача ОСОБА_2 взагалі не аргументовано будь-якими доводами.
Водночас, колегія суддів бере до уваги і те, що заявляючи вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання», ОСОБА_1 не навів доказів того, що такі засоби забезпечення позову не будуть перешкоджати господарській діяльності даної юридичної особи, яка здійснює таку діяльність.
За наведених обставин заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позову не містить обґрунтованих підстав існування загрози невиконання судового рішення, як і не містить посилання на докази, які б вказували, що відповідачі ПрАТ «Госпрозрахункова база матеріально-технічного постачання» та ОСОБА_2 вчиняють дії щодо свого майна, які в подальшому стануть причиною неможливості виконання судового рішення у зв'язку із задоволенням позову про намір звернення з яким заявляє позивач.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримався всіх вище приведених норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зажома Ігора Васильовича залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Текст постанови складено 04 червня 2020 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: В. Г. Бородійчук
О. В. Карпенко