іменем України
03 червня 2020 року
м. Харків
справа № 638/10321/14-ц
провадження № 22ц/818/2807/20
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Бурлаки І.В., Хорошевського О.М.,
за участю секретаря - Кравченко О.О.,
імена (найменування) сторін:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2014 року в складі судді Лазюка С.В.,
В червні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») в особі представника Сафіра Федіра Олеговича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 19 липня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № НАН2GА00000028, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 19 800,29 доларів США на термін до 18 липня 2017 року.
Однак умови кредитного договору відповідач не виконав, допустив заборгованість, яка станом на 29 травня 2014 року склала суму в загальному розмірі 42 106,70 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 12 846,80 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 10 096,91 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 663,20 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 15 474,46 доларів США, штрафи в розмірі 21,26 доларів США (фіксована частина) та 2 004,07 доларів США (процентна складова).
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПриватБанк» суму заборгованості в загальному розмірі 42 106,70 доларів США, що еквівалентно 495 174,76 грн, та вирішити питання про стягнення судового збору.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2014 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № НАН2GА00000028 від 19 липня 2007 року в загальному розмірі 495 174, 76 грн та 3 654,00 грн судового збору.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник належним чином не виконував умови кредитного договору, тому наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором № НАН2GА00000028 від 19 липня 2007 року, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 12 846,80 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 10 096,91 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 663,20 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 15 474,46 доларів США, штрафи в розмірі 21,26 доларів США (фіксована частина) та 2 004,07 доларів США (процентна складова), що еквівалентно 495 174, 76 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2014 року відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки на його адресу були направлені ухвала про відкриття провадження у справі та судові повістки, а інформація щодо розгляду справи була розміщена на офіційному сайті «Судова влада», який є у загальному доступі. Крім того, копія заочного рішення була направлена відповідачу та розміщена у Єдиному реєстрі судових рішень, який є також у загальному доступі.
12 березня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що справа розглянута за його відсутності, доказів його належного повідомлення про день і час розгляду справи матеріали справ не містять. Зазначає, що суд першої інстанції ухвалив заочне рішення з порушенням вимог частини четвертої статті 169 ЦПК України 2004 року, оскільки його неявка в судове засідання, призначене на 16 вересня 2014 року, була першою та не було відомостей про вручення йому повістки на цей день. Рішення суду першої інстанції не є обгрунтованим, оскільки не наведено розрахунку заборгованості. При цьому заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2012 року з нього на користь позивача вже стягнута сума заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 23 715,70 доларів США, що еквівалентно 189 251,25 грн. На виконання цього рішення видано виконавчий лист, який пред'явлено для примусового виконання до Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харків. Отже, між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав вже ухвалено заочне рішення.
13 квітня 2020 року ОСОБА_3 - представник АТ КБ «ПриватБанк» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити заочне рішення суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано. Ухвалення заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2012 року не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права, передбаченого умовами договору на подальше нарахування процентів та штрафних санкцій, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15. Однак, оскільки заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2012 року залишилось невиконаним, то вважає, що суму в загальному розмірі 23 715,70 доларів США, що еквівалентно 189 251,25 грн, слід вирахувати від суми цього позову, таким чином до стягнення підлягає заборгованість, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 61,80 доларів США (12 846,80 доларів США - 12 785,00 доларів США), заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 4 263,56 доларів США (10 096,91 доларів США - 5 833,35 доларів США), пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 12 011,47 доларів США (15 474,46 доларів США - 3 462,99 доларів США), заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 188,00 доларів США (1 663,20 доларів США - 475,20 доларів США). Зазначає, що тіло кредиту збільшилось на 61,80 долар США у зв'язку зі сплатою банком страхового платежу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Матеріали справи свідчать, що 19 липня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № НАН2GА00000028, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 19 800,29 доларів США на термін до 18 липня 2017 року.
Однак умови кредитного договору відповідач не виконав, допустив заборгованість, яка станом на 29 травня 2014 року склала суму в загальному розмірі 42 106,70 доларів США.
Із розрахунку, наданого банком, вбачається, що заборгованість складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 12 846,80 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 10 096,91 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 663,20 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 15 474,46 доларів США, штрафи в розмірі 21,26 доларів США (фіксована частина) та 2 004,07 доларів США (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 червня 2012 року з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнута сума заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 23 715,70 доларів США, що еквівалентно 189 251,25 грн.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 23 листопада 2011 року складала 23 715,70 доларів США, що еквівалентно 189 251,25 грн, з яких: 12 785,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 5 833,35 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 475,20 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3 462,99 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, 32,33 доларів США - штраф (фіксована частина), 1 127,83 доларів США - штраф (процентна складова).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Отже, АТ КБ «ПриватБанк», звернувшись у червні 2012 року з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичність платежів, порядок сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, комісію, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18, згідно з якою наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредтитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.
Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» вимог про стягнення встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляло; зважаючи на те, що вимоги банку в цій справі стосуються стягнення різниці заборгованості, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 61,80 доларів США (12 846,80 доларів США - 12 785,00 доларів США), заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 4 263,56 доларів США (10 096,91 доларів США - 5 833,35 доларів США), пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 12 011,47 доларів США (15 474,46 доларів США - 3 462,99 доларів США), заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 1 188,00 доларів США (1 663,20 доларів США - 475,20 доларів США), а всього - 17 524,83 доларів США, які кредитодавець нарахував після ухвалення Дзержинським районним судом м. Харкова заочного рішення від 15 червня 2012 року, то судова колегія вважає, що правових підстав для задоволення цих позовних вимог банку немає.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
З огляду на викладене, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджуються за подачу апеляційної скарги в розмірі 5 481,00 грн (а. с. 77).
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 481,00 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 4, 376 ч. 1 п. 4, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5 481,00 грн (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.) судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 04 червня 2020 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді І.В.Бурлака
О.М.Хорошевський