Провадження № 11-сс/803/758/20 Справа № 185/3157/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників-адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 рокупро обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Павлоград Дніпропетровської області, освіта середня спеціальна, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючи за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , погодженим з прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2020 року за № 12020040370000800, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 05 години 20 хвилин 12 липня 2020 року.
Рішення суду обґрунтовано тим, що зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, не має постійного місця роботи, постійного джерела доходу, що в свою чергу свідчить про нестійкість соціальних зв'язків, враховуючи також існування ризиків незаконного впливу на інших учасників кримінального правопорушення з метою схилення їх до надання суду неправдивих свідчень на його користь, перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.
Захисник-адвокат ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання слідчого та обрати до ОСОБА_7 запобіжний захід менш тяжкий ніж тримання під вартою.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вказана ухвала слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області є незаконною, необгрунтованою, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що ні слідчим ні прокурором не доведено, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню, міг знищити або сховати якісь речі, впливав на свідків, експерта, перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином, що давало б можливість застосувати до нього зазначений запобіжний захід відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України.
Вважає, що у клопотанні слідчого, погодженого з прокурором відсутні обставини які свідчать на користь існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий або прокурор як на підставу застосування запобіжного заходу повинна бути доведена, як і повинно бути доведено те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить уникнення цих ризиків, остільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 давав свідчення, сприяв слідству.
Вказує на те, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.184 КПК України та прокурором не було доведено та підтверджено жодними матеріалами ані наявності ризиків, ані неможливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, всі обґрунтування необхідності застосуванні запобіжного заходу ґрунтується виключно на припущеннях.
Захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 також не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року відносно ОСОБА_7 обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його мешкання з покладенням на нього відповідних процесуальних обовязків.
В обґрунтування своїх вимог, адвокат посилається на те, що постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя формально перелічив в ухвалі можливі ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України та не зазначив, яким чином вони можуть бути застосовані до ОСОБА_7 .
Вказує на те, що при застосуванні відносно ОСОБА_7 виняткової міри запобіжного заходу, як тримання під вартою, не врахував обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст.178 КПК України, а саме: вік підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного те, що він постійно проживає зі своїми батьками за місцем їх реєстрації, має неповнолітню дитину, відносно якої не позбавлений батьківських прав. Також, зазначає, що хоча ОСОБА_7 офіційно і не працевлаштований, але він має роботу і постійний дохід, не веде анти-суспільного паразитичного способу життя, він зареєстрований за місцем проживання його колишньої дружини, але з нею не знаходиться у шлюбних відносинах, а також те, що він раніше не судимий, відносно нього відсутні будь-які повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора, який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону ним були дотримані у повному обсязі.
Колегія суддів зазначає, що дослідивши матеріали клопотання та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.
Обґрунтованими є висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування або перешкоджати кримінальному провадженню у якому підозрюється, продовжити свою злочинну діяльність, незаконно вплинути на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що зазначені в клопотанні ризики мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, і їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_7 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, зокрема у вигляді домашнього арешту, на якому наполягали підозрюваний та його захисники, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи сторони захисту про необхідність обрання у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На переконання колегії судів, ухвалюючи рішення, слідчий суддя з достатньою повнотою врахував всі обставини, які відповідно до ст. ст. 177, 178, 184 КПК України могли вплинути на його висновки.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема те, що у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів, вважає обґрунтованим висновок слідчого судді першої інстанції про необхідність продовження строку щодо підозрюваного зазначеного виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Порушень вимог чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді або її зміни, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження сторони захисту, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційних скарг захисників-адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,- без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду, - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисників-адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4