Провадження № 22-ц/803/3822/20 Справа № 213/423/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Соловйова Л. Я. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
03 червня 2020 року м.Кривий Ріг
справа № 213/423/16-ц
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Голуб О.О.
сторони:
позивач: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
відповідачі: ОСОБА_4 , Інгулецький відділ державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чорна Оксана Сергіївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15 листопада 2019 року, яке ухвалено суддею Соловйовою Л.Я. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 25 листопада 2019 року, -
В лютому 2016 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернулась з позовом до ОСОБА_4 , Інгулецького відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чорної О.С. про скасування акту про передачу майна та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно. Позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги, та в останній їх редакції 27.03.2018 року, в обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 15.09.2001 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , від шлюбних відносин з яким вони мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.07.2008 року шлюб між позивачем та ОСОБА_5 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилась друга дитина - ОСОБА_3 . Позивач разом з дітьми проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.08.2001 року.
В грудні 2015 року позивачу стало відомо, що квартира АДРЕСА_1 , відповідно до акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, 11.01.2010 року була передана відповідачу ОСОБА_4 з подальшою передачею у власність вказаного нерухомого майна та реєстрацією права власності за ОСОБА_4 та 31 серпня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовними вимогами про виселення ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей з вказаної квартири.
Позивач вважає, що передача спірного майна у власність відповідача ОСОБА_4 була проведена незаконно, так як на момент проведення прилюдних торгів та передачі спірної квартири у власність ОСОБА_4 , було відкрито виконавче провадження у справі № 2-690/2008 щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку. Станом на січень 2010 року заборгованість по сплаті аліментів становила 13784,57 грн. Вказаний виконавчий лист перебував у зведеному виконавчому провадженні. Задоволення вимог щодо стягнення аліментів підпадає під другу чергу після задоволення вимог, забезпечених заставою. Однак, ОСОБА_1 , як стягувачу, не було запропоновано залишити за собою не реалізоване майно боржника. Таким чином, був порушений порядок реалізації арештованого майна. Окрім того, в результаті незаконної реалізації майна боржника, на яке було звернуто стягнення, виконавчою службою були порушені права неповнолітньої дитини позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з моменту народження був зареєстрований та проживає у спірній квартирі, оскільки реалізація майна була проведена без отримання дозволу органу опіки та піклування, чим фактично позбавили дитину житла.
На підставі наведеного вище, позивач просила суд визнати незаконною та скасувати постанову Інгулецького відділу ДВС Криворізького міського управління юстиції про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 11 січня 2010 року, щодо передачі ОСОБА_4 нереалізованого арештованого майна, а саме: трикімнатної квартири на 8 поверсі дев'ятиповерхового будинку, загальною площею 63.4 кв.м, житловою площею 37.2 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу за виконавчим листом № 2-1399/2008, виданого 27.05.2008 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суми заборгованості за договором позики, а також 3% річних від простроченої суми, що разом складає 237500 грн. Визнати незаконним та скасувати акт Інгулецького відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 11 січня 2010 року, щодо передачі ОСОБА_4 нереалізованого арештованого майна, а саме: трикімнатної квартири на 8 поверсі дев'ятиповерхового будинку, загальною площею 63.4 кв.м, житловою площею 37.2 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу за виконавчим листом № 2-1399/2008, виданоого 27.05.2008 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суми заборгованості за договором позики, а також 3% річних від простроченої суми, що разом складає 237500 грн. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 серпня 2010 року, посвідчене приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Чорною Оксаною Сергіївною, зареєстрованого в реєстрі за № 1788, виданого на ім'я ОСОБА_4 , на трикімнатну квартиру на 8 поверсі дев'ятиповерхового будинку загальною площею 63.4 кв.м, житловою площею 37.2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15 листопада 2019 року в задоволенні позову відмолено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що передача спірного майна у власність відповідача ОСОБА_4 була проведена незаконно, так як на момент проведення прилюдних торгів та передачі спірної квартири у власність ОСОБА_4 , було відкрито виконавче провадження у справі № 2-690/2008 щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку. Станом на січень 2010 року заборгованість по сплаті аліментів становила 13784,57 грн. Вказаний виконавчий лист перебував у зведеному виконавчому провадженні. Задоволення вимог щодо стягнення аліментів підпадає під другу чергу після задоволення вимог, забезпечених заставою.
Однак, ОСОБА_1 , як стягувача, не було повідомлено про проведення прилюдних торів і не запропоновано залишити за собою не реалізоване майно боржника.
Крім того, позивач зауважує, що в результаті незаконної реалізації майна боржника, на яке було звернуто стягнення, виконавчою службою були порушені права неповнолітньої дитини позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з моменту народження був зареєстрований та проживає у спірній квартирі, оскільки реалізація майна була проведена без отримання дозволу органу опіки та піклування, чим фактично позбавили дитину житла.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Учасники справи, будучи належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, з 15 вересня 2001 року позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 15.09.2001 року, виданим Виконкомом Інгулецької міської ради Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (том 1 а.с.9).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого Інгулецьким відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції, актовий запис №143 від 08.07.2008 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано (том 1 а.с.10).
05.03.2008 року на підставі рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №2-690/2008 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.01.2008 року і до повноліття дитини (том 2 а.с.33).
Згідно копії довідки-розрахунку по вищевказаному виконавчому листу № 2-690 від 05.03.2008 року, станом на дату передачі спірної квартири відповідачу ОСОБА_4 , а саме на січень 2010 року, нарахована заборгованість по аліментам становила 13254,82 грн.
Крім того встановлено, що на виконанні Інгулецького відділу ДВС Криворізького МУЮ перебувало виконавче провадження № 9810156 з виконання виконавчого листа № 2-1399, від 27.05.2008 року, виданого Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу на загальну суму 237500 грн.
В межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-1399 від 27.05.2008 року був накладений арешт на майно боржника, в тому числі на спірну квартиру, яка, на підставі договору купівлі-продажу від 09 серпня 2001 року, належала боржнику ОСОБА_5 та була зареєстрована за останнім на праві особистої власності згідно реєстраційного посвідчення КП «Криворізьке БТІ» від 20.09.2002 року (том1 а.с.14,15).
При примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1399 від 27.05.2008 року, який видано Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу на загальну суму 237500 грн., арештоване майно боржника, а саме: трикімнатна квартира на восьмому поверсі дев'яти поверхового житлового будинку, житловою площею 37.2 кв.м., загальною площею 63,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 23.09.2009 року, 11.11.2009 року, 17.12.2009 року передавалася на реалізацію, однак реалізація на аукціоні спірної квартири не відбулась. За заявою стягувача ОСОБА_4 вказана квартира була передана останньому в рахунок погашення боргу за виконавчим листом, який видано 27.05.2008 року (том 1 а.с.17). Актом про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 11 січня 2010 року підтверджується передача спірної квартири боржника ОСОБА_5 у власність стягувача ОСОБА_4 (том 1 а.с.18).
20 серпня 2010 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О.С. видано свідоцтво серії НОМЕР_1 486056, яким підтверджується, що ОСОБА_4 належить на праві власності майно, що складається з трьох кімнат, розташованих на восьмому поверсі дев'яти поверхового житлового будинку, житловою площею 37.2 кв.м., загальною площею - 63,4 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №1788 (том 1 а.с.19).
Згідно витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 07.02.2013 року слідує, що державним реєстратором Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 06.02.2010 року за номером запису 99101 за ОСОБА_4 на праві приватної власності зареєстрована квартира АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 20.08.2010 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Чорна О.С., зареєстровано в реєстрі за №1788 (том 1 а.с.20).
Звертаючись до суду з позовом про визнання незаконними та скасування постанови та акту Інгулецького відділу ДВС Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області від 11.01.2010 року про передачу майна стягувачу, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, позивач посилалась на порушення порядку реалізації арештованого майна та порушення прав неповнолітньої дитини позивача - ОСОБА_6 .
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, на виконанні Інгулецького відділу ДВС Криворізького МУЮ перебувало виконавче провадження № 9810156 з виконання виконавчого листа №2-1399, від 27.05.2008 року, виданого Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 боргу на загальну суму 237500 грн.
В межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1399 від 27.05.2008 року був накладений арешт на майно боржника, в тому числі на спірну квартиру, яка на підставі договору купівлі-продажу від 09 серпня 2001 року належала боржнику ОСОБА_5 та була зареєстрована за останнім на праві особистої власності згідно реєстраційного посвідчення КП «Криворізьке БТІ» від 20.09.2002 року.
23.09.2009 року, 11.11.2009 року, 17.12.2009 року зазначене вище спірне нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , передавалася на реалізацію, а в подальшому з відповідною двічі переоцінкою - не була реалізована у зв'язку з відсутністю заявок покупців (т.1 а.с.18,19).
Після проведення чергової переоцінки, державний виконавець повідомив про це стягувача ОСОБА_4 , який погодився залишити нереалізоване майно за собою, згідно із статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Оскільки правовідносини, пов'язані з оскарженням постанови про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу прийнятої 11 січня 2010 року, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 1999 року.
Згідно із ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із п.2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції від 1999 року, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно із ст. 28 Закон України «Про виконавче провадження», в редакції від 1999 року, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Частиною 5, 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Відповідно до Тимчасового Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 16.04.2014 № 656/5 (яке діяло на час проведення торгів), електронні торги - прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в Системі.
Великою Палатою Верховного Суду в справі № 910/856/17 від 05.06.2018 року зроблено висновок про те, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором (правочином).
В свою чергу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.
Таким чином відчуження майна на електронних торгах за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.
Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» допускає, що реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися.
Згідно з ч. 5, 6, 7, 8, 9 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти.
За змістом ст. 15 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Віждповідно до ст. 16 ЦК України, крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб.
Частиною 10 ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, передбачено, що у разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 цього Закону.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до відомостей, наданих Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) Інгулецького відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі, який є правонаступником Інгулецького відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, виконавчий лист № 2-690/2008 виданий 05 березня 2008 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку перебував на виконанні в Інгулецькому відділі державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 10.11.2009 року, в той час, як в провадженні Інгулецького відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1399 від 27.05.2008 року в межах якого проводились виконавчі дії, а саме: був накладений арешт на майно боржника, в тому числі на спірну квартиру, яка на підставі договору купівлі-продажу від 09 серпня 2001 року належала боржнику ОСОБА_5 та була зареєстрована за останнім на праві особистої власності згідно реєстраційного посвідчення КП «Криворізьке БТІ» від 20.09.2002 року та спірне нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , передавалася на реалізацію, зокрема 23.09.2009 року, 11.11.2009 року, 17.12.2009 року, тобто до відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-690/2008, який виданий 05 березня 2008 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина.
Таким чином, колегія суддів вважає, що прийняті головним державним виконавцем Інгулецького відділу ДВС Криворізького МУЮ постанова та акт «Про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу» від 11.01.2010 року відповідають вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, прийняті з урахуванням вимог ч. 10 ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, щодо порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання, а тому є законними, та стали підставою для видання приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Чорною О.С. свідоцтва від 20.08.2010 року, яким підтверджується право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру.
На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що передача спірного майна у власність відповідача ОСОБА_4 була проведена незаконно, так як на момент проведення прилюдних торгів та передачі спірної квартири у власність ОСОБА_4 , було відкрито виконавче провадження у справі № 2-690/2008 щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, оскільки вказане виконавче провадження було відкрито 10.11.2009 року, тобто в період, коли спірне майно вже перебувало в стадії реалізації за виконавчим провадженням про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошової суми в розмірі 234500 грн., тому, відповідно до норм чинного законодавства на момент виникнення правовідносин, у зв'язку з неможливістю реалізації спірного нерухомого майна, державним виконавцем було задоволено заяву стягувача ОСОБА_4 про залишення за ним нереалізованого спірного нерухомого майна.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що станом на січень 2010 року заборгованість по сплаті аліментів становила 13784,57 грн. а задоволення вимог щодо стягнення аліментів підпадає під другу чергу після задоволення вимог, забезпечених заставою, оскільки відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, в разі, якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчим документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, зокрема у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна, у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника. Як вбачається із матеріалів справи, спірне нерухоме майно, що належало боржникові реалізовано не було, отже в даному випадку були відсутні кошти, які б підлягали розподіленню між стягувачами.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що її не було повідомлено про проведення прилюдних торів і не запропоновано залишити за собою не реалізоване майно боржника, оскільки, на момент проведення першої спроби реалізації спірного нерухомого майна, а саме 23.09.2009 року, виконавче провадження з виконання рішення у справі № 2-690/2008 щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 не було відкрито.
Станом на 11.11.2009 року, а саме на момент проведення другої спроби реалізації спірного нерухомого майна, виконавче провадження з виконання рішення у справі № 2-690/2008 щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 перебувало на виконання один день.
При цьому дійсно, станом на 17.12.2009 року та 24.12.2009 року, а саме на час проведення інших спроб реалізації спірного нерухомого майна, заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів становила 13784,57 грн., однак наявність вказаної заборгованості не свідчить про порушення черговості задоволення вимог стягувачів з реалізованого майна боржника ОСОБА_5 у зв'язку із наявністю на виконанні Інгулецького відділу ДВС виконавчого листа щодо стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки спірне нерухоме майно не було реалізовано на аукціоні, отже була відсутня сума коштів, за рахунок якої, в порядку черговості, визначеної ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, мали бути задоволені вимоги за виконавчими документами між стягувачами.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в результаті незаконної реалізації майна боржника, на яке було звернуто стягнення, виконавчою службою були порушені права неповнолітньої дитини позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з моменту народження був зареєстрований та проживає у спірній квартирі, оскільки реалізація майна була проведена без отримання дозволу органу опіки та піклування, чим фактично позбавили дитину житла, оскільки, законодавство, яке на час виникнення спірних правовідносин регулювало порядок реалізації арештованого майна, на яке звернуто стягнення за виконавчим листом, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, не передбачало обов'язку державного виконавця запитувати, отримувати дозвіл органу опіки й піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення Інгулецьким відділом ДВС Криворізького МУЮ прав малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачених Законом України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» під час реалізації арештованого майна боржника, у зв'язку з реєстрацією в спірній квартирі малолітнього сина позивача - ОСОБА_2 , оскільки останній мешкав разом з матір'ю, не був покинутий батьками, або таким, що сам залишив сім'ю, а тому норми вказаного закону не можуть бути застосовані до правовідносин щодо вказаної малолітньої дитини.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03 червня 2020 року.
Головуючий:
Судді: