Провадження № 22-ц/803/5429/20 Справа № 178/1644/19 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н. О. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 23
03 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою арбітражного керуючого розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Агросвіт" - Лукашука Віталія Васильовича на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Агросвіт" про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, -
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Агросвіт" про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
03 березня 2020 року від арбітражного керуючого розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Агросвіт" - Лукашука Віталія Васильовича надійшло повторне клопотання про передачу справи до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про передачу справи до господарського суду.
Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не заявляє вимог про стягнення з відповідача будь-яких сум, тобто не пред'являє грошових вимог до СТОВ «Агрофірма «Агросвіт», на спірній земельній ділянці не знаходиться будь-яке майно відповідача, яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника, - а тому суд вважав, що даний спір за такими вимогами не входить до числа тих, що відповідно до п.1 ч. 1 ст. 20 ГПК України належить до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство.
В апеляційній скарзі арбітражний керуючий розпорядник майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Агросвіт" - Лукашук Віталій Васильович, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в межах цієї справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні повторного клопотання про передачу справи до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не пов'язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство СТОВ «Агрофірма «Агросвіт», у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що у підготовчому судовому засіданні позивач, з урахуванням уточненого позову від 24 лютого 2020 року, звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, припинення права оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач у порушення умов договору про оренду землі від 15 липня 2015 року не здійснено сплату орендної плати за 2017, 2018 року, що є підставою для розірвання вказаного договору.
Арбітражний керуючий розпорядник майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Агросвіт" - Лукашук В.В. вважає, що вказаний спір необхідно передати до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.
19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (за винятком окремих його положень) (далі - Закон № 2343-XII), яким останній викладено в новій редакції.
У пункті 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Колегією суддів встановлено, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2019 року у справі № 904/5874/19 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Агросвіт".
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом № 2343-XII.
Частиною 4 ст. 10 Закону № 2343-XII визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 23 Закону № 2343-XII незалежно від настання строку виконання зобов'язань.
Отже, визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може, за умови своєчасного звернення, реалізувати свої права і отримати задоволення своїх вимог.
Разом із тим ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Агросвіт" про розірвання договору оренди, припинення права оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки. При цьому, жодних позовних вимог майнового характеру, тобто таких вимог, які підлягають вартісній оцінці, до відповідача не заявлялося.
У матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Агросвіт", яке можна вважати активом боржника, що в подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника.
Тобто позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов'язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Агросвіт", а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 і № 289/2210/17, від 26 червня 2019 року у справі № 289/2227/17, від 03 липня 2019 року у справі № 289/2204/17, від 28 серпня 2019 року у справі № 289/2212/17, підстав для відступу не вбачається.
Доводи апелянта в скарзі про те, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в межах цієї справи, колегія суддів вважає безпідставними, так як позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є таким, що пов'язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство.
Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладне, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи вказане питання судом першої інстанції було дотримано вимоги процесуального закону, а тому ухвала як законна та обґрунтована повинна бути залишена без змін,а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого розпорядника майна сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірми "Агросвіт" - Лукашука Віталія Васильовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко