Провадження № 22-ц/803/3646/20 Справа № 207/956/19 Суддя у 1-й інстанції - Тюлюнова В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
02 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів - Єлізаренко І.А., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз”
на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2019 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз”, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровськгаз збут”, про зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2019 року позивач звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із позовом до Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут», про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем природного газу за вказаною адресою.
Зазначав, що в грудні 2017 року на будинку АДРЕСА_2 було встановлено загальнобудинковий лічильник газу, за показами якого нараховувалася плата за споживання природного газу для позивача. В подальшому, цей лічильник газу був демонтований представниками відповідача і нарахування оплати за спожитий газ здійснювалося по середнім нормам споживання. Вказував, що лічильник газу був встановлений відповідачем незаконно, без погодження із самим позивачем та управляючої компанії, на утриманні якої знаходиться вказаний будинок та без наявних у відповідача документів.
На численні вимоги позивача про встановлення індивідуального лічильника газу відповідач відмовляв у встановлені такого лічильника та посилався на законність своїх дій щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу, однак позивач від встановлення індивідуального лічильника не відмовлявся та вважає, що його права, як споживача комунальних послуг, порушені, а саме: невірно визначені об'єми спожитого ним природного газу.
Просив суд зобов'язати відповідача перерахувати фактичного об'єму споживання природного газу за нормами, встановленими Кабінетом міністрів України за відповідні періоди часу.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2019 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» здійснити перерахунок об'ємів природного газу по квартирі АДРЕСА_1 за грудень 2017 року, січень - липень 2018 року за нормою споживання 5,4 м.куб у місяць на одну людину.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» здійснити перерахунок об'ємів природного газу по квартирі АДРЕСА_1 за серпень - грудень 2018 року, січень - березень 2019 року за нормою споживання 5,39 м.куб у місяць на одну людину.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500,00 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1536,8 грн.
В іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
У відзиві представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровськгаз збут” просила апеляційну скаргу задовольнити.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у грудні 2017 року в будинку АДРЕСА_2 було встановлено загальнобудинковий лічильник газу.
23.01.2018 року позивач звертався до відповідача із заявою про встановлення індивідуального лічильника газу (вх. № ЗГ-439-Dp01.3-0118), однак листом від 23.01.2018 року за вих. № Dp01.3-ЛВ-1534-0118 повідомлено, що за вказаною адресою вже встановлено загальнобудинковий лічильник газу, а тому облік і розрахунок плати за газ буде здійснюватися за цим лічильником.
01.04.2018 року представниками відповідача було виявлено позаштатний режим роботи загальнобудинкового лічильника газу, його було демонтовано та відправлено на ремонт. У зв'язку із цим відповідач почав здійснювати розрахунок плати за спожитий природний газ за середнім обсягом споживання.
В подальшому, позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про встановлення індивідуального лічильника газу та надання пояснень щодо нарахування плати за спожитий газ (вх. № ЗГ-10108-Dp-0918 від 25.09.2018 року, вх. № ЗГ-11160-Dp01-10180 від 16.10.2018 року, вх. № ЗГ-12321-Dp.01-1118 від 05.11.2018 року).
Листами відповідача від 09.10.2018 року за вих. № Dp01.3-ЛВ-15907-1018, від 22.10.2018 року за вих. № Dp01.3-ЛВ-16446-1018 та вих. № НОМЕР_1 .3-ЛВ-16439-1018, від 09.11.2018 року за вих. № Dp01.3-ЛВ-17357-1118, позивачу надавалися роз'яснення про правомірність дій відповідача щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу та використання його показань для нарахування об'ємів споживання газу. Повідомлялося про відсутність підстав, як для встановлення індивідуального лічильника газу, так і про застосування норм споживання газу, встановлених Кабінетом міністрів України.
09.01.2019 року позивач звертався до відповідача із заявою (вх. № ЗГ-249-49001-0119) про надання розрахунку за спожитий газ.
Листом від 14.01.2019 року за вих. № 49001.3-Лв-423-0119 відповідач надав такий розрахунок, згідно з яким позивачу було нараховано наступні об'єми спожитого природного газу (на 1 людину за 1 календарний місяць): за грудень 2017 року - 15,08 куб. м., січень 2018 року - 18,98 куб. м., лютий - 14,26 куб. м., березень - 23,67 куб. м., квітень 2018 року - 18,9 куб. м., травень - 18,91 куб. м., червень - 18,9 куб. м., липень - 18,91 куб. м., серпень - 18,91 куб. м., вересень - 18,9 куб. м., жовтень - 18,91 куб. м., листопад - 18,9 куб. м., грудень - 18,91 куб. м., січень 2019 року - 18,91 куб. м. Вказане підтверджується, також, рахунками за спожитий газ, копії яких містяться в матеріалах справи.
Вказані обставини не оспорюються та визнаються сторонами.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами, наявні правові підстави, передбачені у тому числі й статтею 6 Закону України № 3533-VI Про забезпечення комерційного обліку природного газу, для їх задоволення. Саме на відповідача покладений обов'язок встановлення лічильників газу. Відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники споживачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача. Обраний позивачем спосіб захисту його прав відповідає вимогам статей 15, 16 ЦК України.
Проте, колегія суддів у повній мірі не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Між сторонами виникли правовідносини саме у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, дані правовідносини регулюються Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги” результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ч.1 ст. 6 вказаного Закону).
Згідно зі ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги, до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.2 ст. 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» визначено правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного обліку природного газу.
На виконання вимог ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та у відповідності до Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ «Дніпропетровськгаз» на 2016 - 2025 роки, який затверджений Постановою НКРЕКП № 391 від 24.03.2016р., за адресою: АДРЕСА_2 , 23.10.2017 року було встановлено загальнобудинковий лічильник газу та введено його в промислову експлуатацію з 01.12.2017 року.
Крім того, згідно з п.1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі по тексту - Кодекс ГРМ), за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 4. Тимчасового положення: «Можливість об'єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання.
Рішення про необхідність об'єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи.
Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.
Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.
Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.
У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти».
Між тим, 20.01.2018 року згідно Закону № 2260-VІІІ від 21.12.2017, набули чинності зміни до ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно яких, в cт. 2, 5 та 6 цього Закону, цифри "2018" замінено цифрами "2021", та ст.2 доповнено новою частиною, а саме: «З метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб'єкти господарювання шо здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному ст. 10 ЗУ “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.
Таким чином, колегією з”ясовано, що встановлення загальнобудинкового лічильника природного газу за адресою позивача у справі було здійснено в період дії попередньої редакції Закону, в якій не обмежувалося та не обумовлювалося ані місце встановлення лічильника газу (в квартирі, перед житловим будинком, тощо), ані кількість споживачів чи квартир (обсяг споживання природного газу якими вимірює зазначений лічильник) та не ставилося конкретних вимог до того, в чиїй власності або на балансі знаходиться лічильник, та не передбачалося отримання згоди співвласників багатоквартирного будинку.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, ні попередня, ні чинна редакція ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» не кваліфікує дії Оператора ГРМ з встановлення загальнобудинкового лічильника газу, як протиправні, або такі, що суперечать вимогам даного Закону. Навпаки, у відповідності до Кодексу ГРМ та ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», разом із встановленням загальнобудинкового вузла обліку, усі споживачі цього будинку вважаються забезпеченими комерційним обліком газу.
Проте, наведене залишилось поза увагою суду першої інстанції.
Крім того, у подальшому, 01.04.2018 року, представниками ПАТ «Дніпропетровськгаз» було виявлено пошкодження загальнобудинкового лічильника, що було встановлено на будинку АДРЕСА_2 , внаслідок чого лічильник було демонтовано для проведення ремонту.
13.12.2018 року за цією адресою було встановлено відремонтований загальнобудинковий лічильник газу та введено його в промислову експлуатацію з 01.01.2019 року. (а.с. 62, 63)
У зв'язку з цим, за адресою позивача фактичний облік об'єму споживання природного газу:
• з грудня 2017 року по березень 2018 року здійснювався за показаннями загальнобудинкового лічильника природного газу,
• з 01.04.2018 року по 01.01.2019 року обсяг спожитого газу визначався згідно із середнім обсягом споживання газу за три попередні місяці.
• з 01.01.2019 року та станом на сьогоднішній день, фактичний об'єм споживання природного газу здійснювався знову за показаннями відремонтованого та встановленого загальнобудинкового лічильника природного газу.
Нарахування за середнім обсягом споживання газу за три попередні місяці. відбувалося згідно з п. 8. Тимчасового положення, відповідно до якого, у разі виявлення представниками оператора газорозподільної системи порушень, пов'язаних з виходом з ладу будинкового вузла обліку, обсяг спожитого газу споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, визначається згідно із середнім обсягом споживання газу за три попередні Місяці до моменту виходу з ладу будинкового вузла обліку.
Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в акті від 13.12.2018 року про монтаж (заміну) засобу вимірювальної техніки (ПЛГ) та акті перевірки загальнобудинкового вузла обліку від 13.12.2018 року відсутні підписи зі сторони споживача чи особи, що їх замінює. Оскільки чинним законодавством не визначено обов'язок споживачів бути присутніми при здійсненні технічних робіт, пов'язаних з експлуатацією загальнобудинкових лічильників газу.
Що стосується Постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газ лічильників», колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
Вказана постанова була скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/2507/18 від 30.05.2018 року, яке було залишено в силі Постановою Київського апеляційного адміністративного суду № 826/2507/18 ві 09.08.2018року», (а.с. 132)
Крім того, цю Постанову було скасовано і Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами». Тобто постанова № 63 є нечинною.
Таким чином, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо висновку суду першої інстанції про застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» колегія суддів звертає увагу, що ані Тимчасовим Положенням, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом законодавства, що регулює відносини споживачів та газорозподільних підприємств, не передбачено проведення перерахунку споживачам відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників за будь-яких умов.
Проте, суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок об'ємів споживання природного газу, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Крім того, предметом даного спору не була а ні відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачу, як споживачу, а ні відповідні зобов”язання.
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне компенсувати судовий збір Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз” у розмірі 2305,20 грн. за подання апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз” - задовольнити.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2019 року - скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз”, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровськгаз збут”, про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Судовий збір Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпропетровськгаз” у розмірі 2305,20 грн. за подання апеляційної скарги компенсувати за рахунок держави.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
Т.П. Красвітна