Справа № 161/19045/19 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М.
Провадження № 22-ц/802/420/20 Категорія: 68 Доповідач: Матвійчук Л. В.
02 червня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Осіпука В. В., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря - Лимаря Р. С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2020 року
У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього з відповідачкою народилася спільна дитина - син ОСОБА_4 . Вказує, що з моменту народження сина та по даний час він та його батьки допомагали ОСОБА_2 та дитині фінансово та матеріально. На даний час він сплачує на утримання сина аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх його доходів. Зазначає, що з жовтня 2017 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав у його батьків у м. Володимир-Волинському, де відвідував ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3, та в подальшому проживав із ним та відвідував ЗОШ І-ІІІ ступенів № 236 у м. Києві. Практично з жовтня 2017 року неповнолітній ОСОБА_5 перебував на його утриманні, він фінансував відпочинок сина, у тому числі й за кордоном. 25.10.2019 року ОСОБА_2 приїхала до м.Києва та забрала документи сина із ЗОШ І-ІІІ ступенів № 236, повідомила його, що їх спільний син надалі проживатиме разом із нею в м. Луцьку.
Також зазначає, що він працює на посаді прокурора відділу у Генеральній прокуратурі України, розмір його заробітної плати, в залежності від премій та інших доплат, становить від 33 до 69 тис. грн. на місяць. Тобто, розмір стягуваних з нього аліментів у розмірі 1/3 частки від заробітної плати складає від 10 до 20 тис. грн. щомісячно, а в період оплати його відпустки - близько 32 тис. грн. Вважає, що на утримання їх спільного з відповідачкою сина ОСОБА_6 цілком достатньо стягувати з нього 5000 грн.
Крім цього, вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народилася донька та на даний час його дружина втратила роботу, а тому усі витрати по утриманні сім'ї він несе одноособово.
Враховуючи викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд зменшити розмір стягуваних аліментів, присуджених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2008 року та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/12 частин всіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2020 року ухвалено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів - стягувати з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття з дня набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 народилася спільна дитина - син ОСОБА_5 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно 31.07.2008 року Відділом РАЦС Луцького МУЮ Волинської області, серії НОМЕР_2 (а.с. 9).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2008 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх його видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.05.2008 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6-8).
ОСОБА_3 працює на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України.
Встановлено, що у позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася спільна дитина - донька ОСОБА_8 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , (а.с. 15).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Таким чином, законодавець визначив, що підставою для зміни розміру аліментів може бути лише зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з моменту присудження аліментів у зв'язку із народженням у позивача ОСОБА_3 дитини в іншому шлюбі, змінився його сімейний стан.
За таких обставин, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що розмір аліментів, встановлений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2008 року, з врахуванням принципів розумності та справедливості, підлягає зменшенню до 1/6 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_3 та обгрунтовано задовольнив позов частково.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що захист прав дитини слід розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини. Серед цих принципів слід виділити наступні принципи: рівноправність дітей, забезпечення захисту і турботи про благополуччя дитини, принцип відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини.
Колегія суддів вважає, що визначений судом розмір аліментів на утримання ОСОБА_9 (1/6 частина від заробітку (доходу) ОСОБА_3 ) відповідає інтересам дитини та забезпечує збалансованість розподілу та рівної участі батька в утриманні дітей, захисту порушених прав неповнолітньої дитини, яка проживає окремо від батька та не порушує прав дитини - ОСОБА_8 , яка проживає з батьком однією сім'єю.
Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття, покладено на обох батьків та враховує, що батьки мають рівні обов'язки з утримання дітей.
Посилання відповідачки на те, що відсутні підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються на її користь з позивача, не заслуговують на увагу, оскільки народження у платника аліментів іншої дитини, яку він відповідно до закону зобов'язаний утримувати та факт зміни сімейного становища платника аліментів є доведеним, що відповідно до вимог ст. 192 СК України є підставою зміни розміру аліментів.
Покликання в апеляційній скарзі на потреби неповнолітнього ОСОБА_9 , у зв'язку з його захворюванням (діагноз «Іхтіоз») колегія суддів до уваги не приймає, оскільки предметом розгляду даної справи є зменшення розміру аліментів в зв'язку з зміною сімейного стану, а відповідач не позбавлена можливості звернутися до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема у зв'язку з хронічною хворобою та потребою лікування сина. Крім цього, зазначена обставина врахована судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки позивачем не змінювались підстави позову, у заяві про уточнення позовних вимог зазначались ті ж самі факти, які обґрунтовували вимогу позовної заяви, а саме: народження дочки, наявність на утриманні дружини, яка не працює, оплата комунальних послуг по утриманні квартири у місті Києві.
Докази та обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом і при їх дослідженні, встановленні та оцінці дотримані норми матеріального і процесуального права. Підстави для переоцінки доказів апеляційним судом відсутні.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2020 року в даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий
Судді