Провадження № 22-ц/803/5744/20 Справа № 171/578/20 Суддя у 1-й інстанції - Семенова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
04 червня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонернео товариство «ДТЕК Дніпроенерго», директор Відокремленого підрозділу Криворізька ТЕС ПАТ «Дніпроенерго» Дегтяренко Сергій Михайловичй, голова первинної профспілкової організації Криворізька ТЕС ПАТ «Дніпроенерго» Миронов Микола Якович,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року, яка постановлена суддею Семеновою Н.М. в м.Апостолове, Дніпропетровської області, -
У березні 2020 року до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», директора Відокремленого підрозділу Криворізька ТЕС ПАТ «Дніпроенерго» Дегтяренка С.М., голови первинної профспілкової організації Криворізька ТЕС ПАТ «Дніпроенерго» Миронова М.Я. про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і повернута позивачу.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, яка винесена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм процесуального і матеріального права, ставить питання про її скасуванні і направленні справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому, скаржник зазначає, що він звернувся до суду з позовною заявою про скасування наказу №362-к від 17.03.2020 Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу де відповідачем зазначив Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», тоді, як суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження помилково вказав, що позивач звернувся до суду і з іншими вимогами, зокрема стягнення солідарно моральної шкоди, яких він не заявляв. Також, скаржник вказує, що однією з підстав повернення позову є те, що позивачем не сплачено судовий збір. Окрім того, позивач звертає увагу на те, що в ухвалі суд помилково зазначив, що позов позивачем подано до до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», директора Відокремленого підрозділу Криворізька ТЕС ПАТ «Дніпроенерго» Дегтяренка С.М., голови первинної профспілкової організації Криворізька ТЕС ПАТ «Дніпроенерго» Миронова ОСОБА_2 . про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, що не відповідає дійсності, оскільки у виправленій позовній заяві зазначено один відповідач і не заявлена вимога про стягнення моральної шкоди. Наголошує на тому, що у нього є одна вимога про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, що неможливо без скасування наказу про звільнення. Скаржник зазначає, що суд проігнорував норми ст.5 Закону України «Про судовий збір», яким визначено, що позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільнені від сплати судового збору.
Відзив на апеляційну скаргу позивача не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала, яка зазначена у п.6 ст.353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався ст.185 ЦПК України й виходив з того, що, ознайомившись з позовною заявою (з виправленими недоліками) позивач в установлені законом строки не усунув недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі без руху від 01 квітня 2020 року, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Повернення позовної заяви - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява вважається неподаною та повертається позивачу за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена.
Частиною 7 ст.185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом (ч.3 ст.185 ЦПК).
З ухвали суду від 01 квітня 2020 року вбачається, що суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 , посилаючись на її невідповідність нормам ст.175, 177 ЦПК, а саме: позивачем до позовної заяви на підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця свого проживання (перебування) не надано відповідні докази (копію паспорта з відміткою про реєстрацію місця проживання, тощо);
- позивачу у позовній заяві слід вказати у повному обсязі без скорочень організаційно правову форму відповідача, а також ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача, а також його офіційну електронну адресу та адреси електронної пошти;
- позивачем з урахуванням його позовних вимог (поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення солідарно моральної шкоди) до позовної заяви не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за вище вказані вимоги (майнового та за кожну окремо вимогу немайнового характеру), під час розгляду справи в усіх судових інстанція звільняються: позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, однак у позовній заяві позивачем крім вище вказаних вимог заявлені також інші вимоги;
- позивачем у позовній заяві не було зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- позивачу у позовній заяві слід уточнити обставини, якими він обґрунтовує свої позовні, та на підтвердження зазначити та надати докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, також слід зазначити, що позивач у позовній заяві не зазначає чи звертався він до відповідача чи відповідних державних органів з приводу викладених у позові обставин та яке було прийнято рішення чи надано відповідь останнім, а тому на підтвердження зазначеного до позовної заяви слід надати відповідні докази, крім того слід зазначити, що згідно ч.6 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
- позивачем у позовній заяві не було зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- позивачем до позовної заяви не було надано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- позивачем до позовної заяви не було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
Так, апеляційним переглядом встановлено, що копію ухвали про залишення позову без руху отримано представником позивача ОСОБА_3 06 квітня 2020 року (а.с.27), 08 квітня 2020 року позивачем на виконання ухвали без руху подана позовна заява з виправленими недоліками (а.с.28-47).
З першої позовної заяви, вбачається, що вона дійсно подана позивачем до 3-х відповідачів: Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (відповідач -1), директора Відокремленого підрозділу Криворізька ТЕС ПАТ «Дніпроенерго» Дегтяренка С.М. (відповідач-2), голови первинної профспілкової організації Криворізька ТЕС ПАТ «Дніпроенерго» Миронова ОСОБА_4 (відповідач-3), з вимогами про скасування наказу №362-к від 17.03.2020 та поновленні на роботі - вимога до відповідача-1 та про солідарне стягнення з 3-х відповідачів на користь позивача моральної шкоди в сумі один мільйон гривень та стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с.1, 12). Також в позовній заяві є посилання позивача, що він звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08 липня 2011 року.
З позовної заяви (з виправленими недоліками), поданої позивачем 08 квітня 2020 року на виконання ухвали без руху від 01 квітня 2020 року видно, що позов подано до одного відповідача - Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» з вимогами: про скасування наказу №362-к від 17.03.2020 та поновленні на роботі; стягненні заробітної плати, невиплаченої при звільненні в сумі 219311,07 грн. та компенсації заробітної плати за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденної заробітної плати 2576,67 грн. в день з моменту звільнення до поновлення на роботі (а.с.28-39).
У позовні заяві зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відповідача по справі, наведено розрахунок невиплаченої при звільненні заробітної плати, а також розрахунок середньоденної заробітної плати, до позову додана копія паспорта позивача (а.с.40), витяг з ЄРДР на АТ «ДТЕК Дніпроенерго» (а.с.41-43); розрахункові листи за листопад, березень і серпень 2019 року (а.с.44-46), витяг з ЄРДР про відсутність спору іншого сторонами між тими самими сторонами з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Колегія суддів вважає, що позивач в установлені законом строки усунув недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі без руху від 01 квітня 2020 року, оскільки подав позов з виправленими недоліками в строк 08 квітня 2020 року (з урахуванням отримання ухвали без руху 06.04.2020), визначився з відповідачем - Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» та визначився з позовними вимогами: скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати та компенсацію заробітної плати за час вимушеного прогулу з моменту звільнення і до часу поновлення на роботі з урахуванням середньоденної заробітної плати 2576,67 грн.
За нормами статті 5 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08 липня 2011 року з подальшими змінами і доповненнями, позивачі у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати звільнені від сплати судового збору, а отже, позивач, подавши позов з виправленими недоліками, уточненими позовними вимогами не повинен сплачувати судовий збір.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.3 ст.185 ЦПК України, оскільки позивач виконав вимоги статей 175 та 177 ЦПК України у встановлений судом строк, не забезпечив належної організації судового розгляду справи чим порушив право позивача ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, у зв'язку з чим ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2020 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання в порядку норм цивільного процесуального закону.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повне судове рішення складено 04 червня 2020 року.
Головуючий:
Судді: