Справа № 288/1718/19
Провадження № 2/288/76/20
01 червня 2020 року. смт.Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника Позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
представника Відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права співзабудовника та права власності на 1/3 частку недобудованого житлового будинку в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 (далі - Позивач 1) та ОСОБА_2 (далі - Позивач 2) звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 (далі - Відповідач) про визнання права співзабудовника та права власності на 1/3 частку недобудованого житлового будинку в порядку спадкування за законом, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог /а.с.80-83/ вказують, що ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_6 , який на час смерті перебував у шлюбі з Відповідачем.
За час перебування батька Позивачів у шлюбі, Відповідачу на підставі договорів дарування від 07 липня 2010 року було подаровано: - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 60.1 кв.м.; - житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 33.7 кв.м.; - земельну ділянку, площею 0.25 га, кадастровий номер 1824785300:02:005:0043, на якій розташовані вказані житлові будинки.
Рішенням виконавчого комітету Попільнянської сільської ради № 15 від 18 січня 2011 року Відповідачу надано дозвіл на реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 та 16 березня 2015 року Відповідач повідомила інспекцію держархбудконтролю в Житомирській області про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 .
Після цього, Відповідач разом з батьком Позивачів розпочали реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 , внаслідок чого було збудовано двоповерховий житловий будинок.
27 березня 2015 року, Відповідач подала декларацію про готовність до експлуатації реконструйованого І-го поверху житлового будинку АДРЕСА_1 , яку зареєстровано 03 квітня 2015 року в управлінні ДБІ у Житомирській області за № ЖТ14215092043. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифікату. Спірний будинок відповідає вимогам державних будівельних норм, так як декларація була зареєстрована, але не повернена.
Шлюбний договір між батьком Позивачів та Відповідачем не укладався, взаємної згоди щодо порядку поділу майна між ними не було досягнуто, в зв'язку з чим батьком за життя, в 2015 році, було подано позов до суду про поділ будинку та в Висновку судової будівельної - технічної експертизи, підтверджено можливість поділу спірного будинку.
Спадкоємцями за законом після смерті батька Позивачів є його дружина - Відповідач у справі та діти - Позивачі у справі, в рівних частках, які вчасно вступили у права спадкування, таким чином до них, як спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину, перейшло право на частку у майні, що належало за законом батьку в спільному майні подружжя.
Позивачі вказують, що за життя батькові належала 1/2 частка житлового будинку з гаражем, як частка у праві спільної сумісної власності подружжя, які розташовані в АДРЕСА_1 і так як є три спадкоємці першої черги, які прийняли спадщину, вони успадкували 2/3 частки з його 1/2 частки, що буде у співвідношенні - 1/3 частка всього будинку.
На звернення Позивачів до нотаріуса з метою оформлення права власності на частку у спільному майні - житловому будинку АДРЕСА_1 , їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно та документів, які б підтверджували державну реєстрацію права власності, а тому визначити що 1/2 частка вказаного житлового будинку відноситься до маси спадкового майна, а тому неможливо визначити належність даного майна батькові Позивачів .
Перший поверх житлового будинку по АДРЕСА_1 введений в експлуатацію, шляхом подачі та реєстрації декларації про готовність його до експлуатації, разом з тим, другий поверх житлового будинку недобудований та не введений в експлуатацію та в цілому право власності на новостворений об'єкт не зареєстровано, а тому будинок вважається об'єктом незавершеного будівництва, який створений за час перебування у шлюбі батька Позивачів та Відповідача.
Відповідачка, подавши декларацію про закінчення будівництва І-го поверху житлового будинку, не вчиняє будь - яких активних дій до закінчення будівництва другого поверху будинку та реєстрації права власності на житловий будинок, що робить неможливим доведення факту наявності нерухомого майна, створеного за час проживання в шлюбі з батьком Позивачів та набуття за Позивачами права власності на частку у спільному майні подружжя.
Позивачі вказують, що на час початку будівництва житлового будинку, Відповідач перебувала в шлюбі з їх батьком, а тому він мав всі права та обов'язки співзабудовника житлового будинку та вони, як спадкоємці, мають право звернутися до суду з позовом про визнання за ними майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини та успадковано ними в розмірі 1/3 частки будинку.
На підставі вищевикладеного, Позивачі просять визнати за ними, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 , майнові права співзабудовника житлового будинку з гаражем, які розташовані в АДРЕСА_1 та визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 частку недобудованого житлового будинку з гаражем, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 та представник Позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задоволити.
Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення.
Суд, вислухавши Позивача 1, представника Позивача 2 та представника Відповідача, дослідивши цивільну справу № 288/901/15-ц, інвентаризаційні справи № 33 та № 283, реєстраційні справи, матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_6 помер ~ ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Попільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області складено актовий запис № 91. / а.с.7/
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 23 лютого 2008 року між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було укладено шлюб. /а.с.8/
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , ОСОБА_6 вказаний батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_2 . /а.с.9-11/
Згідно договору дарування житлового будинку від 07 липня 2010 року серії ВМХ 730916, Дарувальник - ОСОБА_10 подарувала, а Обдарована - ОСОБА_5 , прийняла в дар належний Дарувальнику житловий будинок, з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, загальною площею 0.2900 га, кадастровий номер 1824785300:02:005:0043, 1824785300:02:005:0044. Житловий будинок, що відчужується цегляний, позначений на плані літерою «А», житловою площею 34.2 кв.м., загальною площею 60.1 кв.м. та спорудження, позначені на плані, а саме: сарай дерев'яний, загальною площею 19.9 кв.м., позначений на плані літерою «Б», літня кухня цегляна, загальною площею 4.0 кв.м., позначена на плані літерою «Г», погріб бутовий, загальною площею 12.5 кв.м., позначений на плані літерою «В». /а.с.12, 46/
20 вересня 2010 року комунальним підприємством «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради на підставі договору дарування /ВМХ 730916/ від 07 липня 2010 року зареєстровано право власності ОСОБА_5 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.13, 47/
Згідно договору дарування житлового будинку від 07 липня 2010 року серії ВМХ 730917, Дарувальник - ОСОБА_10 подарувала, а Обдарована - ОСОБА_5 , прийняла в дар належний Дарувальнику житловий будинок, з господарськими будівлями під АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці, загальною площею 0.2900 га, кадастровий номер 1824785300:02:005:0043, 1824785300:02:005:0044. Житловий будинок, що відчужується цегляний, позначений на плані літерою «А», житловою площею 22.0 кв.м., загальною площею 33.7 кв.м. та спорудження, позначені на плані, а саме: сарай цегляний, загальною площею 18.0 кв.м., позначений на плані літерою «Б», сарай цегляний, загальною площею 3.5 кв.м., позначений на плані літерою «В», погріб бутовий, загальною площею 3.5 кв.м., позначений на плані літерою «пд». /а.с.14, 48/
20 вересня 2010 року комунальним підприємством «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради на підставі договору дарування /ВМХ 730917/ від 07 липня 2010 року зареєстровано право власності ОСОБА_5 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с.15, 49/
Згідно договору дарування житлового будинку від 07 липня 2010 року, Дарувальник - ОСОБА_10 подарувала, а Обдарована - ОСОБА_5 , прийняла в дар земельну ділянку номер АДРЕСА_1 , розмір земельної ділянки становить 0.2900 гектарів, яка передана у власність: для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд - 0.2500 га; для ведення особистого селянського господарства - 0.0400 га, які належать Дарувальнику на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 629187 , ЯК № 629186 , кадастрові номера земельної ділянки: - 1824785300:02:005:0043 - 0.2500 га; 1824785300:02:005:0044 - 0.0400 га. /а.с.16, 50/
В Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 629187 , ОСОБА_11 приватним нотаріусом Попільнянського районного нотаріального округу, 07 липня 2010 року за реєстром № 857 посвідчено Договір дарування земельної ділянки, на підставі якого зроблено відмітку про те, що до ОСОБА_5 перейшло право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 1824785300:02:005:0043, яка належала ОСОБА_10 . /а.с.17, 51/
Рішенням виконавчого комітету Попільнянської сільської ради № 15 від 18 січня 2011 року надано дозвіл ОСОБА_5 на реконструкцію житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_5 замовити проектну документацію та отримати дозвіл на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурного будівельного контролю. /а.с.18, 52/
27 лютого 2012 року відділом містобудування, архітектури та житлово - комунального господарства виготовлено Будівельний паспорт реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 . /а.с.54-55/
ОСОБА_5 15 березня 2012 року звернулась до Інспекції держархбудконтролю в Житомирській області з повідомленням про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку - 150.00 кв.м. (будівельний паспорт № 4 від 27 лютого 2012 року, розроблений відділом містобудування, архітектури та ЖКГ Попільнянської РДА). /а.с.53/
03 квітня 2015 року в Управлінні Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівельні роботи на якому виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, згідно якої замовник - ОСОБА_5 повідомила про початок виконання будівельних робіт - реконструкції І-го поверху житлового будинку, загальною площею - 126.5 кв.м., житловою площею - 73.2 кв.м., нежитловою площею - 53.3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа № 33 від 11 листопада 2014 року. /а.с.19, 56/
11 листопада 2014 року КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2, інвентаризаційна справа № 33 , замовник ОСОБА_5 та згідно експлікації до плану будинку: - І поверх: - хол - 20.9. кв.м., - житлова - 11.6 кв.м., - житлова - 12.1 кв.м., - житлова - 13.7 кв.м., - житлова - 20.3 кв.м., - житлова - 15.5 кв.м., - коридор - 7.5 кв.м., - кухня - 15.1 кв.м., - туалет - 1.6 кв.м., - ванна - 8.2 кв.м., всього під І поверх - 126.5 кв.м.; - ІІ поверх: - хол - 21.4 кв.м., - житлова - 11.6 кв.м., - житлова - 12.1 кв.м., - житлова - 14.3 кв.м., - коридор - 20.9 кв.м., - коридор - 7.7 кв.м., - ігрова кімната - 33.1 кв.м., комора - 8.9 кв.м., всього під ІІ поверх - 130.1 кв.м., всього під будинком - 256.6 кв.м. /а.с.20-24, 57-62/
Відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_2 , розташовано: - житловий будинок під літерою «А-2» - 2011 року побудови; - погріб з шийкою під літерою «Є» - 1975 року побудови; - погріб під частиною будівлі під літерою «пд» - 1980 року побудови; - сарай під літерою «Б» - 1980 року побудови; - сарай під літерою «В» - 1980 року побудови; - літня кухня під літерою «Г» - 1975 року побудови; - гараж під літерою «Д» - 2010 року побудови, інвентаризаційна вартість - 580910.00 гривень. /а.с.25/
13 липня 2017 року за вих. № 168/01-16 Попільнянською державною нотаріальною конторою видано довідку про те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 відкрито спадкову справу № 107/2017 року. Спадкоємцями на все майно є його дружина - ОСОБА_5 та діти померлого: дочка - ОСОБА_2 , син померлого - ОСОБА_1 , в рівних частках кожен, які відповідно до статей 1268-1270 ЦК України вчасно вступили у права спадкування. /а.с.26/
Попільнянською державною нотаріальною конторою 20 серпня 2019 року за вих. № 112/01-16 на заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 31 липня 2019 року щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 повідомлено, що правовстановлюючі документи на заявлене майно та документи у заявника, які б підтверджували державну реєстрацію права власності відсутні, отже визначити, що 1/2 частина вказаного житлового будинку відноситься до маси спадкового майна та, що власником даного майна був ОСОБА_6 неможливо. /а.с.27/
В Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 листопада 2019 року зазначено, що зареєстровано право власності ОСОБА_5 на: - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 33.7 кв.м., житлова площа 22.0 кв.м.; - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60.1 кв.м., житлова площа 34.2 кв.м. /а.с.28/
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2019 року в цивільній справі № 288/901/15-ц - 2/288/7/19, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виділення частки у натурі в житловому будинку в порядку спадкування. /а.с.63-70/
В судовому засіданні досліджено матеріали цивільної справи № 288/901/15-ц та під час розгляду даної справи проведено судову будівельно - технічну експертизу № 835/12.18 від 25 січня 2019 року в якій зроблено заключення про те, що: 1. На об'єкті - житловому будинку АДРЕСА_2 , виконане нове будівництво житлового двоповерхового будинку; 2. Ступінь будівельної готовності 2-го поверху житлового будинку АДРЕСА_2 складає 79 %; 3. Виділити одну третю частку житлового будинку АДРЕСА_2 з господарськими будівлями та спорудами з урахуванням площі, яка була подарована ОСОБА_5 , відповідно до вимог нормативно - правових актів у галузі будівництва - технічно можливо; 4. На розгляд суду пропонуються три варіанти виділення одної третьої частки житлового будинку АДРЕСА_2 з господарськими будівлями та спорудами. Варіанти виділення надані в таблицях 3, 4, 5 дослідницької частини та зображені схематично в Додатку № 1, 2, 3 до даного Висновку /т.2 а.с.37-74/. В письмових уточненнях щодо адреси садиби в Висновку експерта № 835/12.18 за результатами проведення судової оціночно - будівельної та будівельно - технічної експертизи /т.2 а.с.111-113/ вказано, що адреса об'єкта, який досліджувався у висновку експерта № 835/12.18 від 03 грудня 2018 року - є АДРЕСА_1 .
Також, в порядку розгляду вказаної справи судом було витребувано та оглянуто в судовому засіданні Реєстраційні та Інвентаризаційні справи на будинок АДРЕСА_1 та на будинок АДРЕСА_2 .
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивачі звернулися до суду з позовом в якому просять визнати за ними, в порядку спадкування за законом після смерті батька, майнові права співзабудовника житлового будинку з гаражем та визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті батька, право власності на 1/3 частку недобудованого житлового будинку з гаражем.
На підтвердження заявлених позовних вимог, Позивачі посилаються на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, яким встановлено, що за позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
З огляду на викладене, Позивачі вказують, що спірний житловий будинок є об'єктом незавершеного будівництва, який збудований під час шлюбу їх батька з Відповідачем, за спільні кошти подружжя, а отже є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, будинок фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини Відповідача, в зв'язку з чим Позивачі, як спадкоємці після смерті їх батька, позбавлені можливості реалізувати своє право на 1/3 частку спірного об'єкта незавершеного будівництва.
Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
За статтями 69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судове практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Відповідно до статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» закріплено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, частина третя статті 368 ЦК), відповідно до частини другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки тощо.
Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Майном, відповідно до частини першої статті 190 та 179 ЦК України, є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати права та обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.
Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком як об'єктом права власності є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Одночасно частиною третьою статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Отже, об'єкт незавершеного будівництва за визначенням частини третьої статті 331 ЦК України, за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво).
Виходячи з аналізу вказаних норм та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь - яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, встановлених актами цивільного законодавства.
Таким чином, вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановленні законодавчими актами.
В частині другій статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» роз'яснено - якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законом порядку.
За змістом статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної діяльності.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Поняття ж самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 ЦК України, яка унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Таким чином, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об'єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
В пункті 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 7 від 25 вересня 2015 року «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» визначено, що в розумінні частини першої статті 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно - будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) раніше отримано право власності.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що при вирішенні спорів про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суди повинні враховувати роз'яснення, надані у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)».
Так, в пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» встановлено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів (пункт 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»).
Також, у пункті 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» врегульовано, що в справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Таким чином, поняття «об'єкт незавершеного будівництва» (частина третя статті 331 ЦК України) та «самочинно збудований об'єкт» (частина перша статті 376 ЦК України) мають різний правовий статус та відмінне законодавче регулювання.
Викладене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 916/633/19, в якій дано розмежування термінів «самочинно збудований об'єкт» та «об'єкт незавершеного будівництва»).
Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року (далі - ДБН), відповідно до якого реконструкція - це перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв'язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників застарілого житлового фонду").
В пункті 2.3 Розділу 2 «Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна», не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Системний аналіз наведених вище вимог законодавства вказує на те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Судом встановлено, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2019 року в цивільній справі № 288/901/15-ц, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про виділення частки у натурі в житловому будинку в порядку спадкування /а.с.63-70/.
Підставою для відмови в задоволенні позову вказано неможливість задоволення позовних вимог про виділення Позивачам в натурі 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зважаючи на наявність самочинного будівництва (реконструкції, перебудови) спірного житлового будинку, у зв'язку з чим він втратив тотожність з тим, який подарований ОСОБА_5 , не введений в експлуатацію та на нього не зареєстровано право власності, а тому він не підлягає поділу, а також відсутністю доказів належності ОСОБА_6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
В абзаці 7, 8 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» визначено, що під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України № 3038-VI дозвільний документ (статті 35-37), що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі. Під проектом слід розуміти залежно від категорії об'єкта будівництва відповідний склад документації, визначеної статтями 1, 7 та 8 Закону України № 687-XIV, отриманої відповідно до статей 29, 31 Закону № 3038-VI, а також будівельний паспорт та технічні умови, отримані відповідно до статей 27, 30 зазначеного Закону.
Разом з тим, Відповідач повідомила інспекцію держархбудконтролю в Житомирській області про початок виконання будівельних робіт - реконструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку - 150.0 кв.м., також Відповідачем подано Декларацію про готовність об'єкта та вказано його характеристику: - один поверх; - загальна площа 126.5 кв.м.; - житлова площа 73.2 кв.м.; - нежитлова площа 53.3 кв.м. /а.с.53, 56/
У Висновку судової будівельно - технічної експертизи № 835/12.18 від 25 січня 2019 року, який міститься в матеріалах цивільної справи № 288/901/15-ц /т.2 а.с.47/ при дослідженні першого питання, експертом вказано, що після аналізу даних технічного паспорту БТІ та зі слів власника будинку, на місці старого будинку загальною площею 60.1 кв.м. по АДРЕСА_1 (Технічний паспорт на садибний житловий будинок АДРЕСА_1 від 27 січня 2006 року) був побудований новий двоповерховий житловий будинок загальною площею 256.6 кв.м. Зазначено, що реконструкція будинку передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності). Після проведеного дослідження конструктивних елементів житлового будинку, можна зробити висновок про те, що несучі та огороджувальні конструкції старого будинку були демонтовані повністю та на місці старого будинку зведено новий двоповерховий будинок зі зміною (збільшенням) габаритних розмірів, конфігурації планувального рішення будинку.
Позивачі просять визнати за ними, в порядку спадкування майнові права співзабудовника житлового будинку з гаражем та право власності на 1/3 частку недобудованого житлового будинку з гаражем, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Таким чином, Позивачами заявлені позовні вимоги про визнання прав співзабудовника та поділ об'єкту незавершеного будівництва, в той час як обставини встановлені під час розгляду справи та надані сторонами докази вказують на те, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки його збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту. Було проведено нове будівництво двоповерхового будинку площею 256.6 кв.м., в той час, як ОСОБА_5 повідомила про початок реконструкції одного поверху житлового будинку за вказаною адресою, загальною площею 126.5 кв.м.
Тобто, спірний об'єкт нерухомості є самочинним будівництвом, який виник у результаті реконструкції (капітального ремонту, перебудови) вже існуючого об'єкта, здійсненої без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації та дозволу на виконання будівельних робіт від органів архітектурно - будівельного контролю.
Зазначені обставини, які вказують на факт самочинного будівництва об'єкту нерухомості узгоджуються також з висновками, викладеними в рішенні Попільнянського районного суду Житомирської області в справі № 288/901/15-ц, яке набрало законної сили.
Частиною першою статті 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Системний аналіз вищевикладеного вказує на те, що Позивачами заявлено вимогу про визнання в порядку спадкування майнових прав співзабудовника недобудованого житлового будинку з гаражем та права власності на частку недобудованого житлового будинку з гаражем, в той час судом встановлено, що даний об'єкт нерухомого майна є об'єктом самочинного будівництва, яке поділу не підлягає, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.
Керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»; статтями 60, 69, 70 СК України; статтями 15, 16, 179, 181, 182, 190, 317, 319, 321, 331, 328, 368, 372, 376, 380, 1216, 1217, 1218, 1223 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 82, 89, 128, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права співзабудовника та права власності на 1/3 частку недобудованого житлового будинку в порядку спадкування за законом - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник