П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4251/19
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
при секретарі Ішханяні Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 30.01.2020р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-Н» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
02.12.2019 року ТОВ «Мегабуд-Н» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової служби України та ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило суд:
- скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.11.2019 року №1335962/41528079;
- зобов'язати Державну податкову службу України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є протиправним та таким, що порушує норми чинного законодавства, оскільки позивачем дійсно були здійснені спірні господарські операції із автотранспортних послуг на користь свого контрагента, а на безпідставне зупинення реєстрації поданих накладних були направленні усі відповідні документи.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року адміністративний позов ТОВ «Мегабуд-Н» - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 22.11.2019 року №1335962/41528079. У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДПС у Миколаївській області 27.02.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені.
В зв'язку з вказаними вище обставинами, враховуючи встановлений на всій території України «особливий» режим «карантину», а також з метою запобігання поширенню як на території України, так і приміщеннях 5ААС, респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої «коронавірусом SARS-CoV-2» та убезпечення як сторін по справі, так і працівників суду від вищевказаної особливо небезпечної інфекційної хвороби, апеляційний суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні без участі сторін та за наявними у справі матеріалами (доказами).
Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
01.10.2019 року між позивачем та ТОВ «Чисто Клінінг» було укладено договір №10-10-2019 купівлі-продажу товарів, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 400 000 грн.
Згідно видаткової накладної №75 від 01.10.2019 року, на адресу ТОВ «Чисто Клінінг» було поставлено товарно-матеріальні цінності на загальну суму 642,84 грн. із ПДВ.
01.10.2019 року позивачем було складено податкову накладну №4 від 01.10.2019 року на суму 642,84 грн., та 30.10.2019 року позивачем було направлено зазначену накладну для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
30.10.2019 року о 17:09:43 відповідачем було направлено позивачу квитанцію про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, в результаті обробки якої зазначено, що документ прийнято, але реєстрація зупинена на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, та позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
08.11.2019 року позивач направив на адресу відповідача письмове пояснення щодо обставин виконання договору із своїм контрагентом та копії первинних фінансово-господарських документів, що підтверджують реальність здійснення цієї операції.
Однак, 22.11.2019 року контролюючим органом винесено рішення №1335962/41528079 про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.10.2019 року №4 з підстав того, що платником податків нібито не надано документи, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
Не погоджуючись з такими діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Так, як встановлено судами обох інстанцій, на час винесення спірних правовідносин, останні регламентуються Податковим кодексом України, Постановою КМУ №1246 від 29.12.2010 року «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», Постановою КМУ №117 від 21.02.2018 року «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», яка набрала чинності 22.03.2018 року, Наказом Міністерства фінансів України №567 від 16.06.2017 року «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», яке було чинним на момент досліджуваних відносин (втратив чинність 25.05.2018 року).
Згідно положень ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата складання податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
У відповідності до приписів п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.12 Постанови №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.
Згідно з п.3 затверджених Постановою КМУ №117 від 21.02.2018 року Порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які набрали чинності 22.03.2018 року, податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до встановлених ознак.
Як передбачено п.5 Порядків №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Пунктом 7 Порядків №117 встановлено, що у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Згідно п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом №567, Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:
- обсяг постачання товару/послуг, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податків за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
- відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними пп.215.3.1 та 215.3.2 п.215.3 ст.215 ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.
Крім цього, Вичерпний перелік документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику.
Такий перелік затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567, та передбачає надання платником податків для критерію, зазначеного у пп.1 п.6 Критеріїв:
- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт/послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Для критерію, зазначеного в пп.2 п. 6 Критеріїв необхідно надати:
- договори у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, відвантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт, послуг) за урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначені в Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно - правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.
Згідно п.12-15 Порядків №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Одночасно, пунктами 18-21 Порядків №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п.15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).
Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 27 Порядків №117 встановлено, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п.3 Порядку розгляду скарг скарги подаються платником податку на додану вартість до ДФС протягом 10 календарних днів з дня набрання чинності рішенням комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо останній день строку припадає на вихідний, неробочий або святковий день, останнім днем такого строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним, неробочим або святковим днем. Строк подання скарги може бути продовженим за правилами і на підставах, визначених п.102.6 ст.102 ПК України.
За результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає рішення щодо скарги, яке реєструється службою діловодства ДФС та надсилається платнику податку з урахуванням вимог, визначених п.56.23 ст.56 Кодексу.
В свою чергу, пп.56.23.4 п.56.23 ст.56 ПК України встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
Пунктом 13-14 «Порядку розгляду скарг» визначено, що за результатами розгляду скарги комісія ДФС з питань розгляду скарг приймає одне з таких рішень: задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; залишає скаргу без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін; залишає скаргу без розгляду.
Скарга залишається без розгляду у разі, коли до прийняття рішення комісією ДФС з питань розгляду скарг до зазначеної комісії надійшла заява платника податку про відмову від поданої ним скарги.
Згідно п.18-19 Порядку рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг не підлягає подальшому адміністративному оскарженню та може бути оскаржене в судовому порядку.
Задоволення скарги є підставою для реєстрації зазначених у скарзі податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням вимог п.200-1.3 ст.200-1 Кодексу.
Так, як встановлено судами обох інстанцій, приймаючи спірне рішення від 22.11.2019 року №1335962/41528079, контролюючий орган зазначив, що відмова у реєстрації податкової накладної позивача, прийнята з підстав не надання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, що в свою чергу призвело до порушення вимог встановлених п.14 Порядку.
Однак, винесене рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №1335962/41528079 не містять чітко встановлених критеріїв, за якими позивач міг би зрозуміти, які невідповідності документації спричинили отриману відмову.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, у зазначених рішеннях у відповідних графах міститься вимога до контролюючого органу щодо виділення необхідних для надання документів. Ця вимога виражена шляхом зазначення «документи, які не надано, підкреслити». Однак, ця вимога контролюючим органом також не виконана.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, даному спірному рішенню від 22.11.2019 року №1335962/41528079 про відмову у реєстрації податкової накладної передувало рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної оформленого квитанцією від 30.10.2019 року про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачаться з цієї квитанції реєстрація поданої позивачем податкової накладної зупинена на підставі п.201.16 ст.201 ПК України, ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, та позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Дійсно, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної є відповідність податкової накладної критеріям ризиковості у п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку і здійснення операцій».
Однак, який самий абзац п.п.1.6 п.1 Критеріїв став підставою для зупинення реєстрації податкових накладних позивача, відповідачем не обґрунтовано.
В свою чергу, на вимогу відповідача, позивачем 08.11.2019 року на адресу відповідача було направлено письмові пояснення щодо обставин виконання договору із своїм контрагентом та копії фінансово-господарських документів, що підтверджують реальність здійснення операцій, а саме: податкову накладну №4 від 01.10.2019 року, квитанцію до податкової накладної, видаткову накладну №75 від 01.10.2019 року, рахунок на оплату №79 від 01.10.2019 року, платіжне доручення №3 від 11.11.2019 року, товарний чек №Кнк/МУ-0020651 від 09.01.2019 року, фіскальний чек №31356 від 09.01.2019 року, звіт про виконання коштів виданих на відрядження або підзвіт №6 від 09.01.2019 року, видатковий касовий ордер №11 від 09.01.2019 року, договір №01-10-2019 року, довіреність №1 від 01.10.2019 року, штатний розклад на 01.11.2019 року, два звіти 20 ОПП з квитанціями, договір №01-04-19 від 01.04.2019 року, витяг з реєстру ЄДР ТОВ «Мегабуд-Н».
Надані позивачем документи на адресу відповідача, цілком відповідають вимогами п.14 Порядку необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Проте, як вже зазначалося вище, відповідачем 22.11.2019 року прийнято рішення №1335962/41528079, з якого вбачається, що воно прийнято з підстав не надання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Але, як встановлено судами обох інстанцій, контролюючим органом в квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.21 Порядку №117, та має досить абстрактний та формальний характер.
Отже, як беззаперечно встановлено судами обох інстанцій, всі претензії відповідача, як під час зупинення реєстрації, так і під час відмови в реєстрації податкової накладної стосувалися не надання документів та зазначена лише юридична оцінка (кваліфікація), але не викладено жодної фактичної обставини, стосовно якої така оцінка (кваліфікація) надана. А також не вказано, що саме порушено позивачем, та яких конкретно документів не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної.
Т.б., на думку суду, такі дії відповідача фактично не дають платнику податків можливість підтвердити реальність господарських операцій саме у спосіб, який необхідний для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Таким чином, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про протиправність прийнятого спірного рішення та, відповідно, необхідність скасування рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 22.11.2019 року №1335962/41528079.
Стосовно ж інших п/вимог позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ст.382 КАС України, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що останні задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Дійсно, як вбачається зі змісту приписів ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Так, інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Разом з тим, з аналізу вищезазначеної норми процесуального закону слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення фактично є правом суду, а не обов'язком і, в свою чергу, має застосовуватися у виключних випадках, зокрема, коли судове рішення тривалий час умисно (т.б. без поважних причин) взагалі ніяким чином не виконується.
Позивач же в своїй позовній заяві не навів жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у зв'язку з чим, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність необхідності у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі.
Також судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
В свою чергу, як передбачено ч.3 ст.134 КАС України, Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Одночасно, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Однак при цьому, слід звернути увагу й на те, що згідно із ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути «співмірним» із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір-доручення про надання правової допомоги від 10.09.2019 року, додаток №1 до Договору-доручення №ПН-9, Протокол №1 узгодження договірної ціни, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.11.2019 року, рахунок-фактуру №ПН-9/4 від 20.11.2019 року, платіжне доручення №47 від 26.112019 року.
Як вбачається з протоколу №1 узгодження договірної ціни, що є додатком №1 до договору-доручення про надання правової допомоги №ПН-9 від 20.11.2019 року Адвокатським бюро «Сергія Бєліка» надавалися позивачу правові послуги та винагорода була визначена в розмірі 11000 грн.
Проте, враховуючи конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 КАС України, факт відсутності ціни позову, несуттєву складність справи, а також приймаючи до уваги не співмірність загального розміру витрат фактично наданим послугам, який, в свою чергу, є непропорційним до предмета спору, суд апеляційної інстанції проходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає лише частковому задоволенню на суму 1000 грн.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 03.06.2020р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко