Справа № 620/376/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Ткаченко О.Є.
04 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін), м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 30 березня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка», про зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- зобов'язати зарахувати до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах період її роботи з 25.08.1981 по 20.08.1992;
- зобов'язати призначити з 08.08.2019 пенсію на пільгових умовах за списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позов мотивовано тим, що станом на день звернення до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах її загальний трудовий стаж становив 37 років 06 місяців 03 дні (пільговий стаж - 10 років 11 місяців 25 днів), а посади, які вона займала під час роботи на ЗАТ ВТФ «Сіверянка», дають право на пільгову пенсію за Списком №2. Враховуючи наведене, вважає, що зазначене є достатньою умовою для призначення відповідачем їй пенсії, однак ГУПФУ в Чернігівській області протиправно відмовило у задоволенні її заяви.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року позов задоволено повністю.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи з 03.09.1981 по 20.08.1992.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 08.08.2019 пенсію на пільгових умовах за списком №2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.13-15) позивач працювала, у тому числі, за такими спеціальностями:
- з 17.07.1985 по 14.03.1986 - слюсар-налагоджувальник 5 розряду ЕМО виробництва засобів хімзахисту на Чернігівській фабриці гумо-технічних виробів (з 18.03.1992 - Чернігівська швейна фабрика «Сіверянка», з 29.10.1992 - орендне підприємство «Сіверянка», з 28.12.1993 - АТ закритого типу виробничо-торгова фірма «Сіверянка», з 20.05.2011 - ПАТ виробничо-торгова фірма «Сіверянка»);
з 25.08.1981 - швачка-мотористка по 4 розряду швейного цеху з шкідливими умовами праці;
з 05.08.1982 - переведена швачкою-мотористкою по 4 розряду з нормальними умовами праці;
з 01.09.1988 - встановлено 3 розряд оператора швейного обладнання;
з 04.10.1994 - швачка 3 розряду цеху №2;
з 07.06.2004 - швачка 3 розряду цех № 3;
з 05.12.2012 - швачка 3 розряду цеху № 3;
з 24.04.2014 - звільнена з роботи.
08.08.2019 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 15.11.2019 за № 6469/03-14 відповідач відмовив в призначенні пенсії позивачу за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи на пільгових умовах по Списку № 2 на підставі невідповідності записів в трудовій книжці та довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Позивач не погоджуючись з протиправною відмовою відповідачів в зарахуванні пільгового стажу певних періодів роботи, а також в призначенні їй пенсії на пільгових умовах, звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», який гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій та встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 100 вказаного Закону №1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Згідно із пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 4 підрозділу 1 розділу XI «Хімічне виробництво» Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, до переліку включені робітники та інженерно-технічні робітники, безпосередньо зайняті у цехах, виробництвах (на правах цехів) та окремих установках, зокрема, виробництв засобів хімічного захисту (зазначений порядок діяв до 01.01.1992).
Крім того, у розділі X «Хімічне виробництво» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, зазначено робітників та інженерно-технічних робітників, безпосередньо зайнятих у цехах, виробництвах (на правах цехів) та окремих установках, зокрема, виробництв засобів хімічного захисту.
Згідно з розділом X «Хімічне виробництво» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, до вказаного переліку включені зайняті повний робочих день робітники у цехах з виробництва засобів хімічного захисту.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Пунктом 3 вказаного Порядку №383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Щодо посилання відповідача на те, що спірний період праці позивача не підтверджено документами про безпосередню її участь у виробництві засобів хімічного захисту, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії (08.08.2019) досягла необхідного 50 річного віку (а.с.6).
Згідно з відомостями трудової книжки позивача від 25.08.1981 серії НОМЕР_2 позивач з 25.08.1981 працювала на Чернігівській фабриці гумотехнічних виробів за такими спеціальностями: з 25.08.1981 - швачка - мотористка по 4 розряду швейного цеху з шкідливими умовами праці; з 05.08.1982 - переведена швачкою-мотористкою по 4 розряду з нормальними умовами праці; з 01.09.1988 - встановлено 3 розряд оператора швейного обладнання; з 04.10.1994 - швачка 3 розряду цеху №2; з 07.06.2004 - швачка 3 розряду цех № 3; з 05.12.2012 - швачка 3 розряду цеху № 3; з 24.04.2014 - звільнена з роботи. (а.с.13-15).
18.03.1992 Чернігівську фабрику гумотехнічних виробів перейменовано в Чернігівську швейну фабрику «Сіверянка» (наказ від 18.03.1992 №44); 29.10.1992 Чернігівська швейна фабрика «Сіверянка» реорганізована в Орендне підприємство «Сіверянка» (наказ від 24.12.1992 №205); 28.12.1993 Орендне підприємство «Сіверянка» перетворено в Акціонерне товариство закритого типу виробничо-торгову фірму «Сіверянка» (наказ від 28.12.1993 №2); 20.05.2011 Закрите акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка» було перейменоване в Публічне акціонерне товариство виробничо-торгова фірма «Сіверянка».
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Наказом директора Чернігівської швейної фабрики «Сіверянка» «Про затвердження Переліку робочих місць, виробництв, професій та посад працівників яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення» №168 від 23 грудня 1993 року, затверджено Перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням, згідно списків №1 та №2.
Встаноілено, що 23.12.1993 на підприємстві було проведено атестацію робочих місць, зокрема наказом від 23.12.1993 №168 затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій та посад, робітникам яких підтверджується право на пільгове пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим посада позивача з цього часу віднесена до посад зі шкідливими умовами праці.
А як вбачається з Листа Державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації від 05.06.2001 року №306/13, умови праці, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 за професіями, приведеними в Наказі №168 від 23 грудня 1993 року, працівникам ЗАТ «Сіверянка» підтверджено на термін до 23 грудня 1998 року.
Окрім зазначеного звертає увагу на те, що як вбачається з довідки ПАТ ВТФ «Сіверянка» від 08.07.2019 № 10 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ОСОБА_1 , остання працювала повний робочий день на Чернігівській фабриці гумотехнічних виробів і за період з 03.09.1981 по 31.12.1991 виконувала роботи безпосередньо у виробництві засобів хімічного захисту за посадами учениця швачки, швачка, що передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (підстава для видачі: наказ від 24.08.1981 №75-ок) (а.с.16).
Вищевикладене спростовує твердження відповідача, що спірний період праці позивача не підтверджено документами про безпосередню її участь у виробництві засобів хімічного захисту.
Отже, трудовою книжкою позивача підтверджується її робота зі шкідливими умовами праці у період з 03.09.1981 по 20.08.1992 швачки та довідкою ПАТ ВТФ «Сіверянка» від 08.07.2019 № 10 підтверджується, що позивач працювала повний робочий день та виконувала роботи безпосередньо у виробництві засобів хімічного захисту, які згідно постанов Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Колегія суддів зазначає, що довідка ПАТ ВТФ «Сіверянка» від 08.07.2019 № 10 уточнює саме характер виконуваної ОСОБА_1 роботи, в той час, як період роботи, що зараховуються до спеціального стажу, підтверджується саме трудовою книжкою позивача.
Таким чином, виходячи з меж позовних вимог, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується робота позивача, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за період з 03.09.1981 по 20.08.1992, то відповідний період має бути зарахований до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2019 року у справі №750/12532/16-а.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
М.І. Кобаль