Справа № 640/13857/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
03 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії,
Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача вчинити дії, а саме - привести до попереднього стану самочинно реконструйовані нежилі приміщення: № 31-А (відповідно до технічного паспорта на нежитловий будинок (приміщення), виготовленого ПП «Приват-Інвеста» станом на 07.08.2017 року, інвентаризаційна справа № 193/08-17) та № 31-Б (відповідно до технічного паспорта на нежитловий будинок (приміщення), виготовленого ПП «Приват-Інвеста» станом на 27.09.2017 року, інвентаризаційна справа № 240/09-17) у будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що погодження будівництва (реконструкції) необхідне лише щодо об'єктів, які є історичною пам'яткою або щойно виявленого об'єкту культурної спадщини або щодо об'єкту в межах територій пам'яток місцевого значення, їх територій і зон охорони. Нежитлові приміщення №31-А, 31-Б по АДРЕСА_3 не перебувають на обліку як пам'ятка або щойно виявлений об'єкт культурної спадщини та розташовані поза межами територій пам'яток місцевого значення та їх охоронних зон, а тому погодженню не підлягають. Апелянт зазначив, що припис від 28.11.2018 року щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт виконаний, а припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28.11.2018 року неможливо виконати, так як зазначені приміщення не є об'єктом культурної спадщини, та розташовані поза межами територій пам'яток місцевого значення та їх охоронних зон, тому погодженню не підлягають.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
18.03.2020 року за клопотанням сторін, обґрунтованим введенням карантинних заходів у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), розгляд справи було відкладено.
26.05.2020 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Також апелянтом було заявлено клопотання про проведення комплексної експертизи.
Згідно ч.1 ст.102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Перевіривши доводи клопотання, колегія суддів встановила, що на вирішення експерта відповідач виніс питання, які не стосуються предмету спору та зводяться до надання оцінки наслідкам впливу на об'єкти культурної спадщини здійсненої позивачем реконструкції нежитлових приміщень № 31-А , № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 під заклад громадського харчування.
Водночас, суть спору фактично полягає у встановленні факту виконання чи не виконання відповідачем вимог припису.
Отже, у даному випадку відсутня передбачена ч. 1 ст. 102 КАС України необхідна сукупність умов для призначення судової експертизи в цій справі.
Порадившись на місті колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні останнього з підстав його не обґрунтованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 20 вересня 2018 року відповідачем зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) на об'єкт будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 під заклад громадського харчування» за № КВ 061182632254, замовником будівництва якого виступає ОСОБА_1 .
На підставі колективного звернення мешканців будинку АДРЕСА_2 та мешканців будинку АДРЕСА_4 від 13.09.2018 року та наказу Департаменту № 811 від 17.10.2018 року посадовою особою Департаменту проведено позапланову перевірку на об'єкті будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 під заклад громадського харчування» з метою перевірки достовірності даних, що наведені у повідомленні про початок будівельних робіт щодо об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (ССІ) № КВ 061182632254 від 20.09.2018 року.
Результати перевірки оформлені актом від 28.11.2018 року, у висновках якого зазначено, що проектна документація на об'єкт будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 під заклад громадського харчування» не погоджена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, також не отримано дозвіл на виконання робіт відповідного органу охорони культурної спадщини.
Так, враховуючи виявлені порушення позивачем було видано ОСОБА_1 приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт та про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 28.11.2018 року, яким встановлено строк виконання до 28.12.2018 року.
Листом від 29.11.2018 року ОСОБА_1 запрошено до Департаменту на 11.12.2018 року для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Наказом № 340 від 04.12.2018 року скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (ССІ) на об'єкт будівництва: «Реконструкція нежитлових приміщень № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 під заклад громадського харчування» № КВ 061182632254 від 20.09.2018 року.
З метою перевірки виконання вимог приписів від 28.11.2018 року, посадовою особою відповідача було надіслано позивачу лист від 25.04.2019 року щодо прибуття до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та надання необхідних документів для проведення позапланового заходу.
28.05.2019 року відповідачем проведено позапланову перевірку на об'єкті будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 під заклад громадського харчування», результати якої оформлені Актом від 28.05.2019 року та протоколом про адміністративне правопорушення від 28.05.2019 року.
У вказаному акті зазначено, що оскільки станом на 28.05.2019 року позивач не реєстрував і не видавав документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: нежитлові приміщення № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 , та у квітні 2019 року посадовою особою Департаменту під час виїзду на місце було встановлено факт здійснення будівельних робіт, а саме: будівельні роботи: із облаштування вхідної групи до нежитлових приміщень № 31-А , № 31-Б ; облаштовано перекриття між приміщеннями та накриття приміщення критої тераси; облаштовано сходи біля вхідної групи нежитлових приміщень № 31-А, № 31-Б, тому замовником будівництва - ОСОБА_1 у встановлений строк добровільно не виконано вимоги, встановлені у приписах від 28.11.2018 року.
Як свідчать матеріали справи від отримання зазначених вище акту та протоколів ОСОБА_1 відмовився, про що зроблено відповідну відмітку, а зазначені документи направлено на адресу останнього засобами поштового зв'язку рекомендованим листом.
11.06.2019 року позивачем було винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 41 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Частинами 2, 3 ст. 41 Закону № 3038-VI, орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Посадові особи органів державного архітектурно- будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; 10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки.
Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені й у пункті 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, відповідно до якого посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо притягнення винної особи до відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2018 року позивачем в Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) отримано містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва "Реконструкція нежитлових приміщень № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 під заклад громадського харчування" за № 395.
У п.5 вказаних Містобудівних умов та обмежень зазначено, що ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні регулювання забудови І категорії згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів № 976 від 10.10.1988 року, № 920 від 16.07.1979 року, розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.2002 року, рішенням Київської міської ради № 370/1804 від 28.03.2002 року.
Крім того зазначено: виконати вимоги норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність", Закону України "Про охорону культурної спадщини", рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 976 від 10.10.1988 року, № 920 від 16.07.1979 року, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 979 від 17.05.2002 року, постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №318, та за необхідності отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законом порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини").
Отже, під час отримання містобудівних умов та обмежень позивач знав, що проектна документація повинна відповідати вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, та був обізнаний про те, що об'єкт будівництва "Реконструкція нежитлових приміщень № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 знаходиться в межах Центрального історичного ареалу та у разі необхідності слід отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини.
Водночас, під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) посадовими особами Департаменту було встановлено, що проектна документація на об'єкт будівництва "Реконструкція нежитлових приміщень № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 під заклад громадського харчування" не погоджена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, також не отримано дозвіл на виконання робіт відповідного органу охорони культурної спадщини.
Так, враховуючи виявлені порушення відповідачем було видано ОСОБА_1 приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт та про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 28.11.2018 року, яким встановлено строк виконання до 28.12.2018 року.
Вказані приписи є чинними та не були оскаржені ОСОБА_1
28.05.2019 року відповідачем проведено позапланову перевірку на об'єкті будівництва «Реконструкція нежитлових приміщень № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 під заклад громадського харчування», результати якої оформлені Актом від 28.05.2019 року.
У вказаному акті зазначено, що оскільки станом на 28.05.2019 року позивач не реєстрував і не видавав документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за адресою: нежитлові приміщення № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 , та у квітні 2019 року посадовою особою Департаменту під час виїзду на місце було встановлено факт здійснення будівельних робіт, а саме: будівельні роботи: із облаштування вхідної групи до нежитлових приміщень № 31-А , № 31-Б ; облаштовано перекриття між приміщеннями та накриття приміщення критої тераси; облаштовано сходи біля вхідної групи нежитлових приміщень № 31-А, № 31-Б, тому замовником будівництва - ОСОБА_1 у встановлений строк добровільно не виконано вимоги, встановлені у приписах від 28.11.2018 року.
Колегія суддів зазначає, що у постанові від 09.12.2019 року у справі № 826/22842/15 Верховний Суд зазначив, що законом визначено обов'язок суб'єкта владних повноважень видати особі, що здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з визначенням строку для добровільного виконання припису. Наступним обов'язком суб'єкта владних повноважень, який необхідно виконувати у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, є подання позову до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. Пред'явленню такого позову передують такі дії: виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
За результатами розгляду справи ВС/КАС сформував правовий висновок наступного змісту, - реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених законом має обов'язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. Звернення до суду з позовом в цьому випадку є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб'єктивних прав органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Таким чином повноваження цього органу щодо пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта не є дикредиціними. У разі ж невиконання органом державного архітектурно-будівельного контролю його повноваження, передбаченого законом, особа, яка вважає, що така бездіяльність порушує її права або законні інтереси, має право звернутися з відповідним позовом до суду.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 було допущено порушення встановленого законодавством порядку виконання будівельних робіт, а також такі порушення не були усунені шляхом виконання приписів від 28.11.2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач повинен у примусовому порядку вчинити певні дії, а саме - привести до попереднього стану самочинно реконструйовані нежилі приміщення: № 31-А та № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 .
Доводи апелянта про те, що нежитлові приміщення № 31-А, № 31-Б у будинку АДРЕСА_1 не перебувають на обліку як пам'ятка або щойно виявлений об'єкт культурної спадщини і розташовані поза межами територій пам'яток місцевого значення та їх охоронних зон, а тому погодженню не підлягають, колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне.
Так, апелянт послався на лист Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21.12.2018 року №066-959, в якому зазначено, що будівля, в якій передбачається проведення реконструкції нежитлових приміщень, на обліку як пам'ятка або щойно виявлений об'єкт культурної спадщини не перебуває і розташована поза межами території пам'яток місцевого значення та їх охоронних зон, питання розгляду і погодження зазначеної проектної документації не відноситься до повноважень Департаменту охорони культурної спадщини.
Проте, колегія суддів зазначає, що п. 14 статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить: погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини.
Згідно ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.
На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Аналіз викладених норм дає змогу дійти висновку, що у зонах охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних, земляних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.
У матеріалах справи наявний лист Міністерства культури України від 29.01.2019 року №79/10-2/61-19 «Щодо погодження проекту документації», у якому Міністерство розглянуло робочий проект реконструкції нежитлових приміщень №31-А, №31-Б під заклад громадського харчування по АДРЕСА_1 , поданий листом від 12.12.2018 року №2559/0/60-18 та повідомило позивача про те, що об'єкт реконструкції розташовується в безпосередній близькості до цілого ряду пам'яток архітектури місцевого значення, та для прийняття об'єктивного та всебічного рішення, подані матеріали слід доповнити висновком органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації щодо можливості реалізації вказаних архітектурно-містобудівних перетворень на території пам'яток місцевого значення відповідно до норм пункту 9 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам'ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.
Вказані обставини спростовують доводи апелянта, що для реконструкції нежитлових приміщень №31-А, №31-Б під заклад громадського харчування по АДРЕСА_1 не потрібний висновок органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.
У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 03.06.2020 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В.Файдюк
Є.І.Мєзєнцев