14 травня 2020 року м. Дніпросправа № 340/306/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 (суддя Пасічник Ю.П.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області про скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області з позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення двадцять другої сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області від 16.01.2020 р. № 617 яким відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,000 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівсської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.
- зобов'язати Дмитрівську сільську раду Знам'янського району Кіровоградської області повторно, з урахуванням висновків суду по справі, розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - про надання їй дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, бажане місце розташування яких зазначено на графічному матеріалі доданого до клопотання.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем допущено бездіяльність в частині розгляду його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв'язку з чим він був змушений звернутися до суду з даним позовом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 позов задоволено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Також суд першої інстанції врахував, що згідно інформації яка міститься в Публічній кадастровій карті, бажане місце розташування земельної ділянки на яку претендує позивач не обтяжене будь-яким речовим правом, що також свідчить про безпідставність посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на факт перебування земельної ділянки в колективній власності. При цьому судом першої інстанції наголошено, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га склад угідь - пасовище) для ведення особистого селянського господарства є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів.
До суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Матеріали справи містять клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Дослідивши заяву відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін, колегія суддів апеляційної інстанції не зайшла підстав для її задоволення, оскільки предмет та підстави спору, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі - не надають підстав для розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Так, частиною 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін,
- у випадках, визначених статтею 263 КАС України;
- якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного і всебічного встановлення обставин справи.
Дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, при цьому матеріали справи надають можливість встановити в повному обсязі обставин справи, тому відсутні підстави для проведення судового засідання в загальному порядку та наявні підстави для проведення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту (а.с.9).
Дмитрівська сільська рада рішенням від 16 січня 2020 року №617 відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (а.с.11).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми Конституції України, норми Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
При цьому, відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом (серед іншого):
- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.
Так, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
При цьому, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо оспорюване рішення прийнято владним суб'єктом:
- поза межами визначеної законом компетенції,
- є юридично значимими, тобто такими, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Відповідно до статті 92 Конституції України, статті 6 Земельного кодексу України -виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.
Частиною 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
У відповідності до п. "б" ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
При цьому, з огляду на зміст п. п. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
На підставі п. "б" ч. 1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак, за умови, якщо таке право не було використано раніше.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено: центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» №280/97-ВР від 21.05.1997 р. (далі-Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Аналіз вказаних положень законодавства України дає підстави для висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
частинами 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 27.02.2018 року справа №545/808/17 та постанові від 20.01.2018 року по справі №802/928/17-а.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей ЗК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року по справі №806/5106/15.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не застосування зазначеної норми.
Матеріалами справи підтверджується, що 27.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту (а.с.9).
Дмитрівська сільська рада рішенням від 16 січня 2020 року №617 відмовила у задоволенні клопотання позивача (а.с.11).
Відмова в задоволенні клопотання обґрунтована тим, що право комунальної власності Дмитрівською сільською радою на земельну ділянку, зазначену на графічних матеріалах щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, доданих до клопотання гр. ОСОБА_1 не зареєстровано, оскільки земельна ділянка відноситься до земель, що залишилися в колективній власності бувшого колективного сільськогосподарського підприємства АТ «Колос» на підставі державного акту правонаступника даного підприємства, що унеможливлює розпорядження Дмитрівською сільською радою даною земельною ділянкою відповідності до норм чинного законодавства.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції наведеними вище положеннями чинного законодавства чітко визначені підстави, порядок, строки, процедура надання суб'єктом владних повноважень дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також чітко визначені підстави, порядок, строки та відповідна процедура для відмови у наданні такого дозволу; також визначена форма прийняття відповідних рішень.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень повинен при ухваленні свого рішення чітко дотримуватися таких вимог для прийняття рішення як: форма, підстави, порядок, строки, процедура.
При цьому, порушення зазначених вимог можуть бути покладені в основу визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо прийняття такого рішення та, як наслідок, скасування такого рішення.
Бездоганне виконання суб'єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою дотримання прав та інтересів громадян. Однак порушення суб'єктом владних повноважень приписів законодавства може бути покладено в основу скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач при прийнятті рішення №617 від 16.01.2020 року не дотримався в повному обсязі вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки не врахував, що законодавчими положеннями визначено вичерпний перелік підстав для відмови громадянам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, відтак. відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач діяв не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що судом першої інстанції надано оцінку, що відмова відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав знаходження бажаної земельної ділянки в колективній власності правонаступників бувшого колективного сільськогосподарського підприємства АТ «Колос» є безпідставною з врахуванням наступного.
Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить два записи щодо юридичних осіб з кодом ЄДРПОУ 03758772 (а.с. 51-62).
Запис 1 - Товариство з додатковою відповідальністю «Колос».
Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: 03758772, сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос», 27422, Кіровоградська обл., Знам'янський район, село Дмитрівка, вулиця Фрунзе, будинок 2-а.
Запис 2 - Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос».
Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: 19.08.2011, 14281120013000155, припинено, за рішенням засновників.
Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: відомості відсутні.
Враховуючи наявну в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію не вбачається, що вказані підприємства є правонаступниками АТ «Колос», якому на підставі державного акту на право колективної власності на землю передавалась земельна ділянка.
Пунктом 21 Розділу Х. Перехідні положення Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" набрав чинності з 01.01.2019р., а тому з цієї дати право розпорядження землями, які передавались АТ «Колос» в колективну власність перейшло до Дмитрівської сільської ради.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції судом першої інстанції правильно враховано, що згідно інформації яка міститься в Публічній кадастровій карті, бажане місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач, не обтяжене будь-яким речовим правом, що також свідчить про безпідставність посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на факт перебування земельної ділянки в колективній власності.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну Дмитрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Строки касаційного оскарження, з урахуванням п. 3 Розділу IV «Прикінцеві Положення» КАС України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, продовжуються на строк дії карантину.
В повному обсязі постанова виготовлена 27.05.2020.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова