03 червня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11348/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.
розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Схід» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (суддя Озерянська С.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Схід» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТОВ «Сінево Схід» звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0024391402 від 14.08.2019.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року в задоволенні позову було відмовлено.
Позивачем подано апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, не враховано відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства.
Представник позивача апеляційну скаргу підтримав.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як свідчать матеріали справи, податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Сінево Схід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019.
За результатами перевірки було складено акт 37399/04-36-14-02/34288605 від 09.07.2019.
В висновках акту зазначено про порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 2078348 грн., в тому числі по періодам: з 2 квартал 2016 року у сумі 48600 грн.; за 3 квартал 2016 року у сумі 145800 грн.; за 4 квартал 2016 року у сумі 145800 грн.; за 1 квартал 2017 року у сумі 145800 грн.; за 2 квартал 2017 року у сумі 145800 грн.; за 3 квартал 2017 року у сумі 20799 грн.; за 4 квартал 2017 року у сумі 451010 грн.; за 3 квартал 2018 року у сумі 362155 грн.; за 4 квартал 2018 року у усім 299920 грн.; за 1 квартал 2019 року у сумі 312664 грн.;
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 № 0024391402, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2078348,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 519587,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток у перевіряємий період у розмірі 2078348 грн., а податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року № 0024391402 є обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується.
В описовій частині акту перевірки зазначено, що порушення податкового законодавства виникли в наслідок віднесення на фінансовий результат підприємства витрат з придбання роліку у ТОВ «Гошва Діджтал» у сумі 512 190грн.; недоведеності економічної доцільності витрат з придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 .
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач мав фінансово-господарські відносини з ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання послуг від 15.08.2017, предметом якого є надання ФОП ОСОБА_1 послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку.
На підтвердження отримання послуг за вказаним договором позивачем надано: акти приймання - передачі послуг від 31.10.2017 року № 02/71 від 30.11.2017 року № 03/17, від 29.12.2017 року № 1/17 та платіжні доручення. Вартість послуг у розмірі 2 453 094 грн. віднесені до витрат ІV кварталу 2017 року.
Також, позивач мав фінансово-господарські відносини з ФОП ОСОБА_2 на підставі договору від 24.06.2016 року № 1, предметом якого є надання за завданням замовника інформаційних послуг пов'язаних із забезпеченням технічної можливості передачі даних замовника у форматі XML із електронної системи замовника у портал ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розробки відповідного програмного забезпечення та підтримки його функціонування.
На підтвердження отримання послуг за вказаним договором позивачем надано: акти надання послуг від 30.06.2016 року № 1, від 31.07.2016 року № 2, від 31.08.2016 року № 3, від 30.09.2016 року № 4, від 31.10.2016 року № 5, від 30.11.2016 року № 6 та платіжні доручення. Вартість послуг у розмірі 1620000 грн. віднесені до витрат ІІ, ІІІ, ІV кварталу 2016 року.
На підставі договору від 01.12.2016 року № 1 позивач мав фінансово-господарські відносини з ФОП ОСОБА_3 . Предметом вказаного договору є надання за завданням замовника інформаційних послуг пов'язаних із забезпеченням технічної можливості передачі даних замовника у форматі XML із електронної системи замовника у портал ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розробки відповідного програмного забезпечення та підтримки його функціонування.
На підтвердження отримання послуг за вказаним договором позивачем надано: акти надання послуг від 31.01.2017 року № 2, від 28.02.2017 року № 32, від 31.03.2017 року № 5, від 28.04.2017 року № 8, від 31.05.2017 року № 10, від 30.06.2017 року № 11 та платіжні доручення. Вартість послуг у розмірі 2058069 грн. віднесені до витрат ІV кварталу 2016 року, І, ІІ, ІІІ, ІV кварталу 2017 року.
Відповідно до договору від 02.05.2018 року № 02-052018 позивач мав фінансово-господарські відносини з ФОП ОСОБА_4 , предметом якого є надання за плату погоджених сторонами послуг, види, вартість, строки та умови оплати за які погоджуються шляхом укладення додатків та додаткових угод.
На підтвердження отримання послуг за вказаним договором позивачем надано: акти надання послуг від 06.07.2018 року № 1/2018, від 06.08.2018 року № 2/2018, від 07.09.2018 року № 3/2018, від 08.10.2018 року № 4/2018, від 02.11.2018 року № 5/2018, від 03.12.2018 року № 6/2018, від 03.01.2019 року № 1/2019, від 01.02.2019 року № 2/2019, від 04.03.2019 року № 3/2019 та платіжні доручення. Вартість послуг у розмірі 4903028 грн. віднесені до витрат ІІ, ІV кварталу 2018 року та І кварталу 2019 року.
Між позивачем та ТОВ «Гошва Діджитал» було укладено договір про надання послуг від 30.05.2018 року № 30052018-1. На виконання умов зазначеного договору та додатку № 1 від 31.05.2018 року до договору ТОВ «Гошва Діджитал» було виготовлено відеоролик, на підтвердження чого надано акт надання послуг від 20.07.2018 року № 12 на загальну суму 512190 грн.
Відповідно до додатка № 1 від 31.05.2018 року права інтелектуальної власності на відеоролик належать замовникові.
Відповідно до договору від 01.08.2018 року № 0/08 укладеного позивачем з ТОВ «Медінформ Україна» зазначений відеоролик був розміщений на телебаченні для реклами у період з 01.08.2018 року по 29.10.2018 року та з 14.01.2019 року по 15.12.2019 року.
Витрати у розмірі 512190 грн. виплачені ТОВ «Гошва Діджитал» за створення зазначеного відеоролику були віднесені до складу витрат ІІІ кварталу 2018 року та відображені у бухгалтерському обліку на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, зазначив, що наявні в матеріалах справи акти приймання - передачі послуг та акти надання послуг є узагальнюючими документами, які не розкривають змісту та обсягу наданих послуг, не дають можливість ідентифікувати, які саме послуги надавалась, та не дозволяють перевірити правильність формування позивачем податкових вигод за такими операціями.
Також суд першої інстанції зазначив, що за умовами додатка № 1 від 31.05.2018 року до договору від 30.05.2018 № 30052018-1 укладеного з ТОВ «Гошва Діджитал» права інтелектуальної власності на відеоролик належать замовникові та повинен обліковуватись як нематеріальний актив, а не відображатись у складі витрат.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
У податковому обліку господарські операції та витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесені у зв'язку з цією операцією фінансові витрати.
Колегія суддів вважає доведеним позивачем зв'язок з господарською діяльністю та доходами витрат, понесених по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 .
Факт використання послуг, отриманих у вказаних контрагентів, у господарській діяльності позивача підтверджений відповідними первинними документами.
Факт надання вказаних послуг підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг, що відповідно спростовує твердження податкового органу.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «Гошва Діджитал».
Відповідно до пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 242, 18.10.1999, Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені витрати на рекламу та просування продукції на ринку;
Відтак, позивач правомірно відносив до витрат витрати по придбанню у ТОВ «Гошва Діджитал» відеоролику.
Судом першої інстанції зазначеного враховано не було, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, позовні вимоги ТОВ «Сінево Схід» нележить задовольнити.
Підлягають стягненню на користь позивача також витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 139КАС України.
Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Схід» задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Схід» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0024391402 від 14.08.2019.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінево Схід» (49044 м. Дніпро, вул. Гоголя 15, ЄДРПОУ 34288605) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Симферопольська 17-а, ЄДРПОУ 43145015) витрати по сплаті судового збору в сумі 48 025 грн. (сорок вісім тисяч двадцять п'ять гривень 00 коп.).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Повний текст постанови складений 04 червня 2020року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш