Київський апеляційний суд
3 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12018110200006255 щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Харкова, громадянина України,
що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою:
АДРЕСА_2 ,
судимого вироком Києво-Святошинського районного суду
Київської області від 07.02.2019 року за ч.1 ст.185 КК України
до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
що становить 850 гривень,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2019 року,
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.11.2019 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Справа № 11-кп/824/963/2020
Категорія: ч.3 ст.185 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_9
Доповідач:
ОСОБА_1 апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_10 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.ст.71, 72 КК України до призначеного покарання приєднати невідбуте покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2019 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі штрафом у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який виконувати самостійно.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_8 і правильність кваліфікації його дій, однак вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосував положення ст.71 КК України, яка підлягає застосуванню. Звертає увагу, що суд не врахував судимість ОСОБА_8 за попереднім вироком і те, що останній не сплатив штраф, внаслідок чого призначив йому покарання, яке не відповідає ступню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; доводи захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; доводи обвинуваченого, який висловив незгоду з вироком у частині призначеного покарання, а тому просив вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_8 вчинив крадіжку майна ОСОБА_11 за наступних обставин.
23 жовтня 2018 року близько 23 години ОСОБА_8 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , скористався відсутністю власника ОСОБА_11 та сторонніх осіб поблизу, шляхом пошкодження стіни проник у гаражне приміщення і повторно таємно викрав звідти розширювальний бак для охолодження системи автомобіля марки “КАМАЗ 55102” та дві дерев'яні сокири загальною вартістю 1 333 гривні 33 копійки. Після цього ОСОБА_8 залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому майнової шкоди на вказану суму.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.3 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли потягти зміну чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який є судимим, не одружений, не працює, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, та відсутність обставин, що його обтяжують, і правильно призначив ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Враховуючи те, що крадіжку майна ОСОБА_11 обвинувачений вчинив 23 жовтня 2018 року, тобто до постановлення вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2019 року, йому не може бути призначене покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, як про це просить в апеляційній скарзі прокурор.
Разом з тим, доводи прокурора про те, що, призначаючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції не врахував, що обвинувачений не відбув покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначене вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2019 року, оскільки штраф ним сплачено не було, є слушними.
Згідно з ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно з ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Незважаючи на те, що після постановлення вироку Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.02.2019 року було встановлено, що ОСОБА_12 вчинив ще й інший злочин до його постановлення, і призначене йому покарання у виді штрафу не відбув, сплативши лише 500 гривень, що підтверджується долученими прокурором документами, вказані обставини при призначенні йому покарання судом першої інстанції враховані не були.
Відповідно до вимог ст.409 КПК України підставами для скасування вироку суду першої інстанції при розгляді справи в суді апеляційної інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Тому відповідно до вимог ст.ст.413, 420 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто незастосування закону, який підлягає застосуванню, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання і ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції з призначенням обвинуваченому покарання більш суворого покарання за сукупністю злочинів.
При ухваленні вироку в цій частині колегія суддів відповідно до вимог ст.65 КК України враховує загальні засади призначення покарання, які взяв до уваги суд першої інстанції, і приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, покарання такого ж виду і на той самий строк, як його призначив суд першої інстанції.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 вчинив дві крадіжки чужого майна через невеликий проміжок часу, завдані його злочинними діями потерпілому ОСОБА_11 збитки не відшкодував, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання за сукупністю злочинів обрання принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим буде недоцільним.
Водночас, згідно з ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Оскільки положення ч.4 ст.70 КК України відсилають до ч.1 ст.70 КК України, у відповідності з якою суд при призначенні покарання за сукупністю злочинів повинен застосувати принципи поглинення менш суворого покарання більш суворим, повного чи часткового складання призначених покарань, що в даному випадку не допускається, колегія суддів вважає зайвим посилання в рішенні про самостійне виконання покарань на вказані норми.
З огляду на те, що колегія суддів погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, апеляційна скарга прокурора задовольняється частково.
На підставі викладеного, ст.ст.374, 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2019 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки.
На підставі ч.3 ст.72 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки, призначене цим вироком, і покарання у виді штрафу в розмірі 50 /п'ятдесяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 /вісімсот п'ятдесят/ гривень, призначене вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 лютого 2019 року, виконувати самостійно.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
На вирок може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3