Київський апеляційний суд
3 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019100050002719 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки с. Макіївка Носівського району Чернігівської області,
українки, громадянки України, що зареєстрована та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
судимої вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21.02.2018 року
за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року,
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 17.02.2020 року ОСОБА_6 визнана винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.309 КК України і їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і на неї покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Судом прийнято рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
Справа № 11-кп/824/1958/2020
Категорія: ч.2 ст.309 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покласти на неї такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_6 і правильність кваліфікації її дій, однак вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, ч.2 ст.309 КК України, призначивши ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік без відповідного обґрунтування та посилання на ст.69 КК України, у той час як санкцією вказаної норми передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як зазначено в апеляційній скарзі, як наслідок, потягло за собою призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи обвинуваченої, яка погодилася з прокурором; провівши судові дебати, надавши обвинуваченій останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_6 вчинила злочин, пов'язаний з незаконним обігом психотропної речовини, за наступних обставин.
18 липня 2019 року близько 9 години ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 2, під лавкою на землі помітила полімерний пакет, в якому виявила згортки з порошкоподібною речовиною білого кольору та пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору. Усвідомлюючи, що вмістом пакету є психотропна речовина амфетамін, ОСОБА_6 взяла його і тим самим повторно незаконно придбала без мети збуту психотропну речовину, з якою направилася в квартиру АДРЕСА_2 , де проживала, і незаконно повторно зберігала її там без мети збуту.
Того ж дня на підставі ухвали слідчого судді за місцем проживання ОСОБА_6 працівниками поліції було проведено обшук, в ході якого було виявлено поліетиленовий пакет з психотропною речовиною, обіг якої обмежено, - амфетаміном масою 0,371 г.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене повторно, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли потягти зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів прокурорів про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що виразилося в призначенні ОСОБА_6 більш м'якого покарання, ніж те, що встановлене санкцією ч.2 ст.309 КК України, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, то вони є слушними.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.
Дії, передбачені ч.2 ст.309 КК України, караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.
Всупереч цим вимогам закону суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 за ч.2 ст.309 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, тобто на строк, нижчий від найнижчої межі, встановленої у відповідній санкції, що є неправильним. При цьому положення ст.69 КК України, у відповідності з якими суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, застосовано не було.
Відповідно до вимог ст.409 КПК України підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Тому відповідно до вимог ст.ст.413, 414, 420 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто незастосування закону, який підлягає застосуванню, зокрема, санкції ч.2 ст.309 КК України, внаслідок чого до ОСОБА_6 необхідно застосувати більш суворе покарання, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання, ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції і задоволення апеляційної скарги прокурора.
При ухваленні вироку в цій частині колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття та відсутність обставин, що його обтяжують, і вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Правильними є і висновки про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, про що у вироку наведено ґрунтовні мотиви. А тому ОСОБА_6 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням за умови здійснення за нею контролю уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 /два/ роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 /один/ рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
На вирок може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3