Справа №761/22545/19 Головуючий у І інстанції Савицький О.А.
Провадження №22-ц/824/926/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
01 червня 2020року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмили Петрівни, ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ опіки та піклування Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання договорів дарування квартир недійсними,
У червні 2019 року ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом та просив суд першої інстанції визнати недійсними договір дарування квартири від 27 лютого 2019 року №205, за умовами якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та договір дарування квартири від 27 лютого 2019 року №209, за умовами якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Забігайло Л.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45724501 від 27 лютого 2019 року та індексний номер: 45722650 від 27 лютого 2019 року.
11 листопада 2019 року ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що не вжиття заходів забезпечення позову унеможливить здійснення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких було пред'явлено позов.
На підставі викладеного в заяві про забезпечення позову, ОСОБА_7 просив суд першої інстанції забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4 , а саме: квартиру, загальною площею 46,99 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1612147180000, а також на квартиру, загальною площею 45,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1021799980000, яка належить на праві власності ОСОБА_5 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_6 безпосередньо до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги банк зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову не врахував всіх обставин, що мають значення для справи та дійшов передчасного висновку про недоведеність позивачем необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.
Так, судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що відповідачами у справі було вжито ряд заходів спрямованих на уникнення такої відповідальності в тому числі і дій спрямовані на відчуження квартир, які є предметом оскаржуваних договорів купівлі-продажу.
Таким чином, не вжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_6 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, загальною площею 46,99 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1612147180000, а також на квартиру, загальною площею 45,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1021799980000.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Поліщук Б.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно суд першої інстанції виходив з того, що заявником не зазначено, яким чином невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору між сторонами є визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1021799980000 зареєстроване за ОСОБА_5 .
Даних про те, за ким зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 46,99 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна: 1612147180000 в матеріалах справи не має.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 вже звертався до суду першої інстанції з аналогічною заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані квартири. За результатами розгляду такої заяви судом першої інстанції було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, яка була залишена без змін судом апеляційної інстанції.
Звертаючись повторно з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_6 не навів нових обставин, які б надавали суду достатні правові підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або унеможливить виконання можливого рішення суду.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен пересвідчитися в тому, що вжиття таких заходів не призведе до порушення прав та законних інтересів інших осіб.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яка перебуває у власності інших осіб, які не є відповідачами у справі, призведе до порушення їх прав щодо вільного володіння належним їм на праві власності майном.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок доказування покладено саме на позивача у справі, суд позбавлений можливості самостійно збирати докази у справі на підтвердження тих чи інших обставин.
Так, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..
Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову була постановлена з дотриманням порушенням норм процесуального права, а тому не може бути скасована судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, відповідно ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 157, 374, 375, 382, 383, 384 України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2019 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забігайло Людмили Петрівни, ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ опіки та піклування Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання договорів дарування квартир недійсними залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 02 червня 2020 року.
Суддя-доповідач
Судді: