Справа № 11-cc/824/2206/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
28 травня 2020 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю:
представника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 13 березня 2020 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , яке погоджене із прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 , і накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м., житловою площею 16,7 кв. м., складається з однієї житлової кімнати та належать на праві приватної власності ОСОБА_7 , із забороною відчуження цього майна.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про поновлення їй строку на оскарження ухвали слідчого судді, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого про арешт майна.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_7 зазначає, що розгляд клопотання старшого слідчого був здійснений без її виклику, як власника майна, а копію судового рішення вона отримала лише 24 березня 2020 року. Що ж стосується ухвали слідчого судді, то автор апеляції вважає її незаконною та необґрунтованою. Зокрема, апелянт зазначає, що у клопотанні старшого слідчого про арешт майна та в постанові про визнання квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , речовим доказом у кримінальному провадженні, не вказано, якому із критеріїв, зазначених у ст. 98 КПК України, відповідає ця квартира. На думку апелянта, під час розгляду клопотання слідчий суддя, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника. Крім того, ОСОБА_7 стверджує, що вона ніколи не перебувала у відносинах із ОСОБА_10 , а також запевняє, що останній не має жодного відношення до квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був завчасно проінформований. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405, ч. 1 ст. 172 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що власником майна ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 13 березня 2020 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020110040000211, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 лютого 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Органи досудового розслідування посилаються на те, що 20 листопада 2019 року, ОСОБА_7 , перебуваючи в місті Ірпінь Київської області, шляхом обману заволоділа квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належала ОСОБА_10
05 лютого 2020 року під час допиту ОСОБА_10 останній дав показання про те, що приблизно у серпні 2014 року він познайомився із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою у подальшому перебували у цивільному шлюбі. Приблизно у травні 2019 року він запропонував ОСОБА_7 одружитись, однак остання поставила умову, що необхідна купівля спільного житла у місті Києві. У зв'язку з цим ОСОБА_10 почав активно заробляти кошти, частину з яких зберігав у сестри ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а інші кошти відкладав, перебуваючи на заробітках в Німеччині. 16 листопада 2019 року він приїхав до України для купівлі квартири та виконання вимог майбутньої дружини ОСОБА_7 , яка також приїхала до України. 20 листопада 2019 року він із ОСОБА_7 придбали квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м. Громадянка ОСОБА_7 вимагала, щоб вказана квартира була зареєстрована за нею, оскільки вона відмовить в одруженні, на що він погодився. Після оформлення квартири на ОСОБА_7 остання поїхала до Російської Федерації та в подальшому перервала зв'язок із ОСОБА_10 , одружившись з іншим чоловіком.
05 лютого 2020 року під час допиту сестри ОСОБА_10 - ОСОБА_11 остання дала показання про те, що її брат у 2014 році виїхав з України на заробітки та постійно надсилав їй зароблені гроші. Станом на 15 листопада 2019 року у неї зберігалось 10000 євро, які належали ОСОБА_10 . Того ж числа, тобто 15 листопада 2019 року, ОСОБА_10 приїхав до неї та забрав кошти, повідомивши, що буде купувати квартиру. Крім цього, ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_10 квартиру купував за погодженням із ОСОБА_7 , оскільки остання пообіцяла її брату, що вона в разі такої покупки та оформлення на неї квартири вийде за нього заміж. На початку січня 2020 року до ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що ОСОБА_7 покинула його через два тижні після купівлі квартири і вийшла заміж за іншого чоловіка. Також ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_7 не мала наміру виходити заміж за її брата, а тільки шляхом обману заволодіти його квартирою.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м., належить ОСОБА_7 .
Постановою старшого слідчого СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 від 12 лютого 2020 року квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м., визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
12 березня 2020 року старший слідчий СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 , звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м., житловою площею 16,7 кв. м., яка складається з однієї житлової кімнати та належать на праві приватної власності ОСОБА_7 , шляхом заборони її відчуження. Це клопотання мотивовано необхідністю забезпечити збереження вищевказаного майна як речового доказу у кримінальному провадженні.
13 березня 2020 року ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області зазначене клопотання старшого слідчого було задоволено і накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м., житловою площею 16,7 кв. м., складається з однієї житлової кімнати та належать на праві приватної власності ОСОБА_7 , із забороною відчуження цього майна.
Між тим, як встановила колегія суддів, таке рішення слідчого судді було постановлене з істотним порушенням вимог КПК України, через яке воно не може бути перевірено по суті і у будь-якому разі підлягає безумовному скасуванню з призначенням судом апеляційної інстанції нового розгляду у суді першої інстанції іншим слідчим суддею.
Це порушення полягає в наступному.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 108 КПК України, під час судового засідання ведеться журнал судового засідання, який, згідно з ч. 2 ст. 108 КПК України, ведеться та підписується секретарем судового засідання.
Із матеріалів провадження вбачається, що такий процесуальний документ, як журнал судового засідання, в них відсутній, а міститься довідка, датована 13 березня 2020 року, яка складена секретарем судового засідання ОСОБА_12 , наступного змісту: «У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ст. 107 КПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, журнал судового засідання не ведеться».
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо в матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлені порушення, передбачені в тому числі п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України.
Оскільки в матеріалах судового провадження відсутній журнал судового засідання за 13 березня 2020 року, в якому мало бути відображено відомості, визначені в ст. 108 КПК України, то колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга власника майна ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 13 березня 2020 року скасуванню, з постановленням судом апеляційної інстанції ухвали про призначення нового розгляду у суді першої інстанції іншим слідчим суддею клопотання старшого слідчого СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , погодженого із прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м., житловою площею 16,7 кв. м., складається з однієї житлової кімнати та належать на праві приватної власності ОСОБА_7 , шляхом заборони її відчуження.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 412, 415, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 13 березня 2020року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене із прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 , і накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м., житловою площею 16,7 кв. м., складається з однієї житлової кімнати та належать на праві приватної власності ОСОБА_7 , із забороною відчуження цього майна, - скасувати.
Постановити ухвалу, якою, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, призначити новий розгляд у суді першої інстанції іншим слідчим суддею клопотання старшого слідчого СВ Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , погодженого із прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м., житловою площею 16,7 кв. м., складається з однієї житлової кімнати та належать на праві приватної власності ОСОБА_7 , шляхом заборони її відчуження, - у зв'язку із встановленням порушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, тобто у зв'язку із відсутністю в матеріалах провадження журналу судового засідання.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
___________________ ___________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4