03.06.2020
Провадження №2/389/142/20
ЄУН 389/636/20
Рішення
(заочне)
іменем України
3 червня 2020 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Солонько К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені залу суду міста Знам'янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований відповідач, який не є членом її сім'ї. З 2013 року відповідач у будинку не проживає, участі в утриманні будинку не приймає, місце його перебування та контактні дані їй не відомі. В добровільному порядку відповідач не знімається з реєстрації місця проживання, що перешкоджає їй користуватися та розпоряджатися своїм майном, тому вона змушена звернутися до суду з даною позовною заявою.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, але подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглядати справу за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач повторно не з'явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив та відзив не подав. Згідно з ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03.06.2020 розгляд справи проводиться заочно.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.10.2009 №24111000, реєстраційне посвідчення від 12.10.2009 та договір дарування житлового будинку від 09.10.2009 свідчать про те, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 (а.с.7, 8).
З копії паспорта громадянина України, виданого 30.11.2012 на ім'я відповідача, будинкової книги, а також інформації, наданої Знам'янським РС УДМС України в Кіровоградській області та виконавчим комітетом Знам'янської міської ради Кіровоградської області встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.01.2010 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 (а.с.6, 9-11, 21, 26).
Як вбачається з довідки від 04.03.2020 №12 та актів про не проживання особи від 05.06.2019, 03.03.2020, за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживає з 2013 року (а.с.12, 13, 14).
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, відповідно до Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У ч.1 ст.383 ЦК України зазначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Частиною 2 статті 406 ЦК України визначено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку. Відповідач спільним побутом з позивачем не пов'язаний, взаємних прав та обов'язків вони не мають. Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 , який не є членом сім'ї ОСОБА_1 , у її будинку перешкоджає їй розпоряджатися своїм майном, при цьому відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає.
Дослідивши надані докази та встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, аналізуючи та оцінюючи всі докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що право відповідача, який не пов'язаний з позивачем спільними побутом, на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, ст.ст.319, 321, 383, 391, 406 ЦК України, керуючись ст.ст.81, 223, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Судовий збір віднести на рахунок позивачки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п.3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 284, 354 цього Кодексу щодо подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження судового рішення продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва