308/4812/20
03.06.2020 р. м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Малюк В.М., при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю., за участі прокурора - Дебець Р., особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали справи про адміністративне порушення за протоколом старшого оперуповноваженого 1-го сектору Управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Бойко Б.Б. відносно :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 , звільненої з посади спеціаліста відділу офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,-
ОСОБА_1 обіймала посаду спеціаліста відділу офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 та будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, як суб'єкт декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування та яка є суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення згідно підпункту в) пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.2 ст.45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого терміну декларування (до 00 год. 00 хв. 01.04.2019 року), а саме 08.07.2019 року, опублікувала на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію як суб'єкт декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (за минулий 2018 рік), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнала повністю та пояснила, що подала декларацію лише в липні 2019 р., оскільки вважала що потрібно подавати декларацію через рік після звільнення. Так, оскільки вона звільнилася в серпні 2018 року, то вважала, що декларацію слід подати до серпня 2019 р.
Прокурор Дебець Р. в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскільки у матеріалах справи зібрано достатньо доказів, які вказують про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Також, зазначив, що оскільки строки накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи минули, то просив провадження по справі закрити.
Заслухавши думку прокурора, пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст.172-6 КУпАП відповідальність настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, передбаченої ЗУ «Про запобігання корупції» особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При цьому діяння, передбачені ст.172-6 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.
Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення.
Встановлено, що ОСОБА_2 обіймала посаду спеціаліста відділу офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_2 та будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, як суб'єкт декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування та яка є суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення згідно підпункту в) пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» в порушення вимог ч.2 ст.45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого терміну декларування (до 00 год. 00 хв. 01.04.2019 року), а саме 08.07.2019 року, опублікувала на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію як суб'єкт декларування, який припинив діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування ( за минулий 2018 рік).
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про вчинення адміністративного корупційного правопорушення №79 від 19.05.2020 року, рапортом оперуповноваженого Бойко Б. від 05.05.2020 року, листом в.о. керівника Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_4 від 17.03.2020 року, повідомленням Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 17.04.2019 року, скріншотом з офіційного веб-сайту НАЗК щодо дати опублікування декларації ОСОБА_1 , поясненнями ОСОБА_1 від 19.05.2020 року та іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» №13 від 25.05.1998 року, у справах даної категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 КУпАП. При цьому, особливу увагу необхідно звертати на з'ясування в кожній справі зокрема і питань, чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
В свою чергу, виходячи з ч. 4 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Так, провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи) (пункт 2.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП».
Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення складається з різних стадій, які відрізняються одна від одної колом учасників провадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю, зокрема це: стадія порушення адміністративного провадження та адміністративне розслідування; розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення в ній постанови; перегляд справи у зв'язку із оскарженням постанови по справі; виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Закріплення строків давності слугує кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (пункт 137 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Заява № 21722/11).
Таким чином, в даному випадку застосування строку накладення адміністративного стягнення є важливим аспектом права на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано статтею 6 Європейської конвенції з прав людини, при цьому роль такого строку має велике значення, під час інтерпретації в світлі преамбули Конвенції, відповідна частина якої, проголошує верховенство закону, що є обов'язковим для країни, які підписали Конвенцію.
В пункті 7 статті 247 КУпАП містить імперативне правило, згідно із яким провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно пункту 5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» судам слід мати на увазі, що адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення (ч.3 ст. 38 КУпАП в старій редакції). Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.
Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.
Вказівка законодавця у п.7 ст.247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 КУпАП. Разом з тим сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст. 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об'єктивного і повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб'єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.
Так, як вбачається з матеріалів справи, з метою перевірки фактів, що можуть свідчити про вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією діянь, 17.04.2019 року т.в.о. військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 було направлено повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції, про факт несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: ОСОБА_1 , яка обіймала посаду спеціаліста відділу офіцерів запасу і кадрів Закарпатського обласного військового комісаріату. (НАЗК отримало вказане повідомлення 29.05.2019 року).
З листа НАЗК №44-01/9176/20 від 12.03.2020 року, слідує, що останні повідомили Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України про несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації лише 12.03.2020 року, тобто після спливу майже річного строку з моменту виявлення самого факту адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що НАЗК стало відомо про факти, що можуть свідчити про вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією діянь ОСОБА_1 - ще у травні 2019 року, а тому моментом виявлення вказаного у протоколі правопорушення, слід вважати саме травень 2019 року.
Частиною 4 статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Приймаючи до уваги вищенаведене та те, що строк для накладання адміністративного стягнення, визначений ч.4 ст.38 КУпАП, з моменту виявлення правопорушення, на момент розгляду справи минув, суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.38, 172-6 ч.2, 245, 247 ч.1 п., 283,-285, 287,-291, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі ч.4 ст.38, п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку для накладення адміністративного стягнення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя В.М.Малюк