Справа № 562/532/20
12.05.2020 року Здолбунівський районний суд Рівненської області
в складі :
головуючого судді Мички І.М.
секретар судового засідання Берун А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Здолбунів Рівненської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1564611 від 27.09.2019 року,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Управління патрульної поліції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1564611 від 27.09.2019 року.
В обґрунтування позову зазначає, що 27 вересня 2019 року лейтенантом поліції бат. 1 рота 2 Управління патрульної поліції у Рівненській області Галаном Олегом Сергійовичем складено постанову про накладення адміністративног стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1564611. В постанові вказано , що 27.09.2020 року о 22:29:43 на трасі Р-81 (Казанка- Снігурівка- Антонівка - Р/-47/) 336 водій керував ТЗ, що підлягає обов"язковому технічному контролю , але своєчасно його не пройшов, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП. Однак, позивач вважає що порушень правил дорожнього руху не допускав. Так,як порядок проведення обов"язкового технічного контролю обсягу перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р.№137 затверджено Порядок проведення обов"язкового технічного контролю та обсягми перевірки технічного стану транспортного засобів.Вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 3,5 тонн не підлягають технічному контролю. Автомобіль , яким керував позивач маж вантажопідйомність 600 кг. Дана обставина стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Отже обов"язок проходити технічний контроль відсутній. Постанова складена за відсутності позивача. Він ніколи не зупинявся з приводу керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов"язковому технічному контролю , але своєчасно його не пройшов. Постанова при позивачу не складалася та не могла складатися. Адже вона складена за допомогою комп"ютерної техніки, це свідчить , що вона складена на дорозі під час зупинки автомобіля , а в офісі. Так, як позивач не міг бути присутнім при винесенні постанови, що призвело до порушення його права на захист , передбаченого ст. 55,59 Конституції України.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просить їх задовольнити.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у Рівненській області в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином.
Від відповідача на адресу суду не надходило жодних клопотань, відзиву на адміністративний позов.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Так , як представник відповідача, відповідач в судове засідання не з'явилися без повідомлення причин неявки, жодних відомостей про поважність причин такої неявки у суду немає, позивач просить справу розглядати без його участі, а тому суд приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності учасників.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідачем складено постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1564611 від 27.09.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.9 КУпАП України , адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Всупереч даним вимогам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст.121 КУпАП, не надано.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
З приводу доводів позивача щодо неправомірності розгляду справи на місці вчинення правопорушення суд зазначає наступне.
У Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Таким чином, КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014)
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, згідно з положеннями ч. ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи відносно позивача.
Рішення КСУ 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються.
У зв'язку з цим, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач повторно не з'явився у судове засідання, не подав відзив на позовну заяву, не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування винесеної постанови, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП є недоведеним.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 121 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
Керуючись ч. 4 ст. 229, 241, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1564611 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1564611 від 27.09. 2029 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. - закрити.
Апеляційна скарги на судове рішення відповідно до ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області.
Суддя