Справа № 306/1647/19
Провадження № 2/306/69/20
02 червня 2020 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі :
головуючого - судді Уліганинця П.І.
за участю секретаря судового засідання Пецко Ж.М.
представника позивача Бігар В.В.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до підписаної відповідачем заяви № б/н від 26.01.2012 року відповідач ОСОБА_3 , отримала кредит у розмірі 2 500 (дві тисячі п"ятсот) грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Станом на 10.05.2019 року внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору виникла заборгованість по кредиту в сумі 48 685 (сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят п"ять) грн. 70 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку, а також понесені судові витрати.
20.09.2019 р. ухвалою Свалявського районного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с. 39).
Ухвалою Свалявського районного суду від 28.11.2019 р. задоволено клопотання представника відповідача щодо витребовування від АТ КБ "ПриватБанк" оригіналів документів кредитної справи укладеної між АТ КБ "ПриватБанк" та позичальником, для огляду в судовому засіданні (а.с. 107).
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, пояснив, що відповідачу за даним договором кредиту перевипускалася картка зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 08.2016 року.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила. При цьому, пояснила, що відповідачем кредит сплачувався, окрім того позивачем пропущено строк позовної давності. Також, просила врахувати подний нею відзив.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково зважаючи на наступне.
Згідно рішення Свалявського районного суду від 14.05.2013 р. по справі № 306/409/12 про розірвання шлюбу, відповідачу ОСОБА_3 відновлено дошлюбне прізвище " ОСОБА_3 " (а.с. 98-99).
Судом встановлено, що 26.01.2012 року між ПАТ КБ ,,Приватбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок і відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, позичальник отримала платіжну кредитну карту «Універсальна»/Gold. Крім того в анкеті зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, те що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
На підтвердження умов договору АТ КБ «ПриватБанк» надано суду копію анкети-заяви відповідача, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, розрахунок заборгованості (а.с. 9-25).
Відповідно до розрахунків заборгованості за договором № б/н від 26.01.2012 року, станом на 31.05.2015 року така складає 48 685,70 грн. ; з яких: 0,00 грн. - тіло кредиту; 3 323,14 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 39 068,00 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов"язання; 3 500,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн., а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2 294,56 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 5-8).
Що стосується строку позовної давності, то суд виходить з наступного.
Зокрема, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦК України.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до пунктів правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.
Встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 було видано кредитні картки згідно кредитного договору б/н від 26.01.2012 року за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 зі строком дії первипущеної картки до останнього дня 08.2016 року про, що свідчить довідка АТ "ПриватБанк" за № 30.1.0.0/2-20190809/93 від 08.11.2019 року (а.с. 82).
Вказане узгоджується з розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що ОСОБА_3 в період дії перевипущеної картки користувалася нею, позаяк останній платіж такою внесено 26.05.2016 року в сумі 75,11 грн. (а.с. 7).
Зазначено, що строк повернення кредиту в повному обсязі настав 31.08.2016 року. З позовом до суду банк звернувся 19.08.2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності (а.с. 2).
Відтак, за правовим змістом згаданої норми Закону встановлено, позивач не пропустив встановлений цивільним законодавством строк звернення до суду з вимогою про захист свого права.
З приводу розміру заборгованості, необхідно зазначити наступне.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( ст. 1055 ЦК України ).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Разом з тим вищевказані документи не підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин та наявність заборгованості.
Так, у анкеті-заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Втім, як убачається із вказаної анкети-заяви від 26.01.2012 року, підписаної сторонами, розмір кредиту та процентна ставка взагалі не зазначені, така містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію. Сама ж заява, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема: номеру, строку дії платіжної картки, яка видана банком відповідачу, не містить відомостей щодо розміру кредиту, істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше) і відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язанняу вигляді грошової суми та її визначеного розміру, які Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути і складові його повної вартості, зокрема пеню за несвоєчасну сплату кредиту та штрафи.
Крім того, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису позичальника.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 26.01.2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови (а.с. 11-25).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов розуміла відповідач ОСОБА_3 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
До того ж, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
На підставі наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній постанові по справі № 342/180/17-ц суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року (справа №342/180/17-ц).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем в порядку, передбаченому законом, погодження всіх істотних умов договору та обґрунтованості розрахунку заборгованості. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань. А тому відсутні правові підстави для стягнення на користь банку процентів за користування кредитом та пені за недотримання умов кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.01.2012 року в розмірі 3 323 (три тисячі тристо двадцять три) грн. 14 коп. (заборгованість за простроченим тілом кредиту). В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити
Відповідно до ст. 141 ЦПК України - судові витрати, пов"язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 137, 141, 223, 280, 281, 284, 285, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 551, 610, 625-626, 628-629, 638, 1048-1050, 1054-1056 ЦК України, суд, -
Позов АТ КБ "ПРИВАТБАНК" - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк.: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (адреса 01001, м. Київ, вул.Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_4 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.01.2012 року в розмірі 3 323 (три тисячі триста двадцять три) грн. 14 коп. та 1 921 (одна тисяча девятсот двадцять одну) грн. 00 коп. суму сплаченого судового збору.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Закарпатського апеляційного суду через Свалявський районний суд Закарпатської області.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
02.06.2020 року