308/2063/20
21.05.2020 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участю особи відносно якої складено протокол Чумак Т.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом серії ДПР18 №283972 від 21.02.2020, які надійшли від Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №283972 від 21.02.2020, вбачається, що 20.02.2020 о 23 год. 20 хв. в м. Ужгород, по вул. Боженко, 1, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Skoda Octavia A7 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився у присутності двох свідків о 00 год. 14 хв. Вказаним водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні, вину не визнав, заперечив факт керування транспортними засобом в стані алкогольного спяніння та вважає, що було порушено порядок огляду на стан спяніння, просив суд закрити провадження по справі у звязку з відсутність складу адміністративного правопорушення. Після оформлення документів він самостійно направився для огляду до Закарпатського ОНД, за результатами якого він перебував у тверезому стані. Вказує, що свідки були відсутні, а тільки після складання протоколу невідомі особи підписали щось і пішли. Їх особи не встановлювались.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень п.1.3, п.3.3. Розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них» затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ №100 від 03.02.2016, необхідність відеофіксації: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції». Випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при поверхневому; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Відповідно до п. 3.5 Розділу ІІІ Інструкції, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно».
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №283972 від 21.02.2020, зазначено, що 20.02.2020 о 23 год. 20 хв. в м. Ужгород, по вул. Боженко, 1, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Skoda Octavia A7 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп'яніння водій відмовився у присутності двох свідків о 00 год. 14 хв.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103.
Згідно п.п. 6, 7, 8 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №283972 від 21.02.2020 року додано друковані бланки письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підписані ними про те, що у їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляд у встановленому Законом порядку для визначення стану спяніння.
Проте, у вказаних поясненнях відсутні відомості, на підставі чого було встановлено особи вказаних свідків.
Судом зі змісту відеозапису з місця події, відтвореним та дослідженим під час судового засідання, встановлено, що в зазначений в протоколі час та місці, ОСОБА_1 знаходиться на вулиці, під час розмови з працівником поліції заперечує факт перебування в стані алкогольного сп'яніння. На відеозаписі зафіксовано частину подій на місці зупинки, частину подій в ЗОНД (факт відмови від проходження огляду в ЗОНД в присутності двох свідків взагалі відсутній), після спілкування працівників поліції на вулиці разом з ОСОБА_1 , процедуру часткового складання протоколу, потім зачитування його змісту.
Разом з тим, наданий відеозапис надісланий до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення, який було досліджено в судовому засідання, не містить достатніх та достовірних даних про те, що 20.02.2020 о 23 год. 20 хв. в м. Ужгород, по вул. Боженко, 1, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Skoda Octavia A7 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. З дослідженого відеозапису встановити присутність свідків вказаних в протоколі не можливо. На відеозаписі крім поліцейських та особи відносно якої складено протокол, наявна одна особа чоловічої статі, анкетні відомості якої не зазначаються під час складання протоколу або відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. На відеозаписі вбачається присутність інших невстановлених осіб, яких не зафіксовано за допомогою відеокамер в повній мірі, а видно виключно частину тулуба осіб. Під час фіксації відеокамерами, відомостей про встановлення анкетних даних таких осіб відеозапис не містить.
Таким чином, суд не вважає що даний відеозапис може слугувати належним доказом, оскільки він не відтворює факт вчиненого адміністративного правопорушення, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судове засідання свідки, зазначені в протоколі, не з'явилися, повідомлялись неодноразово про місце та час судового засідання. Судом додатково направлялись шляхом смс-направлень повідомлення про місце та час судового засідання свідкам, на номера мобільних телефонів вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення.
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що він був присутній під час зупинення транспортного засобу, в якості пасажира. Під час зясування обставин неувімкнення показчику повороту у ОСОБА_1 запитували про вживання алкогольних напоїв. При цьому останній заперечував факт перебування в стані алкогольного сп'яніння або вживання алкогольних напоїв. Після чого ОСОБА_1 разом з працівниками патрульної поліції поїхали в невідомому йому напрямку, а він залишив місце зупинки транспортного засобу. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП не був присутнім.
Судом встановлено, що не погоджуючись з твердженнями працівників поліції ОСОБА_1 самостійно звернувся до Закарпатського обласного наркологічного диспансеру для проведення огляду. Згідно протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану спяніння Закарпатського обласного наркологічного диспансеру №161 від 21.02.2020 року (освідчення 21.02.2020 року о 01 год. 30 хв.) на момент огляду ОСОБА_1 клінічних ознак спяніння не виявлено, тверезий.
При цьому, огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на підставі якого надано протокол №161 від 21.02.2020 року проводився за самозверненням ОСОБА_1 , у відсутності поліцейського, з порушенням процедури визначеної ст. 266 КУпАП та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 р. №1103.
Разом з тим, з згідно протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану спяніння №161 від 21.02.2020 року (освідчення 21.02.2020 року о 01 год. 30 хв.) на момент огляду ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено та такий є тверезим, що обґрунтовано ставить під сумнів висновки наведені в протоколі.
ОСОБА_1 як в судовому засіданні так і під час складання протоколу заперечував факт вживання алкогольних напоїв, та наявність ознак такого сп'яніння, та присутність двох свідків, При цьому, надані суду докази до матеріалів адміністративної справи, не спростовують доводів сторони захисту.
Правова позиція по справі самого ОСОБА_1 , є його засобом захисту та підлягає ретельній перевірці під час судового розгляду з огляду на вільне визначення своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин події, шляхом безпосереднього дослідження доказів судом, а обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Крім того, відповідно до п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 р. № 1452/735, У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я). Додатком за № 1 Інструкції затверджено форму такого направлення.
Дослідивши адміністративний протокол та додатки до нього суддя зазначає, що таке направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в додатках до протоколу відсутнє.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП проведення огляду із порушенням встановленого порядку є недійсним, а тому вважаю, що в даному випадку такий огляд слід вважати недійсним, оскільки було порушено процедуру та відсутні спростованні твердження сторонни захисту про залучення двох свідків.
За таких обставин, суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б беззаперечно доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення та містять істотні недоліки. Відтак, оцінюючи кожен доказ окремо з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що у справі відсутні достатні і достовірні докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння (наявність ознак такого), що відповідно виключає в діях особи склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке ставиться йому в провину.
Виходячи із сталої практики Європейського суду з прав людини ( рішення у справі « Еркапіч проти Хорватії» від 25.04.2013 року) з приводу дотримання національними судами під час розгляду справ п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, згідно якої « за відсутності суттєвих підстав для протилежного, поняття справедливого судового розгляду вимагає надавати більшого значення свідченням, наданими у суді, порівняно з протоколами допитів осіб на попередньому слідстві, оскільки останні являють собою, передусім, процес збору стороною обвинувачення інформації на підтримку своєї позиції».
При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Суд враховує, що з метою об'єктивного з'ясування обставин справи із вказаного питання до суду для надання пояснень неодноразово належним чином викликався працівник поліції, яким складено протокол у справі про адміністративне правопорушення, але жодного разу він на виклики не з'явився. Судом, неодноразово викликались співробітники Управляння патрульної поліції, що оформлювали матеріали, однак вони до суду жодного разу не з'явились. До суду від Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Вінницькій області надійшов лист про неможливість працівників поліції ( зокрема ОСОБА_5 ) з'явитися на виклик до суду через проведення карантинних заходів на території України.
Судом вжито всіх можливих заходів щодо їх виклику, які визначені положеннями КУпАП.
Таким чином, надані органом поліції матеріали суд визнає недостатніми для підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого правопорушення, а отже, керуючись фундаментальним принципом презумпції невинуватості та вимогами п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з причини відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Оцінивши всі докази в їх сукупності, з урахуванням того, що ОСОБА_1 як при складанні протоколу, так і в судовому засіданні заперечував факт керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, приходжу до висновку, що при складенні протоколу відносно ОСОБА_1 працівниками поліції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у фабулі протоколу щодо керування особою автомобілем в стані алкогольного спяніння, а надані докази не можуть бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки суперечать критерію доказування «поза розумним сумнівом» та логічно не узгоджуються між собою.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Встановлені у суді обставини не підтверджують правильність викладених у протоколі даних про обставини правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
За вищезазначених обставин, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 9, 245, 247 п.1, 280, 283 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош