про закриття провадження у справі
03 червня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/225/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому порядку) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Бочковецької сільської ради ХХХХІV сесії VII скликання від 18.12.2019 р. № 531/44/19 та рішення Бочковецької сільської ради ХХХХІV сесії VII скликання від 18.12.2019 р. № 532/44/19;
- зобов'язати Бочковецьку сільську раду Хотинського району Чернівецької області надати йому, ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що він та ОСОБА_2 (далі - третя особа) є братом та сестрою і мешкають по сусідству на двох суміжних домогосподарствах, які згідно погосподарських книг є самостійними домогосподарствами по АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 .
Роками між ними йде суперечка за поділ земельної ділянки, якою довгий час спільно користувалися позивач та третя особа без оформлення документів на право власності.
Так, у 1953-1954 р.р. в ОСОБА_3 - діда позивача та третьої особи, було в користуванні одне домогосподарство площею 0,39 га, в т.ч. 0,01 га під жилими будівлями. Станом на сьогодні при уточнені вимірів на місцевості - площею 0,43 га.
В 1953 р. з дозволу ОСОБА_3 на території старого домогосподарства відкрилося нове домогосподарство (шляхом виділення) та надання в користування 0,25 га землі для ОСОБА_4 - батька позивача та третьої особи.
Тобто, утворюються два домогосподарства. В одному домогосподарстві головою двору був ОСОБА_3 , а в другому - ОСОБА_4 .
У 1980 р. третя особа вибула із домогосподарства батьків, яка станом на 1980-1982 р. р. мала особистий рахунок №454 до домогосподарства з особовим рахунком № 451, яке було домогосподарством ОСОБА_3 .
Фактичної межі (огорожі) між цими домогосподарствами не було. Поділ відмічено шляхом заведення нового номера домогосподарства в погосподарській книзі та виділення новому домогосподарству землі площею 0,25 га.
За кожним домогосподарством була закріплена земля (присадибна ділянка) по 0,25 га. На території двох домогосподарств були наявні жилі будівлі та споруди.
Станом на час звернення із позовом, це домогосподарство за адресою АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 .
Як зазначав позивач в позовній заяві, після смерті батька ОСОБА_4 , він набув права власності на майно відповідно до Свідоцтва на право на спадщину за заповітом та до нього перейшло право користування земельною ділянкою, закріпленою за даним домогосподарством.
Однак, Бочковецька сільська рада у 2014 р. прийняла рішення, на підставі яких незаконно передала третій особі у приватну власність земельну ділянку площею 0,1504 га для ведення особистого селянського господарства із земель для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій знаходилась частина будівель, які належали позивачу.
На підставі вказаних рішень, третя особа приватизувала земельну ділянку загальною площею 0,4004 га, яка фактично знаходиться під двома домогосподарствами за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з таким розподілом землі, позивач звернувся до суду. Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 10.01.2018 р. у справі №724/710/15-ц визнано незаконним рішення 34 сесії 6 скликання Бочковецької сільської ради Хотинського району № 443/34/14 від 28.04.2014 р. зі змінами, які були внесені рішенням 36 сесії 6 скликання Бочковецької сільської ради № 468/36/14 від 22.07.2014 р. щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Визнано незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.08.2014 р. про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (індексний номер: АДРЕСА_2 ), розташовану за адресою: с. Бочківці Хотинського району Чернівецької області, кадастровий номер: 7325080800:01:001:0233.
На думку позивача, після винесення даного судового рішення у третьої особи (яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) залишилась в приватній власності земельна ділянка 0.1504 га - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться поруч земельної ділянки, приватизація якої скасована, а у власності громади Бочковецької сільської ради залишилось біля 0,28 га землі, яка може бути виділена у власність позивачу та третій особі.
У позовній заяві позивач стверджує, що неодноразово звертався до Бочковецької сільської ради з клопотанням надати безплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Так, керуючись ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України, позивач звернувся до Бочковецької сільської ради із заявою від 23.01.2018 р. про надання безплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та відповідно надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, постійна комісія з питань планування, міського бюджету, фінансів, соціально-економічного та культурного розвитку села, земельної реформи та навколишнього середовища Бочковецької сільської ради 30.03.2018 р. рекомендувала відповідачу надати йому (позивачу) дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки лише на 0,10 га.
Не погодившись із таким рішенням, 30.03.2018 р. позивач подав заяву та відкликав заяву від 23.01.2018 р.
04.05.2018 р. позивач повторно звертається до Бочковецької сільської ради із проханням вирішити спірне питання користування земельною ділянкою 0,28 (0,25 + 0,03) га ним та третьою особою.
Розглянувши вказану заяву, земельна комісія при виконавчому комітеті Бочковецької сільської ради рекомендувала позивачу та третій особі написати заяви на відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та рекомендувала сесії Бочковецької сільської ради провести розподіл земельної ділянки в рівних частинах, тобто по 0,14 га.
Зазначені рішення Бочковецької сільської ради та її робочих органів, як зазначав позивач у позові, є неприйнятними для нього, оскільки рішення приймалися в порушення його права на безоплатну передачу земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах із земель державної або комунальної власності в розмірі 0,25 га.
Крім того, позивач зазначав, що сесією Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області VII скликання прийнято рішення №462/40/19 від 10.07.2019 р., яким третій особі надано дозвіл на виготовлення технічних матеріалів та документів із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно, позивачу залишилась до виділення земельна ділянка площею приблизно 0,13 га.
Третя особа оскаржила зазначене рішення Бочковецької сільської ради до суду. 30.09.2019 р. Чернівецьким окружним адміністративним судом рішення у справі № 824/911/19-а визнано протиправним та скасовано рішення № 462/40/19 від 10.07.2019 р. Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області про дозвіл на виготовлення технічних матеріалів щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 .
У черговий раз 01.11.2019 р. позивач звернувся до Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області із заявою про надання безплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та відповідно надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду заяви, Бочковецька сільська рада винесла рішення від 12.11.2019 р. № 499/43/19, яким вирішила: відмовити позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га; рекомендувати до наступної сесії сільської ради позивачу та третій особі вирішити питання щодо площ земельних ділянок необхідних для обслуговування їх житлових будинків.
Не погоджуючись зі змістом зазначеного рішення, 12.11.2019 р. позивач повторно подав заяву про надання безплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та відповідно надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду заяви, Бочковецька сільська рада винесла рішення від 18.12.2019 р. № 531/44/19, яким вирішила надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Одночасно, Бочковецька сільська рада розглядала заяву третьої особи (сестри позивача та сусідки по земельній ділянці) про надання дозволу на виготовлення технічних матеріалів та документів щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за результатами розгляду якої винесла рішення від 18.12.2019 р. № 532/44/19, яким вирішила: надати дозвіл на виготовлення технічних матеріалів та документів із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 орієнтовно площею 0,22 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 .
Рішення Бочковецької сільської ради від 18.12.12.2019 р. № 531/44/19 та № 532/44/19 позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в порушення вимог ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України відповідач безпідставно надав дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, якою користувався батько позивача не йому, а третій особі.
Крім того, позивач зазначав, що відповідач безпідставно передав безоплатно земельну ділянку третій особі за рахунок земельної ділянки, на яку він має законне право.
Бочковецька сільська рада подала до суду письмові пояснення, в яких зазначала, що між позивачем та третьою особою з 2013 р. тривають суперечки стосовно земельної ділянки, у зв'язку з чим сільська рада пропонувала їм вирішити питання по розподілу землі добровільно.
У поясненнях відповідач вказував, що за часи ведення погосподарських книг по обліку земельних ділянок в погосподарських книгах була допущена помилка, де автоматично написано для обслуговування житлового будинку позивача 0,25 га.
Крім того, відповідач зазначав, що керуючись ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України позивачу було надано земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,07 га, так як житловий будинок та господарські будівлі знаходяться на земельній ділянці третьої особи.
Третя особа ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій вказувала на безпідставність заявленого позову.
Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав до суду відповідь на відзив.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.05.2020 р. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, шляхом заборони Бочковецькій сільській раді Хотинського району Чернівецької області виносити будь-які рішення, які стосуються передачі у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки орієнтовною площею 0,22 га, до часу скасування судом заходу забезпечення позову.
З'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставі своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
Постановою апеляційного суду Чернівецької області у справі № 724/710/15-ц від 10.01.2018 р. встановлено наступні обставини.
Рішенням Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 15.09.1994 р. (протокол № 2) передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельні ділянки загальною площею 0,43 га, з них - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства - 0,18 га.
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.09.2013 р. ОСОБА_2 є спадкоємцем нерухомого майна, а саме, житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_3 .
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 9485467 від 16.09.2013 р. видно, що на ім'я ОСОБА_1 зареєстрований об'єкт нерухомого майна - житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_3 .
З довідок № № 310-02-20, 312-02-20 від 30.03.2015 р., виданих Бочковецькою сільською радою, вбачається, що по АДРЕСА_3 зареєстрована ОСОБА_2 , яка проживала там з 2011 року. На день смерті батьків по АДРЕСА_3 проживали з дня народження ОСОБА_1 , 1968 р.н. та ОСОБА_2 , яка проживала без реєстрації.
Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,1504 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, та земельна ділянка площею 0,25 га - для будівництва і обслуговуванні житлового будинку, господарських будівель і споруд, які передані згідно рішень Бочковецької сільської ради від 28.04.2014 р. та 22.07.2014 р.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 р. у справі № 824/911/19-а, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власницею житлового будинку, загальною площею 90,2 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначений житловий будинок на земельній ділянці кадастровий номер 7325080800:01:001:0233, реєстраційний номер 438138073250, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,25 га.
Рішенням сесії Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області VI скликання № 443/34/14 від 28.04.2014 р., розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 , які знаходяться в її користуванні, вирішено:
- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_3 загальною площею 0,3289 га, в тому числі: 0,1785 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 7325080800:01:001:0233) по АДРЕСА_3 ; 0,1504 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 7325080800:01:001:0234) по АДРЕСА_3 ;
- передати безоплатно у власність вищевказані земельні ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 загальною площею 0,3289 га.
Рішенням сесії Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області VI скликання № 468/36/14 від 22.07.2014 р., розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які знаходяться в її користуванні вирішено внести зміни до рішення сесії Бочковецької сільської ради VІ скликання №443/34/14 від 28.04.2014 р., а саме:
- затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в с. Бочківці, Хотинського району загальною площею 0,4004 га, в тому числі: 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер 7325080800:01:001:0233) в с. Бочківці Хотинського району; 0,1504 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 7325080800:01:001:0234) в с. Бочківці, Хотинського району;
- передати безоплатно у власність вищевказані земельні ділянки ОСОБА_2 в с. Бочківці, Хотинського району загальною площею 0,4004 га.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19.08.2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Хотинського районного управління юстиції у Чернівецькій області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано (номер запису про право власності 6776413) право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7325080800:01:001:0233, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа 0,25 га (а.с. 16).
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 10.01.2018 року у справі №724/710/15-ц визнано незаконним вищевказане рішення сесії Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області VI скликання № 443/34/14 від 28.04.2014 року, зі змінами, внесеними рішенням Бочковецької сільської ради №468/36/14 від 22.07.2014 року щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Окрім цього, визнано незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.08.2014 р. про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: с. Бочківці, Хотинського району, Чернівецької області, кадастровий номер 7325080800:01:001:0233.
Верховний Суд своєю постановою від 14.02.2019 р. справі № 724/710/15-ц залишив в силі вищезазначену постанову Апеляційного суду Чернівецької області та зазначив, що житловий будинок АДРЕСА_1 , власником якого з 16.09.2013 р. є ОСОБА_1 (рідний брат ОСОБА_2 ), знаходиться на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га, яка неправомірна була надана у власність ОСОБА_2 23.08.2014 р.
25.03.2019 р. ОСОБА_2 звернулася до Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по
АДРЕСА_4 сесією Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області VII скликання прийнято рішення “Про дозвіл на виготовлення технічних матеріалів та документів щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 ” № 462/40/19 від 10.07.2019 р., яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічних матеріалів та документів із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 .
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 р. у справі № 824/911/19-а за позовом ОСОБА_2 до Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 462/40/19 від 10.07.2019 р. Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області про дозвіл на виготовлення технічних матеріалів щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 . Зобов'язано Бочковецьку сільську раду Хотинського району Чернівецької області повторно розглянути на пленарному засіданні заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,25 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 відповідно до вимог закону.
Вирішуючи спір у справі № 824/225/20-а, судом встановлено наступне.
01.11.2019 р. позивач звернувся із заявою до Бочковецької сільської ради, в якій, посилаючись на положення ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. ст. 116, 121 Земельного кодексу України, просив у зв'язку із набуттям права власності на житловий будинок надати йому безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Бочковецької сільської ради в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25-26).
В обґрунтування заяви позивач, з посиланням на рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 р. у справі № 824/911/19-а та постанову апеляційного суду Чернівецької області у справі № 724/710/15-ц від 10.01.2018 р., вказував, що згідно погосподарських книг домогосподарств, головою якого був його батько - ОСОБА_4 , та на якому знаходяться його будівлі, користується земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку в розмірі 0,25 га. Зазначені будівлі перейшли йому у власність відповідно до заповіту батька ( ОСОБА_4 ).
За результатами розгляду заяви, Бочковецька сільська рада винесла рішення від 12.11.2019 р. № 499/43/19, яким вирішила:
- відмовити гр. ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га;
- рекомендувати до наступної сесії сільської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішити питання щодо площ земельних ділянок необхідних для обслуговування їх житлових будинків (а.с. 29-30).
25.11.2019 р. позивач повторно звернулася із заявою до Бочковецької сільської ради, в якій, посилаючись на положення ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. ст. 116, 121 Земельного кодексу України, просив у зв'язку із набуттям права власності на житловий будинок надати йому безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території Бочковецької сільської ради в межах населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 162 - 163). До заяви позивачем додано графічний матеріал, на якому зазначено місце розташування земельної ділянки.
В обґрунтування заяви позивач, з посиланням на рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 р. у справі № 824/911/19-а та постанову апеляційного суду Чернівецької області у справі № 724/710/15-ц від 10.01.2018 р., вказував, що згідно погосподарських книг домогосподарств, головою якого був його батько - ОСОБА_4 , та на якому знаходяться його будівлі, користується земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку в розмірі 0,25 га. Зазначені будівлі перейшли йому у власність відповідно до заповіту батька ( ОСОБА_4 ).
Вказана заява зареєстрована відповідачем 12.11.2019 р. за вхідним № 66, що підтверджується відміткою на заяві (а.с. 163).
Судом також встановлено, що 25.11.2019 р. третя особа ОСОБА_2 звернулася із заявою до Бочковецької сільської ради, в якій просила надати їй дозвіл на виготовлення технічних матеріалів щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 170 - 172).
З матеріалів справи видно, що за результатами розгляду заяви позивача, Бочковецька сільська рада, керуючись ст. ст. 12, 40, 81, 116, 118, 120, 121 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», винесла рішення від 18.12.2019 р. № 531/44/19, яким вирішила надати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 п АДРЕСА_5 рішення). Дозволено гр. ОСОБА_1 замовити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в проектній організації (п. 2 рішення) (а.с. 160 - 161).
За результатами розгляду заяви третьої особи, Бочковецька сільська рада, керуючись п. б ст. 12, п. б ст. 81, п. 3 ст. 116, п. 1 ст. 118, 120, 121, 198 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» винесла рішення від 18.12.2019 р. № 532/44/19, яким вирішила надати дозвіл на виготовлення технічних матеріалів та документів із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 орієнтовно площею 0,22 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 п. АДРЕСА_5 рішення). Дозволено гр. ОСОБА_2 замовити розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в проектній організації (п. 2 рішення) (а.с. 168 - 169).
Дослідженням оскаржуваних рішень встановлено, що приймаючи їх відповідач посилався на постанову апеляційного суду Чернівецької області у справі № 724/710/15-ц від 10.01.2018 р., рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 р. у справі № 824/911/19-а, довідку експертизи вих. № 97 від 11.04.2019 р. «Щодо відповідності об'єкта вимогам державних будівельних норм» судового експерта ОСОБА_5 , а також взяв до уваги те, що на одній земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розміщені два погосподарські двори.
Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, суд вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справи, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття “суд, встановлений законом” включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України під терміном публічно-правовий спір необхідно розуміти спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р. у справі № 813/6286/15.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 р. у справі № 685/1346/15-а.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 157/496/14.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в т.ч.: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом (ст. 40 ЗК України).
Згідно ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частиною 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені ст. 116 ЗК України, а порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами - ст. 118 цього ж Кодексу.
Водночас, перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду врегульовано ст. 120 ЗК України. Так, ч. 1 цієї статті встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим) (ч. 3, 4, 6 ст. 120 ЗК України).
Згідно п. г) ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим) (ч. 3 ст. 121 ЗК України).
Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про наявність у особи, яка законно набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду, цивільного інтересу в оформленні права власності на земельну ділянку під таким будинком і спорудою після їх набуття, а відтак права на приватизацію земельної ділянки, в тому числі шляхом безоплатної передачі їй такої із земель державної або комунальної власності приватизації, де розташована вказана споруда.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.02.2019 р. у справі № 706/563/15-а.
Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлене, на думку суду, незгодою позивача з оскаржуваними рішеннями відповідача, якими, в порушення вимог ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідач безпідставно не надав дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, якою користувався він, водночас надав її третій особі .
Згідно позиції позивача, оскаржуваними рішеннями порушено його право як власника житлового будинку, господарських будівель та споруд володіти (користуватися) спірною земельною ділянкою, яка розташована під ними, оскільки, на його думку, він має отримати її безоплатно у власність.
Судом встановлено наявність у позивача цивільного інтересу в оформленні права власності на спірну земельну ділянку під будинком і спорудою, які він успадкував, шляхом її безоплатної приватизації із земель комунальної власності приватизації, де розташовані об'єкти нерухомості.
З матеріалів справи видно, що спірну земельну ділянку мають намір отримати у власність позивач та третя особа, як власники житлових будинків, господарських будівель та спорудам, під якими вони знаходяться. На переконання суду, ніхто, окрім власників даних будинковолодінь, не може претендувати на вказану спірну земельну ділянку, оскільки така зайнята об'єктами нерухомого майна, де проживають позивач та третя особа, що виключає розгляд даного спору в поряду адміністративного судочинства.
Враховуючи встановлені по справі обставини, суд вважає, що цей спір подано позивачем на поновлення прав у сфері земельних відносин. Зокрема, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого права на отримання спірної земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами.
Крім того, суд звертає увагу, що вирішення спору про право на спірну земельну ділянку, стосується прав третьої особи у справі.
Таким чином, звернувшись до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення та зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, позивач намагається захистити своє право на спірну земельну ділянки, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Отже, в даному випадку існує спір про право цивільне, що виключає можливість розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на те, що захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно - правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю.
Частиною 1 ст. 239 КАС України встановлено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Частиною 1 та 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад учасників справи, суд роз'яснює позивачу право на звернення з цим позовом в порядку цивільного судочинства.
За змістом ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Крім цього, згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Зважаючи на закриття провадження у справі, в зв'язку з неналежністю розгляду справи за правилами адміністративного судочинства, сплачений позивачем судовий збір може бути повернутий в разі звернення з відповідним клопотанням.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 143, 183, 194, 238, 248 КАС України, суд, -
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Бочковецької сільської ради Хотинського району Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, - закрити.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
За приписами п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В.К. Левицький