27 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2092/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом від 31.03.2020;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;
зобов'язати відповідача розглянути запит від 31.03.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Полтава вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Під час розгляду справи суд
21 квітня 2020 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради (надалі також - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/2092/20, призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вона звернулася до відповідача із запитом про надання публічної інформації про наявність на території м. Полтава вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель та споруд. Проте, відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації впродовж п'яти робочих днів з дня отримання запиту, що на її думку є протиправним, та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує її право на отримання інформації.
25.05.2020 до суду від Виконавчого комітету Полтавської міської ради відзив на позов /а.с. 10-23/, у якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що запитувана позивачем інформація про вільні земельні ділянки є частиною відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.
Зауважував, що належною особою, яка може надати достовірну та вичерпну інформацію про наявність вільних земельних ділянок, запитану позивачем, є Держгеокадастр та його територіальні органи. Наголошував, що чинним законодавством не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо формування та розпорядження відомостями, які входять до складу Державного земельного кадастру.
Крім того, вказував, що твердження позивача про ненадання відповідачем відповіді на запит на отримання інформації є безпідставними, адже листами Подільської, Київської та Шевченківської районних у м. Полтаві рад позивачу було надано відповідь по суті порушених у інформаційному запиті питань у встановлений законом строк і саме ці органи місцевого самоврядування мають делеговані Полтавською міською радою повноваження щодо земель у межах міста Полтава.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
Обставини справи, встановлені судом
31.03.2020 позивач звернулась до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із запитом про надання публічної інформації, в якому просила надати інформацію про наявність на території м. Полтава вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель та споруд. Відповідь просила надіслати за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний запит позивач направила відповідачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується копією фіскального чеку АТ “Укрпошта” /а.с. 4/.
Вказаний запит Виконавчим комітетом Полтавської міської ради отримано 02.04.2020, що підтверджується інформацією із веб-сайту Укрпошти згідно посилання https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html за результатами відстеження відправлення за номером 8451113112833 /а.с. 4 - зворот/.
Стверджуючи, що відповідач не надав їй інформацію за запитом від 31.03.2020 про наявність на території м. Полтава вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель та споруд, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Норми права, які підлягають застосуванню
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про інформацію” від 02.10.1992 №2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Законом України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) визначається порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно з статтею 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною п'ятою статті 6 Закону №2939-VI визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Статтею 12 Закону №2939-VI встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Частиною четвертою статті 13 Закону №2939-VI визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Частиною другою статті 19 Закону №2939-VI визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини третьої статті 19 Закону №2939-VI запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Частинами четвертою та п'ятої статті 19 Закону №2939-VI встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 №280/97-ВР передбачено, що міським радам надані виключні повноваження щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 №3038-VI уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
Абзацом другим частини п'ятої статті 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” передбачено, що до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
За приписами статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою, здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
Висновки щодо правозастосування
Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов'язаний об'єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.
Судом встановлено, що 31.03.2020 позивач звернулась до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із запитом про надання публічної інформації.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами страви, що вказаний запит Виконавчим комітетом Полтавської міської ради отримано 02.04.2020.
У відзиві на адміністративний позов відповідач стверджував, що листами виконавчих комітетів Подільської та Київської районних у м. Полтаві рад від 06.04.2020 та листом Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 07.04.2020 позивачу було надано відповідь по суті порушених у інформаційному запиті питань у встановлений законом строк /а.с. 31-32, 33-34, 35-36/.
Позивач же у позов стверджувала, що відповіді на свій запит вона не отримала.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 13 Закону України “Про поштовий зв'язок” від 04.10.2001 №2759-III передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Аналізуючи вказані норми, можна зробити висновок, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
На підтвердження факту направлення відповіді на запит відповідачем до суду надано копії поштових конвертів із зазначенням адрес відправників (Подільської, Київської та Шевченківської районних у м. Полтаві рад) та адреси одержувача ( ОСОБА_1 ).
Отже, з аналізу наведених вище норм права, суд вбачає, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює надані відповідачем докази надіслання відповідей на запит позивачу, оскільки вони не підтверджують факт направлення та отримання вказаних відповідей позивачем, а є лише фактом фіксування наявності відповідей у зазначених установах.
Твердження позивача про те, що відповіді на запит про публічну інформацію нею не отримано ні у п"ятиденний термін, ні взагалі - не спростовано у ході судового розгляду справи.
Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію та в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання публічної інформації за запитом - підлягають задоволенню.
Однак при цьому суд не погоджується із обраним позивачем способом захисту її порушеного права на отримання публічної інформації.
Позивач просила зобов'язати Виконавчий комітет Полтавської міської ради розглянути запит від 31.03.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Полтава вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
У ході судового розгляду суд встановив, що цей запит фактично був розглянутий. Запитувана інформація викладена в листах виконавчих комітетів Подільської та Київської районних у м. Полтаві рад від 06.04.2020 за №№ЗІБ02.1-15/612, 04.1-15/6/6-зі, відповідно, та у листі Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 07.04.2020 за №БО2.1-17/9, але належні докази направлення їх позивачу - відсутні.
Таким чином, фактично розглянувши запит, відповідач протиправно запитувану інформацію не надав, а тому вірним способом захисту порушеного права позивача є зобов"язання виконавчого комітету Полтавської міської ради надати ОСОБА_1 інформацію у відповідь на її запит від 31 березня 2020 року.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частинами першою, третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
В матеріалах наявна копія фіскального чеку на суму 17 грн по сплаті поштових послуг щодо направлення виконавчому комітету запиту на отримання публічної інформації.
Такі витрати не є судовими витратами, оскільки понесені позивачем поза межами розгляду даної справи, а тому не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 05384689) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію.
Зобов'язати Виконавчий комітет Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 05384689) надати відповідь на запит ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 31.03.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Полтава вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.С. Шевяков